Справа № 157/1348/21
Провадження №2-а/157/55/21
02 листопада 2021 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Вавдіюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу організації несення служби у м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області, Управління патрульної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Відділу організації несення служби у м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії № ЕАО № 4819087 від 25 вересня 2021 року. В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн. Поліцейський при винесенні постанови допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому вважає цю постанову необґрунтованою та незаконною. У постанові поліцейський вказав, що він керував транспортним засобом із переобладнанням, яке порушує вимоги п. 6.1.1 ДСТУ 3649:2010, а саме були встановлені зовнішні світлові прилади, які не передбачені заводом виробником, чим порушив п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортним засобом забороняється. Він категорично не згідний з цим обвинуваченням. Поліцейський не є експертом та не може стверджувати без проведення експертного дослідження та детального огляду транспортного засобу, що ним була порушена зазначена норма закону. Він використовував стопи, встановлені заводом-виготовлювачем, транспортний засіб пройшов сертифікацію та експертизу при реєстрації, жодних порушень виявлено не було, при цьому інспектор не надав жодних доказів вчинення ним правопорушення. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Пунктом 31.4.3 цих Правил передбачена відповідальність для водіїв, якою забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Відповідач не зазначив, яким з підпунктів охоплюється порушення, згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху. Винесення постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, окрім того презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Жодних прав та обов'язків йому роз'яснено не було, ним були заявлені клопотання про надання доказів вчинення правопорушення та про необхідність залучення захисника, адже йому необхідний був професійний захист дипломованого юриста, який би зміг аргументовано відстояти його права. Ці клопотання поліцейський залишив взагалі без розгляду і знехтував його правами. Поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КпАП України, оскільки жодного розгляду справи взагалі не було, останній обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури.
Ухвалою судді від 11 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року до участі у справі залучено другого відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області.
У відзиві на позов представник відповідача Відділу організації несення служби у м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Моніч Т.М. просить у задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, оскільки у ній містять всі дані, як того вимагається зазначеною нормою права. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліцейський всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КпАП України, заслухавши та врахувавши пояснення останнього, правомірно виніс зазначену постанову. Постанова була оголошена порушнику негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності отримав під підпис, та штраф було сплачено на місці винесення постанови.
У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначає, що у відзиві представник відповідача посилається на норми закону та на механізм виявлення транспортних засобів, водії яких скоїли порушення Правил дорожнього руху, але взагалі не надає пояснення з приводу скоєного ним правопорушення, що свідчить про з'ясування інспектором питань, віднесених до його обов'язків, останній не з'ясував та не переконався чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає така особа адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також не з'ясував наявність інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, інспектор не надав доказів вчинення ним правопорушення. Винесення постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним. Суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли останній доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву, із змісту якої вбачається, що він справу просить розглянути у його відсутності.
Представник відповідача Відділу організації несення служби у м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області та представник Управління патрульної поліції у Волинській області у судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 25 вересня 2021 року інспектором 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби у м. Ковель УПП у Волинській області Жильцовою М.І. було винесено постанову серії ЕАО № 4819087 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, водій ОСОБА_1 25 вересня 2021 року о 17 год. 50 хв. керував транспортним засобом на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км 400 м із переобладнанням транспортного засобу, яке порушує вимоги п. 6.1.1 ДСТУ 3649:2010, а саме, були встановлені зовнішні світлові прилади, які не передбачені заводом виробником, чим порушив п. 31.4 Правил дорожнього руху, тобто керував транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогами стандартів Правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КпАП України передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до п. 11 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно частинами 1, 2 ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, частиною 1 статті 121 КпАП України. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КпАП України керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 31.4 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: гальмові системи (пп. 31.4.1); рульове керування (пп. 31.4.2); зовнішні світлові прилади (пп.31.4.3); склоочисники і склообмивачі вітрового скла (пп. 31.4.4); колеса і шини (пп. 31.4.5); двигун (пп. 31.4.6); інші елементи конструкції (пп. 31.4.7).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, поліцейський зазначив у ній про порушення позивачем пункту 31.4 Правил дорожнього руху, посилаючись на те, що були встановлені зовнішні світлові прилади, які не передбачені заводом-виробником, проте останній не зазначив у постанові, який саме підпункт цього пункту порушив позивач.
Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються, повинні відповідати Єдиним вимогам до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються, - додаток до постанови Кабінету Міністрів України № 1166 від 22.12.2010.
Державним стандартом ДСТУ 3649:2010 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації», а саме п.п. 6.1.1 цього стандарту «Вимоги до зовнішніх світлових приладів», не дозволено змінювати розташування ПЗС (прилад зовнішній світловий), їх демонтувати, встановлювати додаткові ПЗС, а також змінювати режим роботи ПЗС, якщо це не передбачено конструкцією або документами щодо погодження переобладнання КТЗ (колісний транспортний засіб).
Технічний стан та обладнання транспортного засобу під час їх експлуатації перевіряється візуально та з використанням засобів вимірювальної техніки відповідно до ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» без втручання в роботу (без розбирання) вузлів та агрегатів транспортного засобу, що перевіряються.
У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Не надано відповідачами ні документів на транспортний засіб та його технічні характеристики, заводські установки, ні акти огляду технічного стану автомобіля, ні відповідний відеозапис з фіксацією правопорушення.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючим в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, відповідачами не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 454 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Відділу організації несення служби у м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області, Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕАО № 4819087 від 25 вересня 2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України у виді штрафу у розмірі 340 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Залізнична, 15, м. Луцьк) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий:О. В. Антонюк