Справа № 669/231/21
Провадження № 22-ц/4820/1580/21
02 листопада 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області в складі судді Давидюка О.І. від 27 липня 2021 року.
Заслухавши доповідача, заслухавши пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У березні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що в лютому 2020 року йому стало відомо про наявність виконавчого провадження № 60886505, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим І.М. на підставі виконавчого напису № 2576, вчиненого 12.11.2019 року приватним нотаріусом Михайленком С.А. щодо звернення стягнення на гараж площею 859,8 кв. м (предмет іпотеки), який знаходиться по АДРЕСА_1 та власником якого є ОСОБА_1 , в рахунок заборгованості за кредитним договором № 711-07/01 від 19 червня 2007 року в сумі 614813,23 грн.
Вважає, що цей виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Так, 19 червня 2007 року між ним та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі по тексту - банк), укладено кредитний договір № 711-07/01, за яким він отримав кредит в сумі 150000 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір № 712-07/04 від 19 червня 2007 року та договір поруки № 713-07/06 від 19 червня 2007 року, згідно якого поручителем є ОСОБА_2 .
В квітні 2011 року банк звернувся до Білогірського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , в якому просив достроково стягнути в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованість за цим кредитним договором станом на 14 квітня 2011 року в сумі 119379,87 грн.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2011 року у справі № 2-271/11 стягнуто з позивача 119379,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 1313,80 грн. судових витрат, в частині позову про солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відмовлено.
17 грудня 2012 року права вимоги за кредитним та іпотечним договорами банк відступив новому кредитору - ТОВ «Кредитні ініціативи».
За заявою стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» Білогірським районним відділом ДВС було відкрите виконавче провадження № 50202123 з примусового виконання вказаного рішення суду.
21 червня 2018 року позивачем в добровільному порядку через рахунки Державної виконавчої служби сплачено в повній мірі заборгованість за кредитним договором згідно рішення суду в сумі 119379,87 грн. та судовий збір в сумі 1313,80 грн.
Виконавчий напис № 2576, вчинений приватним нотаріусом Михайленком С.А. від 12 листопада 2019 року, щодо звернення стягнення на гараж загальною площею 859,8 кв. м (предмет іпотеки), який знаходиться по АДРЕСА_1 та власником якого є ОСОБА_1 , в рахунок заборгованості за кредитним договором № 711-07/01 від 19 червня 2007 року в сумі 614813,23 грн. позивач вважає незаконним.
Вважає, що зазначена у виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною, так як ним у 2018 році виконано рішення суду і повністю погашена заборгованість за кредитним договором, в забезпечення якого передавалося майно, на яке звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса, така заборгованість взагалі відсутня.
Крім того, позивач вказував, що він як боржник за зобов'язаннями забезпеченими іпотекою, в порушення встановленої процедури не отримував від стягувача письмову вимогу про усунення порушення виконання таких зобов'язань.
З цих підстав позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2576 від 12.11.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Михайленком С.А.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем від 12 листопада 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 2576.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20.12.2011 року стягнуто заборгованість за кредитом, а виконавчий напис нотаріуса вчинено про звернення стягнення на предмет іпотеки - гараж площею 859 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
На адресу іпотекодавця було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою сплатити 614813,23 грн. заборгованості, на підтвердження відправлення приватному нотаріусу надано відповідні докази.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Вважає також помилковим висновок суду про небезспірність суми боргу зазначеної у виконавчому написі - в обґрунтування безспірності суми боргу нотаріусу були надані відповідні документи.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області винесено у 2011 році, а заборгованість сплачена у 2018 році. Тому за цей період було нараховано відсотки та пеню, оскільки згідно п. 3.4. кредитного договору №711-07/01 визначено порядок нарахування відсотків у випадку прострочення зобов'язання. Виконавчий напис було вчинено на заборгованість за відсотками за користування кредитом 194470,37 грн. та пені 420342,86 грн., а отже, тіло кредиту до стягнення не заявлялося, оскільки вже було стягнуто рішенням суду.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 711-07/01. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 150000 грн. під 17 % річних з датою повернення до 15 червня 2017 року .
