Справа № 490/9085/20
нп 2/490/2136/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 вересня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Шолох Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Коптєвої Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
16 грудня 2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, в якій позивач просить визнати виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року за № 24734 щодо звернення стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 303 118,75 доларів США таким, що не підлягає виконанню. Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання
Від відповідача ПАТ «Альфа-Банк» 20 січня 2021 року надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на його безпідставність.
Ухвалою суду від 18 червня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання з'явилися представник позивача та відповідача. Третя особа до суду не з'явилася з невідомих суду причин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Миколаєва Баришнікова А.Д. перебуває виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Чуловським В.А. за № 24734 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 303 118,75 доларів США.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Миколаєва Баришнікова А.Д. від 18 листопада 2020 року ВП № 63669753 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 24734 виданого 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 303 118,75 доларів США.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.
Частиною 1 статті 88 Закону№ 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Тобто, виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.
Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.
Статтею 87 Закону №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису слідує, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є: кредитний договір № 1029/6692 від 24 квітня 2008 року.
Кредитний договір від 24 квітня 2008 року № 10-29/6692 укладений у простій письмовій формі, про що свідчить його копія, наявна в матеріалах справи. Відтак, оскаржуваний у цій справі виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку.
Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.
Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 01 квітня 2015 року по 12 вересня 2017 року у сумі 303 118,75 доларів США.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 20 травня 2015 року у справі №915/682/15 на підставі ст. 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» фізичну особу ОСОБА_2 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року у справі №915/682/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 станом на 23 листопада 2015 року на суму 37 428 030,78 грн.
З мотивувальної частини даної ухвали вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») 19 листопада 2015 року подало заяву від 12 листопада 2015 року № 08.305-186/20237 про визнання кредиторських вимог до банкрута у сумі 266962,72 доларів США та 94367,72 грн. Заява гуртується на договорі кредиту від 24 квітня 2008 року № 10-29/6692, іпотечному договорі № 02-10/1710 від 24 квітня 2008 року, договорі про внесення змін до іпотечного договору від 24 квітня 2008 року № 02-10/1710, оскільки ОСОБА_2 є майновим поручителем за кредитним договором ОСОБА_1 .
За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування за період з 01 квітня 2015 року до 12 вересня 2017 року заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-банк» у сумі 303118,75 доларів США матеріали справи не містять.
Відтак сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2015 року по 12 вересня 2017 року у сумі 303118,75 доларів США не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.
Виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року за № 24734 щодо звернення стягнення на користь АТ «Альфа банк» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 303 118,75доларів США слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви розмірі 810 грн 80 коп. та витрати за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 405 грн 40 коп. Всього 1216,20 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24734 від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 303118 доларів 75 центів США.
Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1216 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2021 року.
Суддя Л.М. Шолох