Дата документу 03.11.2021 Справа № 318/661/18
Справа № 22-ц/807/3294/21 Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.
Є.У.№ 318/661/18 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
03 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Подліянової Г.П.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вертелецької Тетяни Вячеславівни на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає Договір про надання банківських послуг.
Банком було виконано умови кредитного договору в повному обсязі та надано відповідачу кредит, а відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 28.02.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 84976,16 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 1668,52 грн.; 73762,82 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 5022,15 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4022,67 грн. - штраф (процентна складова).
Із урахуванням зазначеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №б/н 05 жовтня 2007 року у розмірі 84976,16 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн.
Заочним рішенням Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 жовтня 2007 року в сумі 84 976,16 гривень та судові витрати в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 22 червня 2018 року у за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вертелецької Тетяни Вячеславівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при розгляді справи, суд першої інстанції не взяв до уваги строки отримання картки та обставини її отримання, а саме на те, що на момент отримання картки відповідачу було лише 18 років і вона не працювала, а тому кредитний ліміт у розмірі 21600,00 грн. банк не міг надати такій особі. В заяві - анкеті був встановлений кредитний ліміт 250 грн. Крім того, апелянт вказував на те, що банком був пропущений строк позовної давності, оскільки останній платіж по кредиту був здійснений 25.11.2012 року, а тому заборгованість, яка нарахована з 25.11.2015 року є такою, що нарахована поза межами строку позовної давності, про застосування якої просив апелянт. Також скаржник звернув увагу розрахунок заборгованості, а саме на дату початку - 07.09.2007 року, тоді як анкета - заява датована 05.10.2007 року. Апелянтом також звернуто увагу апеляційного суду на процентну ставку в розмірі 22,8%, тоді як в анкеті - заяві зафіксована -1,9%. Довідку про умови кредитування відповідач не підписувала, а тому про умови кредитування не могла бути обізнана.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Окрім того, 14 вересня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» надало додаткові пояснення стосовно відсоткової ставки. Банк вказав, що дійсно, в анкеті - заяві була зафіксована відсоткова ставка в розмірі 1,9%, а тому розрахунок заборгованості за відсотками має бути здійснений виходячи із вказаного розміру.
Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 84976,16 грн., яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача в обумовленому позивачем розмірі.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитись повністю, виходячи з такого:
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом установлено, що 05.10.2007 року відповідач звернувся до Банку та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.9).
У заяві відмітка про те, що відповідач згодний з тим, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» (а.с.10).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.02.2018 року становить 84976,16 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1668,52 грн.; 73762,82 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 5022,15 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4022,67 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-8)
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 погодилась з умовами, які їй були запропоновані банком на момент укладення кредитного договору, про що свідчить її підпис у заяві - анкеті та довідці про умови кредитування, тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не була обізнана про умови кредитування є неспроможними.
А отже заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1668,52 грн., має бути стягнута з відповідачки ОСОБА_1 .
Користування кредитними коштами також підтверджується наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Заява - анкета позичальника від 05 жовтня 2007 року та довідка про умови кредитування містить відомості стосовно визначеної процентної ставки, а саме 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів в році, тобто 22,8% річних.
Втім, вказані документи не містять відомості стосовно узгоджених сторонами умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Аналіз викладеного свідчить про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» саме в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з такого:
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, зафіксована процентна ставка в розмірі 22,8 річних застосовувалась банком з моменту укладання кредитного договору до 31.12.2012 року, після цього вона збільшувалась до 30%, 34,8%та 43,2%. Збільшення відсоткової ставки не було передбачено умовами договору, які були підписані ОСОБА_1 , а отже в період з 31.12.2012 року по 28.02.2018 року (кінцева дата встановлена банком під розрахунку заборгованості) під час здійснення розрахунку заборгованості має бути визначений розмір відсоткової ставки саме 22,8 % річних.
При цьому Банк просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 73762.82 грн за період з 29.11.2012 року по 28.02.2018 року
З довідки Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» вбачається, що відповідачу було видано дві кредитні картки: № НОМЕР_1 строком дії до 05/15 та № НОМЕР_2 строком дії до 03.16 ( а.с. 118).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, строк дії кредитного договору б/н від 05 жовтня 2007 року, який відповідає строку дії картки відповідача - до кінця березня 2016 року.
Відтак, право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами припинилось з 01 квітня 2016 року.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані та несплачені ним за період з 29 листопада 2012 року (згідно розрахунку нарахування відсотків та їх непогашення почалося саме з цієї дати) по 31 березня 2016 року.
Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків, після закінчення строку дії договору - з 01 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року (в межах заявлених у цій справі позовних вимог) є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані та несплачені ним за період з 29 листопада 2012 року по 31 березня 2016 року .
Разом з тим визначений позивачем розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 73762.82 грн., суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме базова ставка по процентам за користування кредитними коштами, зазначена у Довідці становить 1,9% на місяць, проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались проценти як у передбаченому розмірі, так і у підвищеному розмірі, а саме: 30%, 34,8%та 43,2%. на місяць.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню виходячи з процентної ставки 1,9 % на місяць (22.8% річних) , що не перевищує строк дії кредитної картки.
З довідки, яка була надана Банком апеляційному суду та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі вбачається, що виходячи з процентної ставки 1.9 % на місяць заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками станом на 31 березня 2016 року (останній день строку дії кредитного договору) становить 1299.69 грн. розрахованою за наступною формулою: тіло кредиту х % ставку х кількість днів/365/100.
Тому розрахунок заборгованості за відсотками за період з 29.11.2012 року по 31.03.2016 року виглядає наступним чином: 1668.52х22.8%х1247/365/100= 1299.69 грн.
Таким чином, загальна заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом виходячи з процентної ставки 1,9 % на місяць становить у розмірі 1299.69 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 29 листопада 2012 року по 31 березня 2016 року, виходячи з процентної ставки 2,5 % на місяць ( 22.8% річних), у розмірі 1299.69 грн.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відбувається з урахуванням клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Матеріалами справи встановлено, що строк дії картки становить до останнього дня березня 2016 року. Позивач звернувся до суду із позовом 28.03.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.
З урахуванням підстав позову та викладених вище мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 жовтня 2007 року в розмірі 2968.21 грн. з яких: 1668.52 грн. - тіло кредиту, 1299.69 грн. - відсотки за користування кредитом .
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги частково є виправданими.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 61.54 грн. (2968.21 х1762:84976.16). За подання апеляційної скарги з АТ КБ « ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2550.68 грн. 2968.21х2643:84976=92.32.(2643-92.32)).
Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю у сумах судових витрат, що підлягають стягненню з сторін у розмірі 2489.14 грн. (2550.68-61.54).
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вертелецької Тетяни Вячеславівни задовольнити частково.
Заочне рішення Кам'янсько-Дніровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 жовтня 2007 року у розмірі 2968.21 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 21 копійок)
В іншій частині позову Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2489.14 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 03 листопада 2021 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.