Справа № 357/10860/21
2/357/4422/21
Категорія 65
іменем України
03 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що на праві договору купівлі-продажу квартири від 05.07.1999 року, йому, ОСОБА_1 , належить право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири.
Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади виданої 02.09.2021р. № 15.2-03/23715, за цією адресою на даний час зареєстровані: його дружина ( ОСОБА_5 ), та відповідач ( ОСОБА_2 ).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється його колишнім зятем. Шлюб з яким його донька ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 »), розірвала 11.09.2020 року.
Відповідач по справі ОСОБА_2 , в квартирі зареєстрований, але не проживає на протязі трьох років.
Будь яких усних чи письмових домовленостей між ними щодо збереження за відповідачем права користування житловим приміщенням не існує.
В їхній квартирі ОСОБА_2 не проживає більше року, його речей в приміщенні не має, витрат по утриманню квартири відповідач не несе.
Окрім цього факт перебування відповідачем на реєстраційному обліку в належній їм квартирі порушує його права власника, чинить перешкоди здійснювати своє право на безперешкодне користування власним житловим приміщенням та позбавляє можливості оформити субсидію.
Просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 ( а. с. 1-3 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 24 ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
16 вересня 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 29 ).
29 вересня 2021 року за вх. № 45758 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 32 ).
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді 01 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 09 годину 30 хвилин 03 листопада 2021 року ( а. с. 33-34 ).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, 03.11.2021 року судом за вх. № 51095 отримано заяву, в якій останній просив судове засідання проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с. 36 ).
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, 03.11.2021 року за вх. № 51097 судом отримано спільну заяву, в якій ОСОБА_7 та ОСОБА_3 просили розглядати справу у їх відсутність. Просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи ( ч. 11 ст. 128 ЦПК України ).
Частина 12 статті 128 ЦПК України визначає, що порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Згідно ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно наявного в матеріалах справи оголошення ( а. с. 36 ) вбачається, що воно було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України 07 жовтня 2021 року про розгляд справи 03 листопада 2021 року о 09 годині 30 хвилин.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений та завчасно про дату, час та місце слухання справи у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.
З боку відповідача жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Ухвалою суду від 03.11.2021 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05.07.1999 року ( а. с. 17 ).
Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади виданої 02.09.2021р. № 15.2-03/23715, станом на 02.09.2021 року за адресою зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а. с. 18 ).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є колишнім зятем позивача.
Так, рішенням Білоцерківуіського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2020 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано ( а. с. 16 ).
З Акту № 45/2021 про фактично проживаючих осіб від 06 вересня 2021 року вбачається, що в буд. АДРЕСА_2 зареєстровано 3 осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З числа зареєстрованих відсутній за місцем реєстрації з липня 2017 року року по теперішній час одна особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання останнього не відомо.
Зазначений Акт підписаний ОСОБА_8 , мешканцями будинку ( сусідами ) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представником КП БМР ЖЕК № 6, який затверджений печаткою житлово-експлуатаційною конторою ( а. с. 19 ).
Звертаючись з вищезазначеною позовною заявою позивач наголошує на тому, що реєстрація позивача в належному йому на праві власності майні створює для нього цілу низку незручностей та порушує його законні права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а також позбавляє можливості оформити субсидію.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18,провадження № 61-9591св19.
16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 320/9482/17, провадження № 61-6318св19 (ЄДРСРУ № 93793165) вказав, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).
Матеріали справи дають змогу суду встановити, що відповідач ОСОБА_2 з липня 2017 року по теперішній час не проживає в вищевказаній квартирі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов позивача не надав, як і не надав суду жодного належного та переконливого доказу в спростування доводів позивача щодо причин поважності його відсутності за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Такими чином, позивачем у справі доведено що відповідач втратила статус члена сім'ї власника, більше року не проживає у спірному будинку, витрат по утриманню квартири не несе.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).
Оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, Категорія 1, то з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави в розмірі 908 гривень.
Одночасно суд роз'яснює, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи ( ч. 1 ст. 288 ЦПК України ).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 128, 130, 133, 141, 247, 254, 263 - 265, 273, 274- 279, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 41, 124 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 908 ( дев'ятсот вісім ) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНКОПП: НОМЕР_4 ).
Повний текст заочного рішення виготовлено 03 листопада 2021 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов