Справа № 495/8304/21
Номер провадження 1-кс/495/2415/2021
07 жовтня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
27.09.2021 року старший слідчий СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про накладення арешту на майно.
В клопотанні зазначено, що 01.10.2021 року приблизно о 19.30 годині водій автомобіля марки «Митсубиси-Галант» рн НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись по вулиці Маяковського №57 в м.Білгород-Дністрвоський, Одеської області, біля заводу «Гемопласт» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , котрий здійснював перехід проїзної частини зліва на право за напрямоком руху автомобіля, в результаті ДТП останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма, ушиб обличчя, ушиб мозку, доставлений до реанімації Б-Дністрвоської міської лікарні.
За даним фактом 02.10.2021 року відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240001199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було вилучено «Митсубиси-Галант» рн НОМЕР_1 який в результаті наїзду на пішохода залишив на собі сліди правопорушення, з метою фіксації та проведення з транспортним засобом потрібно провести авто технічну експертизу технічного стану транспортного засобу та транспортно-трасологічну експертизу слідів наїзду автомобіля на пішохода.
За твердженням слідчого, в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, має суттєве значення для проведення подальшого об'єктивного, повного та неупередженого досудового розслідування, з метою збереження речових доказів та призначення та проведення відповідних судових експертиз, тому він просить клопотання задовольнити.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, надали до суду письмову заяву з проханням розглядати дане клопотання за їх відсутності та на підставі доданих копій матеріалів до клопотання, а також зазначили, що клопотання підтримують, просять його задовольнити.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди .
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак, такі обставини судом не встановлено та досудовими органами не доведено.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є некрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції».
Аналізуючи вищенаведене та з урахуванням того, що арешт вказаного у клопотанні майна у вигляді заборони користування, може призвести до необґрунтованого порушення конституційних прав його власника, що є неприпустимим, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині заборони відчуження зазначеного майна, з метою збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні №12021162240001199 для проведення відповідних експертиз.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 172, 173 Кримінального процесуального України, суд -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити частково.
Накласти арешт у вигляді заборони відчуження на транспортний засіб - автомобіль марки «MITSUBISHI GALANT» рн НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , належить ОСОБА_6 , який мешкає АДРЕСА_1 ; на вилучене свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб НОМЕР_2 та водійське посвідчення НОМЕР_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1