19.06.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору укладено іпотечний договір №712-07/04, предметом якого є гараж загальною площею 859 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2011 року № 2-271/11 позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про розірвання договору поруки було задоволено частково, стягнуто з позивача 119379,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 1313,80 грн. судових витрат, в частині позову про солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором відмовлено.
За договором про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року № 1423 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив право вимоги до позивача ОСОБА_1 відповідачу ТОВ «Кредитні ініціативи».
Згідно з квитанцією АТ «Ощадбанк» від 21 червня 2018 року № 63 ОСОБА_1 на рахунок Білогірського РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області сплачено 120693,67 грн. в погашення заборгованості згідно виконавчого листа № 2-271/11 від 19 березня 2012 року.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження № 50202123 від 11 липня 2018 року боржником ОСОБА_1 сплачено кошти в повній сумі, виконавчий збір та витрати також сплачені, на підставі чого виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-271/11, виданого 19 березня 2012 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в сумі 119379,87 грн. та 1313,80 грн. судових витрат, закінчено.
12 листопада 2019 року приватним нотаріусом Михайленком С.А. вчинено виконавчий напис № 2576, яким запропоновано звернути стягнення на гараж загальною площею 859,8 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , в рахунок заборгованості за кредитним договором № 711-07/01 від 19 червня 2007 року в сумі 614813,23 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим І.М. за цим виконавчим написом приватного нотаріуса Михайленка С.А. від 12 листопада 2019 року № 2576 відкрито виконавче провадження ВП № 60886505.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість позивача за кредитним договором № 711-07/01 від 19.06.2007 року, яку Товариством «Кредитні інвестиції» вказано у зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, не є безспірною, нотаріус не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про вчинення виконавчого напису з дотриманням закону та помилковість висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 зазначеного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, обґрунтованість висновків якої підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року (справа № 320/8269/15-ц), під час розгляду справ такої категорії суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Встановлено, що оспорюваним виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору за період з 16.10.2016 року по 15.10.2019 року, а саме: заборгованість за відсотками за користування кредитом - 194470,37 грн.; заборгованість по пені - 420342,86 грн., загальна сума заборгованості становить 614813 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 1400 грн.
Разом з тим, як встановлено рішенням Теофіпольського районного суду від 20.12.2011 року, станом на 14.04.2011 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 711-07/01 від 19.06.2007 року становила 119379,87 грн., і складалася з тіла кредиту - 106050 грн. та відсотків - 13298,87 грн. Вказаним кредитним договором встановлено термін користування кредитом до 15.06.2017 року.
Отже, стягувач, пред'явивши цей позов у 2011 році, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання і вимагав дострокового повернення кредиту та сплату всіх платежів за кредитним договором.
Як вбачається зі змісту рішення Теофіпольського районного суду від 20.12.2011 року, суд достроково стягнув тіло кредиту в сумі 106050 грн., а також 13298,87 грн. відсотків за користування кредитом, всього 119379,87 грн.
Сторони не заперечують факт повного виконання цього судового рішення в примусовому порядку, ця ж обставина підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 50202123 від 11 липня 2018 року у зв'язку з повним виконанням.
Позивач оспорює нараховану йому заборгованість по кредитному договору в сумі 614813 грн., посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України
Зазначене цілком підтверджує наявність спору щодо заборгованості по кредитному договору № 711-07/01 від 19.06.2007 року, на погашення якої шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки видано виконавчий напис.
Відповідно до п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року, для стягнення заборгованості за Іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, для одержання виконавчого напису, зокрема, подаються оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
В заперечення проти позову Товариством «Кредитні інвестиції» не надано вказані документи на підтвердження направлення на адресу іпотекодавця письмового повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою сплатити 614813,23 грн. заборгованості.
В матеріалах справи серед наданих приватним нотаріусом Михайленком С.А. копій документів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, міститься фотокопія фіскального чека, зміст якого неможливо прочитати, а також фотокопія документа, найменування та зміст якого взагалі неможливо встановити.
Відтак за наявними матеріалами об'єктивно неможливо встановити факт направлення боржнику письмової вимоги щодо усунення порушення виконання зобов'язання.
Наведені обставини цілком спростовують доводи апеляційної скарги про неправильність рішення по суті спору.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко