Березівський районний суд Одеської області
04.11.2021
Справа № 494/1439/21
Провадження № 1-кс/494/780/21
04.11.2021 року м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
02.11.2021 року до Березівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021162260000513 від 30.10.2021 року.
Вказане клопотання передано до розгляду слідчому судді ОСОБА_1 та призначено до судового розгляду на 04.11.2021 року.
В обгрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділенням №2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162260000513 від 30.10.2021 року. В ході досудового розслідування встановлено, що 29 жовтня 2021 року, приблизно о 22:00 год, не встановлені особи незаконно проникли до буд. АДРЕСА_1 , звідки відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі приблизно 1000 гривень та двома мобільними телефонами, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за вказаною адресою. В ході проведених оперативно розшукових заходів встановлена можлива причетність до вчиненого кримінального правопорушення відносно ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово мешкає у своєї співмешканки ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 .
01.11.2021, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, в ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», моделі 1804,
IMEI I: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 , поміщено до сейфпакету №0406497;
- мобільний телефон марки «Samsung DUOS», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_4 ; IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ; поміщений до сейф-пакету №0406501 ;
- мобільний телефон марки «MEIZU», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_7 , поміщений до сейф-пакету
№ 0406503 ;
- кущ рослини зеленого кольору, сухий, поламаний, поміщено до полімерного мішка білого кольору.
01.11.2021 року відповідно до ст. 98 КПК України прийнято рішення про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, у зв'язку із тим, що вони є матеріальним об'єктом, що зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, передбаченого главою 17 КПК України - арешт вищевказаного майна, з метою їх збереження, як речових доказів, для подальшого запобігання, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню та істотно ускладнивши одержання органом досудового розслідування достовірних доказів.
Слідчий та прокурор в судове засідання 04.11.2021 року не з'явились. Водночас, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та на задоволенні клопотання наполягають з підстав зазначених у ньому. Також надали матеріали кримінального провадження №12021162260000513 для огляду.
Враховуючи вимоги ч.4 ст. 107 КПК України, відсутність осіб на розгляді клопотання та зважаючи на відсутність клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування, тому фіксування розгляду поданого клопотання за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали кримінального провадження №12021162260000513, врахувавши заяву прокурора та слідчого, ознайомившись з клопотанням, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.
Так, згідно вказаної норми закону арешт може бути накладено:
- на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу;
- на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України;
- на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна;
- на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Між тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню ( ст. 3 КПК України).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для
пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Так, арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Проте вказаного висновку слідчий суддя не дійшов.
Коли метою арешту майна є забезпечення спеціальної конфіскації, то в цьому випадку правовою підставою для накладення арешту на майно має за наявність достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. В даному випадку арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Коли ж метою арешту є конфіскації майна як виду покарання, то в цьому випадку правовою підставою для накладення арешту на майно має бути можлива конфіскація майна за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Причому, в останньому випадку арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що орган досудового розслідування не надав суду належних, допустимих та достатніх в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України доказів, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначним ст. 98, 96-2 КПК України.
Водночас, як вбачається з ЄРДР, взагалі кримінальне провадження зареєстровано за ч.3 ст.186 КК України, та санкція статті не передбачає конфіскацію майна.
Більш того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження власнику майна та взагалі будь-якій особі по вказаному кримінальному провадженню не повідомлено про підозру.
В клопотанні слідчий пов'язує необхідність накладення арешту- - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», моделі 1804, IMEI I: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 ,; мобільний телефон марки «Samsung DUOS», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_4 ; IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ;; мобільний телефон марки «MEIZU», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_7 ,- кущ рослини зеленого кольору, сухий, поламаний, поміщено до полімерного мішка білого кольору-, з метою збереження речових доказів, проте слідчим в клопотанні про накладення арешту, постанові про визнання речовими доказами, -не доведено, за якими саме ознаками вказане майно віднесено до речових доказів у кримінальному провадженні за ч.3 ст.186 КК України.
Постанова слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом не мотивована, є формальною, слідчий не вказав в своєму рішенні, за якими саме ознаками речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Разом з цим, слідчому судді не надано переконливих доказів, що вилучене майно під час обшуку 01.11.2021 року належить саме ОСОБА_5 та не відповідає меті обшуку у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні
незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
Частина перша ст. 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Стаття 169 КПК України передбачає, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, в тому числі: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для накладення арешту, а відтак і не знаходить підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 167, 170-173, 309, 372, 392, КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна - залишити без задоволення.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1