02.11.2021
Справа № 497/1585/2021
Провадження № 2/497/638/2021
02.11.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
розглянувши, у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
02.09.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить суд визнати ОСОБА_2 , такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що вона є власницею цією квартири, де на правах члена сім'ї, зареєстрована її невістка ОСОБА_2 , яка фактично з 2009 року не проживає в квартирі, участі в утриманні квартири та оплаті комунальних послуг не приймає, добровільно знятися з реєстрації не бажає, зв'язок з нею вона не підтримує. Витрати по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг вона несе сама, а реєстрація відповідачки порушує права позивача та перешкоджає реалізації права користування і розпорядження своїм майном. Крім того вона, як пенсіонер та малозабезпечена особа, позбавлена можливості оформити субсидію від держави за комунальні послуги, тому звертається до суду з цім позовом.
Позивачка ОСОБА_1 до суду не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.21).
Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини житлового домоволодіння від 08 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2458 (а.с.6), ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар 4/100 частин у житловому будинку АДРЕСА_2 , ця частка визначена як квартира АДРЕСА_3 в цьому житловому будинку, тобто позивачка є власницею вищезазначеної квартири.
Окрім цього належність квартири позивачці підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264929569 від 08.07.2021 року, що підтверджує державну реєстрацію права спільної часткової власності на 4/100 частки у вищезазначеному житловому будинку за позивачкою (а.с.8-9).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 за згодою власника вищезазначеної квартири була в неї зареєстрована як член сім'ї власника (невістка), що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Болградської районної ради Одеської області від 20.07.2021 року №2190 (а.с.12), але в зазначеній квартирі не проживає з 2009 року, що зазначено в позовній заяві та не спростовано іншими доказами.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановленому законом.
У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
За змістом ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу.
Статтею 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 вселилася у вказану квартиру на правах члена сім'ї власника квартири та зі згоди власника квартири була зареєстрована в неї, але з 2009 року відповідачка в квартирі не проживає.
Враховуючі, що відповідачка понад 10 (десяти) років не проживає у зазначеній квартирі, суд вважає можливим визнати її такою, що втратила право користування вказаною квартирою, оскільки реєстрація відповідачці в зазначеному житловому приміщенні створює перешкоди позивачці, як її власнику, у вільному користуванні та розпорядженні належною їй квартирою.
Керуючись ст. 321,383,386,391,405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263, 264, 280 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца