Справа № 520/7150/19
Провадження № 1-кп/947/199/21
02.11.2021 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в місті Одесі кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160000000852 від 18.12.2018 року, відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка Королівства Бельгії, не одружена, з вищою освітою, не працюючої, є інвалідом, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України,
Так, приблизно в серпні - грудні 2018 року, більш точні дата та час не встановлені, обвинувачена ОСОБА_17 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою чоловічої статі, (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження), перебуваючи в невстановленому місці, маючи умисел на здійснення вербування кількох осіб з метою подальшого їх переміщення за межі України для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, з корисливих мотивів, повідомила невстановлену особу на ім'я « ОСОБА_18 », що має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат у Королівстві Бельгія на високооплачувану роботу та передала номер мобільного телефону роботодавця НОМЕР_1 , щоб при нагоді остання могла передати його дівчатам, які будуть шукати роботу, або сама повідомила про таких дівчат та яку не ставила до відома про свій злочинний умисел спрямований на вербування людей з метою подальшої сексуальної експлуатації.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, протягом грудня 2018 року - січня 2019 року невстановлена особа, спільно з ОСОБА_17 , переслідуючи мету наживи, здійснила вербування раніше незнайомих їй ОСОБА_19 та ОСОБА_20 при наступних обставинах.
Так, на початку грудня 2018 року, невстановлена особа на ім'я « ОСОБА_18 », знаходячись в ТЦ «Сіті-Центр», розташованому в м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 29-А, випадково з'ясувала, що ОСОБА_19 займається пошуком роботи, після чого, розповіла, що займаючись пошуком роботи для себе, познайомилась з роботодавцем із ОСОБА_21 , яка має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат у Королівстві Бельгія та передала їй номер телефону роботодавця - НОМЕР_1 .
ОСОБА_19 , отримавши зазначений номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через програму «WhatsApp» 13.12.2018 ( більш точний час не встановлено) відправила на нього смс-повідомлення про те, що вона шукає роботу.
Цього ж дня, у вечірній час невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_19 та представилась ОСОБА_22 .
Надалі, під час телефонної розмови, переконавшись що ОСОБА_19 внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявністю проблем зі здоров'ям, перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях став пропонувати роботу повії на території Королівства Бельгії, а саме в м. Брюссель.
Також, невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_22 , роз'яснив ОСОБА_19 умови проживання та праці, а також розмір оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам у сумі від 3000 до 4000 євро щомісяця із забезпеченням безкоштовного проживання та пояснив, що у разі згоди останньої, він організує їй зустріч з довіреною особою на ім'я ОСОБА_17 , яка забезпечить переліт з Києва до ОСОБА_23 , де ОСОБА_19 безпосередньо зустрінеться вже з ним ( ОСОБА_22 ).
Крім того, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_22 , повідомив ОСОБА_19 , що у разі прийняття пропозиції, останній необхідно відправити йому фотознімок свого паспорту громадянина України для виїзду закордон і він забронює білет на її прізвище, а також пообіцяв оплатити витрати пов'язані з переїздом до місця роботи, які вона повинна буде відпрацювати, поставивши тим самим останню у залежне від нього матеріальне становище.
Надалі, 16.12.2018 (більш точний час не встановлено) продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на вербування особи з метою її подальшої сексуальної експлуатації, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_22 , через програму «WhatsApp» за допомогою відеозв'язку познайомила ОСОБА_19 з ОСОБА_24 та передала останній слухавку.
Під час розмови, ОСОБА_24 , керуючись одним єдиним з невстановленою особою злочинним наміром, спрямованим на вербування особи з метою її подальшої експлуатації, повідомила ОСОБА_19 , що її чекають гарні апартаменти, що вона зробить їй приємні домашні умови проживання, а її клієнтами будуть порядні люди, у зв'язку з чим остання буде почувати себе у повній безпеці.
Також, ОСОБА_24 повідомила ОСОБА_19 , про можливість отримання більшого заробітку за умови надання інтимних послуг клієнтам без засобів захисту (презервативу).
Крім того, 02.12.2018 більш точний час не встановлений, невстановлена особа на ім'я « ОСОБА_18 », знаходячись в маршрутному таксі № 145 в м. Одесі, випадково з'ясувала, що ОСОБА_20 займається пошуком роботи, після чого розповіла їй, що займаючись пошуком роботи для себе, познайомилась з роботодавцем із ОСОБА_21 , який має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат у Королівстві Бельгія та передала їй номер телефону роботодавця - НОМЕР_1 .
Надалі, 05.12.2018 ОСОБА_20 , через програму «WhatsApp», відправила на вказаний абонентський номер НОМЕР_1 смс-повідомлення про те, що вона шукає роботу.
Цього ж дня у вечірній час невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_19 та представилась ОСОБА_25 .
Надалі, під час телефонної розмови, переконавшись що ОСОБА_20 внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявністю проблем зі здоров'ям та боргових зобов'язань, перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях став пропонувати роботу повії на території Королівства Бельгії, а саме в місті Брюссель.
Також, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_25 , роз'яснив ОСОБА_19 умови проживання та праці, а також розмір оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам у сумі від 3000 до 4000 євро щомісячно із забезпеченням безкоштовного проживання та пояснив, що у разі згоди останньої, він організує їй зустріч з довіреною особою на ім'я ОСОБА_17 , яка забезпечить переліт з Києва до ОСОБА_23 , де ОСОБА_20 безпосередньо зустрінеться вже з ним ( ОСОБА_25 ).
Крім того, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_25 , повідомив ОСОБА_20 , що у разі прийняття пропозиції, останній необхідно відправити йому фотознімок свого паспорту громадянина України для виїзду за кордон і він забронює білет на її прізвище, а також пообіцяв оплатити витрати пов'язані з переїздом до місця роботи, які вона повинна буде відпрацювати, поставивши тим самим останню у залежне від нього матеріальне становище.
Надалі, 16.12.2018 (більш точний час не встановлено) продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на вербування особи з метою її подальшої сексуальної експлуатації, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_25 , через програму «WhatsApp» за допомогою відео зв'язку познайомила ОСОБА_20 з ОСОБА_24 та передала останній слухавку.
Під час розмови, ОСОБА_24 , керуючись одним єдиним з невстановленою особою злочинним наміром, спрямованим на вербування особи з метою її подальшої експлуатації, повідомила ОСОБА_20 , що її чекають гарні апартаменти, що вона зробить їй приємні домашні умови проживання, а її клієнтами будуть порядні люди, у зв'язку з чим остання буде почувати себе у повній безпеці.
Також, ОСОБА_24 повідомила ОСОБА_19 про можливість отримання більшого заробітку за умови надання інтимних послуг клієнтам без засобів захисту (презервативу).
З метою доведення злочинного наміру кінця, 07.01.2019 ОСОБА_24 прибула до м. Київ.
Надалі, 15.01.2019 (більш точний час не встановлено) за допомогою Інтернет програми «WhatsApp» ОСОБА_24 зателефонувала ОСОБА_19 та обговоривши умови роботи, домовилась про зустріч о 18.30 у приміщенні міжнародного аеропорту «Бориспіль», що розташований в м. Бориспіль Київської області.
Також, 15.01.2019 (більш точний час не встановлено) за допомогою Інтернет програми «WhatsApp» ОСОБА_24 зателефонувала ОСОБА_20 та обговоривши умови роботи, домовилась про зустріч о 18.30 у приміщенні міжнародного аеропорту «Бориспіль», що розташований в м. Бориспіль Київської області.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, у невстановлений слідством час 15.01.2019 ОСОБА_17 придбала авіаквитки рейсом «Київ - Брюсель» виліт о 20.00 год. 15.01.2019 на своє ім'я, а також на ім'я ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , за які розрахувалась з власних коштів.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, близько 18.40 год. 15.01.2019, ОСОБА_17 зустрілась із ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у приміщенні міжнародного аеропорту «Бориспіль» Київської області, де з метою остаточного переконання останніх роз'яснила їм умови оплати праці та відпочинку, пообіцяла гарні умови проживання та високий заробіток.
Після обговорення умов проживання та роботи, о 20.15 год. 15.01.2019 ОСОБА_17 знаходячись у приміщенні міжнародного аеропорту «Бориспіль», що розташований в м. Бориспіль Київської області, після проходження прикордонного контролю затримана працівниками правоохоронного органу.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_17 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 149 КК України - вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_17 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України визнала в повному обсязі та пояснила, що дійсно вчинила інкримінований їй злочин за обставинами зазначеними в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного нею злочину, які вона не оспорювала та підтвердила вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого їй злочину. У скоєному щиро кається, засуджує свою поведінку та просила вибачити її за вчинене, суворо її не карати, врахувати що на їх утриманні перебуває хворий батько похилого віку.
