Справа № 357/7820/21
2/357/3608/21
Категорія 82
іменем України
02 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та виключення обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -
В липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про зняття арешту з майна та виключення обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік помер її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області на підставі актового запису № 865.
Після його смерті відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 09.02.2007 року.
Вона є спадкоємцем по закону першої черги, оскільки є дружиною померлого. Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , видане 07.07.1979 року Білоцерківським міським відділом РАГС на підставі актового запису № 668.
Однак, оформити спадщину належним чином, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріуса не представляється можливим, оскільки, на спадкове майно накладено арешт. Даний факт підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.07.2021 раку № 112/02-31, видана приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Іванчишиною Л.Г.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, арешт на майно померлого ОСОБА_2 накладено на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року. Вид обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 171110 від 06.10.2004 року. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 1357594 від 06.10.2004 року.
На підставі адвокатського запиту вона звернулась в Білоцерківський міський відділ ДВС з вимого надати документи на підставі яких було накладено арешт, номер виконавчого провадження та дані про стягувана, а також вимогу про скасування накладеного арешту.
Листом від 11.06.2021 року за № 61181 Білоцерківська ДВС надала відповідь про те, що відкритих виконавчих проваджень по ОСОБА_2 немає. Надати копії документів на підставі яких було накладено арешт не представляється можливим, бо вони знищені. Дані про стягувача не вказано.
Просила суд скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 згідно постанови про арешт майна боржника від 07.10.2003 року винесеної міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, шляхом виключення запису про арешт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером обтяження 171 від 06.10.2004 року та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майні номером обтяження 1357594 від 06.10.2004 року, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2003 року, винесене міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції ( а. с. 1-2 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 20 ).
Ухвалою судді від 14 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 02 серпня 2021 року ( а. с. 24-25 ).
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 годину 00 хвилин 02 листопада 2021 року ( а. с. 39-40 ).
В судове засідання позивач не з'явилася, представником позивача - адвокатом Бойко І.Ю. надано заяву, яка о тримана 02.11.2021 року за вх. № 50902 в якій просила справу розглянути без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення.
Відповідач Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання не направив свого представника, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить підтвердження про отримання відповідачем ухвали суду від 29.09.2021 року ( розсилка процесуальних документів ), дата отримання 29.09.2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.
Заяв та клопотань на адресу суду від відповідача не надходило так і не надходило від відповідача і відзиву на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання свого представника не направив, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою суду від 02.11.2021 року було постановлено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області на підставі актового запису № 865 ( а. с. 6 ).
Після його смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 09.02.2007 року ( а. с. 14 ).
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем по закону першої черги, оскільки є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , видане 07.07.1979 року Білоцерківським міським відділом РАГС на підставі актового запису № 668 ( а. с. 7 ).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.07.2021 раку № 112/02-31, видана приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Іванчишиною Л.Г., позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4
частку у праві власності на квартиру під АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з наявністю арештів щодо майна померлого ( а. с. 8 ).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, арешт на майно померлого ОСОБА_2 накладено на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року. Вид обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 171110 від 06.10.2004 року. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 1357594 від 06.10.2004 року ( а. с. 11-13 ).
На підставі адвокатського запиту позивач звернулась в Білоцерківський міський відділ ДВС з вимого надати документи на підставі яких було накладено арешт, номер виконавчого провадження та дані про стягувана, а також вимогу про скасування накладеного арешту ( а. с. 9 ).
Листом від 11.06.2021 року за № 61181 Білоцерківська ДВС надала відповідь про те, що відкритих виконавчих проваджень по ОСОБА_2 немає. Надати копії документів на підставі яких було накладено арешт не представляється можливим, бо вони знищені. Дані про стягувача не вказано ( а. с. 10 ).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вважає, що вищезазначене обтяження порушує її права як спадкоємця майна, позбавлена можливості вступити в спадщину на спадкове майно, а іншого способу захисту її прав не існує.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до п.п. 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р.), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.
