Дата документу 30.09.2021 Справа № 310/7138/20
Єдиний унікальний №310/7138/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/1205/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
30 вересня 2021 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бердянськ, Запорізької області, який має загальну середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
20 березня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. 17 квітня 2018 року знятий з обліку КВІ Бердянського району Запорізької області по закінченню іспитового строку;
12 травня 2020 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції з приміщенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області,
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області,
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
Згідно зі ст.71КК України, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2020 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на залучення експертів в сумі 2288,30 грн (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень тридцять копійок).
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини провадження, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, застосувавши до ОСОБА_6 положення ст.69 КК України, встановивши покарання у виді штрафу та виключити з вироку положення ст.71 КК України, виконуючи вирок від 12 травня 2020 року окремо.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не враховано положення ст.ст.65, 66, 69 КК України.
Обвинувачений повністю визнав себе винним у скоєному злочині, розкаявся та просив суд суворо не карати. Останній має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання, працює не офіційно, допомагав слідству та суду розібратися в ситуації та встановити істину у справі, наміру ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність не має.
Захисник вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував можливість застосувати покарання у виді штрафу без застосування положення ст.71 КК України.
Згідно з вироком суду, 26 серпня 2020 року у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на придбання холодної зброї з метою подальшого її незаконного носіння для забезпечення самозахисту.
З цією, метою 26 серпня 2020 року ОСОБА_6 , діючи умисно та не маючи передбаченого законом дозволу, використовуючи мережу Інтернет, у невстановленої в ході досудового розслідування особи придбав кастет.
Далі, наступного дня, ОСОБА_6 продовжуючи дії, спрямовані на реалізацію свого злочинного умислу, попросив свою знайому ОСОБА_9 забрати з відділення ТОВ «Нова Пошта» №5, за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Італійська буд.44, придбаний ним кастет.
ОСОБА_9 , дії якої не охоплювались злочинним умислом, погодилась на прохання ОСОБА_6 та 27 серпня 2020 року з відділення ТОВ «Нова Пошта» №5, за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Італійська, буд. 44, забрала придбаний ним кастет, який того ж дня передала ОСОБА_6 .
Отримавши вказаний кастет, ОСОБА_6 діючи умисно, з метою використання його для самозахисту, помістив вказаний кастет в одну з кишень свого одягу, та з 27 серпня 2020 року по 13 вересня 2020 року почав незаконно носити при собі вказану холодну зброю, маючи можливість її швидкого використання.
13 вересня 2020 року, о 09 годині 40 хвилин, знаходячись біля кафе «Сансара» по вулиці Горького, будинок №35 в м.Бердянськ Запорізької області, ОСОБА_6 , продовжуючи незаконно зберігати при собі придбаний ним кастет, був зупинений працівниками Бердянського ВГІ ГУНП в Запорізькій області, які під час поверхневого огляду виявили та вилучили у нього металевий предмет, який згідно з висновком експерта № 13-375 від 24 вересня 2020 року є холодною зброєю ударно-дробильної дії, а саме кастетом промислового виготовлення, який ОСОБА_6 незаконно носив без передбаченого законом дозволу.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого і просила вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.263 КК України ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, на шлях виправлення не став та у період іспитового строку знову вчинив злочин, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, з 2017 року перебував на профілактичному обліку у лікаря-нарколога, станом на 29 жовтня 2020 року продовжує отримувати амбулаторну наркологічну допомогу, поведінку після скоєного злочину та його відношення до скоєного, висновок досудової доповіді органу пробації. Обставинами, що пом'якшують покарання, судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але на мінімальний строк.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання, в т.ч. і для застосування положень ст.69 КК України та призначення покарання у виді штрафу, колегія суддів не вбачає.
Обставини, на які посилається сторона захисту, фактично були враховані судом при призначенні покарання.
Суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив новий злочин в період іспитового строку, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Доводи апеляційної скарги про можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу без застосування положень ст.71 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону.
Суд обґрунтовано призначив остаточне покарання із застосуванням положень ст.71 КК України та до покарання, призначеного обвинуваченому за оскаржуваним вироком, частково приєднав невідбуте покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.263 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4