Справа № 138/3174/21
Провадження №:1-кс/138/597/21
03 листопада 2021 року м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021020160000425 від 01.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
01.11.2021 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021020160000425 від 01.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 01 листопада 2021 року до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від співробітника СРПП Могилів-Подільського РВП ОСОБА_5 надійшов рапорт про те, що ним під час вивчення матеріалів, які були зареєстровані в ІТС ІПНП за № 8864 від 30.10.2021 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.
Під час огляду місця події від 30.10.2021 біля домоволодіння АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року випуску та завантажені у ньому дрова породи «Ясен» об'ємом приблизно 3 куб. м.
За даним фактом 01.11.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020160000425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В ході досудового розслідування було опитано ОСОБА_6 , який повідомив, що 30.10.2021 близько 19 год. 00 хв. до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_7 та попросив перевезти дрова з приватної власності, так як у нього є вантажний автомобіль «ГАЗ 51-А», державний номерний знак НОМЕР_1 . Підібравши по дорозі ОСОБА_8 вони приїхали до будинку за адресою АДРЕСА_2 , де їх зустрів ОСОБА_9 та вони всі разом завантажили вказаний вище автомобіль дровами. ОСОБА_9 дав їм довідку видану головою ОСББ «Покровський посад» ОСОБА_10 . Далі ОСОБА_6 з ОСОБА_11 поїхали до останнього додому в АДРЕСА_1 . Прибувши за вказаною вище адресою близько 21 год. 00 хв., вони розпочали розвантажувати дрова, де до них підійшли працівники поліції. Після прибуття на місце події СОГ ОСОБА_6 повідомили, що його автомобіль разом із дровами забирають на арешт майданчик до вияснення всіх обставин справи.
Постановою слідчого від 01.11.2021 автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року випуску, та завантажені на нього дрова породи «Ясен», об'ємом біля 3 куб. м., визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчий вважає, що автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року випуску, та завантажені на нього дрова породи «Ясен» об'ємом біля 3 куб. м, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також, у разі повернення особі, у якої їх було вилучено, вказані речі можуть бути незаконно проданими законному набувачу, а також прихованими чи знищеними, що призведе до настання наслідків, які перешкодять кримінальному провадженню.
За таких підстав, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - з метою збереження речових доказів та проведення інших слідчих (розшукових) дій із їх залученням, слідчий просить накласти арешт автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року випуску, талісову продукцію породи «Ясен» різного діаметру, загальним об'ємом біля 3 (трьох) кубічних метрів, яка завантажена на кузові вказаного автомобіля.
Слідчий, прокурор, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились. Від слідчого, прокурора та ОСОБА_6 надійшли заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, просять клопотання задовольнити. Вказане згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить такого до висновку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантується захист від неправомірних обмежень не лише власникам існуючого майна, а й власникам майнових прав та інших активів, що мають "розумні очікування" на реалізацію свого майнового права (рішення у справі "Броньовський проти Польші" від 22.06.2004 за заявою № 31443/96, рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (п.п. 21-34)).
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, право власності не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: a) чи є втручання законним; b) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; c) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Положеннями ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканність права власності.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
За визначенням ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За загальними правилами, визначеними ст. 132 КПК України, застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Поряд з цим, частиною 4 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно приписів ч. 3-6 ст. 170 КПК України, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.
Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, Могилів-Подільським районним відділом поліції ГУНП у Вінницькій області 01.11.2021 розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12021020160000425 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час огляду місця події 30.10.2021 було вилучено автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року випуску, талісову продукцію породи «Ясен», загальним об'ємом біля 3 (трьох) кубічних метрів, яка завантажена на кузові вказаного автомобіля.
Слідчим суддею з копій матеріалів, доданих до клопотання, також встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.08.1996 автомобіль марки «ГАЗ 51А», державний номерний знак НОМЕР_3 , 1958 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_12 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Законним володільцем вказаного автомобіля є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_4 .
Необхідною умовою застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна у випадку вжиття цього заходу з метою забезпечення збереження речових доказів є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто: 1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, 4) набуте кримінально протиправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна, зокрема, повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Тобто саме на орган досудового розслідування покладено обов'язок визначити у клопотанні підстави для накладення арешту та додати до клопотання всі докази на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване.
Зі змісту клопотання про арешт майна вбачається, що підставою для його накладення слідчий посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що слідчий довів, що вказане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий в клопотанні вказує, що у разі повернення вилучених речових доказів вони будуть продані, а також приховані чи знищені, що призведе до настання наслідків, які перешкодять кримінальному провадженню.
Однак доказів, на підтвердження вказаних обставин слідчим до клопотання не додано та про такі докази не зазначено.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на обґрунтування слідчим клопотання та подані ним докази, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено потреби досудового розслідування саме такого ступеню втручання у право власності особи як арешт вказаного транспортного засобу без права користування ним, а тому, з урахуванням вимог ч. 2, 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та вважає, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження станом на час прийняття процесуального рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на автомобіль з правом користування, без права відчуження.
При цьому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна в частині накладення арешту на деревину об'ємом 3 м. куб. підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження або знищення такого майна, оскільки будь-яких законодавчих обмежень щодо такого відчуження не встановлено. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 64 Конституції України, ст.ст. 98, 170-173, 372 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на деревину породи «Ясен» загальним об'ємом приблизно 3 кубічних метри, що була вилучена під час огляду місця події 30.10.2021.
Накласти арешт на автомобіль марки «ГАЗ-51А», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1958 року народження, власником якого є ОСОБА_12 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , законним володільцем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_4 , з правом користування без права відчуження.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити прокурору, слідчому, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим та/або прокурором.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1