Встановлено, що на сьогодні позивач має намір оформити свої спадкове право після смерті її чоловіка, але не має можливості, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, арешт на майно померлого ОСОБА_2 накладено на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року. Вид обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 171110 від 06.10.2004 року. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 1357594 від 06.10.2004 року.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує набуття права власності позивача.
Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Таким чином, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення свого спадкового права відносно належного майна її померлому сину.
Окрім того, у провадженні ДВС, жодних виконавчих документів відносно померлого чоловіка позивача ОСОБА_2 не має, тобто підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту, оскільки наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає позивачу, як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала в порядку ст. 1268 ЦК України після смерті свого чоловіка та стало підставою затримки у видачі свідоцтва про право на спадщину до його зняття.
Аналізуючи вищенаведені вимогу Закону, останній передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках, такий арешт знімається судом.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 740/3240/18. Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є юридичним фактом, наслідком якого має бути зняття арешту з майна боржника. За таких обставин із закінченням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , накладено арешт, а саме на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року. Вид обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 171110 від 06.10.2004 року.
В свою чергу, Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) підтвердив, що відкритих виконавчих проваджень по ОСОБА_2 немає. Надати копії документів на підставі яких було накладено арешт не представляється можливим, бо вони знищені. Дані про стягувача не вказано.
Отже, встановити при виконанні якого виконавчого документа та в межах якого виконавчого провадження накладено арешт неможливо, оскільки такі відомості відсутні.
Спадкоємець просить скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року. Вид обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 171110 від 06.10.2004 року, шляхом виключення запису про арешт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером обтяження 171 від 06.10.2004 року та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майні номером обтяження 1357594 від 06.10.2004 року, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2003 року, винесене міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.
Враховуючи те, що арешт на майно ОСОБА_2 , який помер, було накладено на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського УЮ Сокол за ВХ.1908 від 07.10.2003 року, арешт залишився не знятим, проте виконавче провадження відсутнє, наразі виконавчий лист не перебуває на примусовому виконанні, а також, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимоги про виключення запису про арешт майна позивача з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, то така вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Отже, рішення суду про скасування арешту з майна після набрання законної сили є підставою для виключення є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт відповідним органом, що здійснює реєстрацію.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог, а тому вони підлягають частковому задоволенню.
Не є адміністративним спір, коли для усунення перешкод в оформленні спадщини з позовом до органу ДВС про визнання неправомірною відмови останнього у знятті арешту (накладеного в інтересах кредитора на майно, належне на праві власності покійному боржникові у виконавчому провадженні, що надалі було завершене, а матеріали - знищені) та про зобов'язання цього органу зняти такий арешт звертається спадкоємець боржника. Такий позов є різновидом негаторного позову, а тому відсутні підстави для його розгляду за правилами адміністративного судочинства (пункти 12-14, 21, 27-29 постанови ВП ВС від 22 січня 2020 р. у справі № 340/25/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 р. у справі № 340/25/19 дійшла висновку, що справу за позовом спадкоємця заповідача - боржника у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом цивільної юрисдикції, цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні до суду з вищевказаною позовною заявою позивач сплати судовий збір у розмірі 908 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком ( а. с. 19 ).
Оскільки позивач не наполягала на стягненні з відповідача судового збору, суд вважає за можливим віднести судові витрати за рахунок позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України суд роз'яснює, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41Конституції України, ст. ст. 16, 319, 321, 391, 1216, 1218 1220 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 133, 141, 211, 247, 263, 265, 273, 280-289 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про зняття арешту з майна та виключення обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - задовольнити частково.
Зняти арешт накладений на 1/4 частину квартиру АДРЕСА_1 , згідно постанови про арешт майна боржника від 07.10.2003 року, винесеної міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 09112, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ: 34846021 ).
Повне заочне судове рішення складено 02 листопада 2021 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов