Справа № 488/2484/21
Номер провадження 2-з/489/147/21
Іменем України
29 жовтня 2021 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши заяву адвоката Донець А. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання місця проживання дитини
встановив
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання місця проживання дитини.
Заявник подав заяву про забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування позивача з малолітньою дитиною без присутності матері до ухвалення рішення у справі, за наступним графіком: кожної першої та третьої п'ятниці місяця з 16:00 год. до 18:00 год. неділі, та зобов'язати відповідача передавати дитину ОСОБА_3 позивачу за графіком за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 , а позивача - повертати дитину за затвердженим графіком за місцем реєстрації.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).
Враховуючи справедливу рівновагу між інтересами дітей та інтересами батьків, суд приходить до висновку, що усунення батька від спілкування з сином призведе до неминучих наслідків, таких як втрата контакту між дитиною та батьком.
За результатами вивчення матеріалів справи, суд знайшов достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька із малолітнім сином ОСОБА_3 дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту з батьком, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 761/25101/20.
Зважаючи на підстави та предмет позову, суд дійшов до переконання про можливість забезпечення позову у даній справі шляхом визначення часу спілкування позивача з малолітньою дитиною без присутності матері до ухвалення рішення у справі, за наступним графіком: кожної першої та третьої п'ятниці місяця з 16:00 год. до 18:00 год. неділі, та зобов'язати відповідача передавати дитину ОСОБА_3 позивачу за графіком за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 , а позивача - повертати дитину за затвердженим графіком за місцем реєстрації, до винесення судом рішення про визначення місця проживання дитини.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд
ухвалив
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:
- визначити час спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , 2011 р. н., без присутності матері до ухвалення рішення у справі, за наступним графіком: кожної першої та третьої п'ятниці місяця з 16:00 год. до 18:00 год. неділі;
- зобов'язати ОСОБА_2 передавати дитину ОСОБА_3 . ОСОБА_1 за графіком за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 , а позивача ОСОБА_1 - повертати дитину за затвердженим графіком за місцем реєстрації.
Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, може подати до суду мотивовану заяву про їх скасування, яка розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В. В. Кокорєв