Окрім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_17 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, винуватість останньої доведена письмовими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, якими підтверджуються її покази стосовно часу, місця та обставин вчинення нею кримінального правопорушення, а саме:
-Витягом з ЄРДР за № 12018160000000852 від 18.12.2018 року;
-Повідомлення начальника міжрайонного оперативно - розшукового відділу ОРУ ПдРУ про виявлення ознак кримінального правопорушення від 17.12.2018 року;
-Протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_19 ,
-Постановою про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень від 15.01.2019 року.
-Протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_20 ,
-Витягом з бази даних «Відомості про осіб, яки перетнули державний кордон України» від 14.01.2018 року;
-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.01.2019 року, згідно якого 15.01.2019 року о 20:15 в аеропорту «Бориспіль» була затримана ОСОБА_17 ;
-Протоколом огляду речей від 16.01.2019 року з фото таблицею;
-Протоколом огляду місця події від 16.01.2019 року;
-Копії скриншотів переписок у програмі «Viber»;
-Висновком експерта №32к від 28.02.2019 року з фото таблицею;
-Висновком експерта №33 к від 15.02.2019 року з фото таблицею;
-Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтроль особи від 16.01.2019 року;
-Ухвалою слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 10.01.2019 року ОСОБА_26 про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії строком на 60 днів;
-Висновком експерта №19-718 від 24.01.2019 року;
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Визнаючи себе повністю винною у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.149 КК України та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачена ОСОБА_17 , не заперечувала щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.
Прокурор заявив усне клопотання про розгляд справ на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, обмежитися допитом обвинуваченої ОСОБА_17 , дослідження письмових доказів по справі, без допиту потерпілих та свідків.
Обвинувачена ОСОБА_17 , її захисник ОСОБА_16 , не заперечували проти розгляду зазначеного кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, та правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Колегія суддів роз'яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вислухав думку учасників судового провадження, користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, колегія суддів визнала недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються і вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_17 та дослідженням письмових доказів по справі.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Отже, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні докази по справі в умовах повної змагальності в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії ч.2 ст. 149 КК України - вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_17 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_17 , згідно ст. 66 КК України, колегія суддів вважає щире каяття у скоєному, визнання вини.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_17 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_17 , яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом, що підтверджується європейською карткою інваліда, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, має на утриманні тяжко хворого батька у віці 84 роки, позитивно характеризується за місцем мешкання, має постійне місце мешкання та реєстрацію на території України, враховуючи обставини які пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, відсутність обставин які обтяжують покарання, та відсутність у потерпілих вимог матеріального та морального характеру, обвинувачена публичо вибачилася за свої злочинні діяння перед суспільством, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_17 у вигляді позбавлення волі без конфіскації особистого майна та застосувати до основного покарання положення ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_17 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку колегії суддів, призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень у майбутньому.
Призначення такого покарання обвинуваченій ОСОБА_17 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягнути з ОСОБА_17 .
Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349,369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, колегія суддів,-
Визнати ОСОБА_17 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації особистого майна.
Відповідно до ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_17 звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_17 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Зарахувати засудженій ОСОБА_17 , як часткове відбуте покарання, строк попереднього ув'язнення - з моменту затримання, а саме з 15.01.2019 року по 15.12.2020 року, за правилами, визначеними ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави за проведення експертизи № 32К від 28.02.2019 року грошові кошти в розмірі 6435 гривень.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави за проведення експертизи № 33К від 28.02.2019 року грошові кошти в розмірі 5720 гривень.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави за проведення експертизи №19-718 грошові кошти в розмірі 6280 гривень.
Речові докази: ідентифікаційний код на ПІБ - ОСОБА_27 № НОМЕР_2 , закордонний паспорт громадянина Бельгії, виданий на ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЕN НОМЕР_3 , паспорт громадина Бельгії, виданий на ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 , кредитна картка «Belfius» № НОМЕР_4 на ОСОБА_17 ; кредитна карта «Аха» НОМЕР_5 на ОСОБА_17 , кредитна картка «Belfius» № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_17 , ключі в кількості 4 шт., кредитна картка № НОМЕР_7 на ОСОБА_28 , грошові кошти: купюри 5 євро ZB 3629247693, SD7010132591,VA 4802336138, купюри по 20 евро SF1274631417, UC8615134693, SA5057491496, XA1931920812, SA4133105789, купюра 10 євро UD3078524997.
Речові докази: селеконовий чехол до мобільного телефону "Самсунг", мобільний телефон марки "Huawei" чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_8 , мобільний телефон марки "Самсунг" ІМЕІ11: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 повернути за належністю ОСОБА_17 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2