33/804/481/21
242/1584/21
28 жовтня 2021 року м. Маріуполь
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Дурнас О.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника адвоката Косенок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Косенок О.М. на постанову судді Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
згідно постанови судді. 6 березня 2021 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai» державний номер НОМЕР_1 в м. Новогродівка Донецької області по вул. Молодіжній, біля буд. № 12, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-Sens» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Тим самим, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Крім того, 16 березня 2021 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai» державний номер НОМЕР_1 в м. Новогродівка Донецької області по вул. Молодіжній, біля буд. № 12, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-Sens» державний номер НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Тим самим, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.122-4 КУпАП.
Постановою судді Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
На зазначену постанову ОСОБА_1 та його захисник адвокат Косенок О.М. подали апеляційну скаргу, в якій просять останню скасувати, провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4, ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
По суті посилаються на те, що показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростовуються показами ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 , оскільки судом не обґрунтовано, чому він надав пріоритет стороні потерпілого та проігнорував позицію захисту, яка в більшій мірі ґрунтувалась на наявних в матеріалах справи доказах.
Відповідно до змісту пояснень, отриманих від потерпілого працівником поліції, він взагалі не надавав інформації про конкретний механізм зіткнення автомобілів, що вказує на те, що він не контролював дорожню обстановку, або вигадав факт ДТП, якого за твердженням ОСОБА_1 не було взагалі.
В судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 також нічого додаткового пояснити не зміг. Більш того, потерпілий не зміг надати пояснення щодо кінцевого розташування свого автомобіля, яке зафіксовано на схемі протоколу і не відповідає механізму зіткнення, оскільки, відповідно до тверджень потерпілого, він зупинив свій автомобіль безпосередньо після зіткнення. Разом з тим, твердження потерпілого, що обидва транспортних засоби рухались повільно, що підтверджує і ОСОБА_1 , може вказувати лише на те, що саме потерпілий не дотримувався безпечної відстані при маневруванні, не слідкував за дорожньою обстановкою, якщо при повільному русі при настанні небезпечної ситуації не зміг зупинити своє авто.
Свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не надано конкретних пояснень відносно обставин ДТП, тому не можуть вважатися належними доказами, а пояснення інспектора СРПП доказують неналежність оформлення ним матеріалів по справі про адміністративне правопорушення.
Також вказують, що наявність пошкоджень на автомобілі потерпілого та якась невизначена потертість лівого бризговика автомобіля ОСОБА_1 навіть без співставлення їх місця розташування та площі пошкодження, стало достатнім для суду, щоб зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 .
При цьому, судом проігноровані заперечення ОСОБА_1 щодо наявності будь-яких пошкоджень на бризговику його авто, окрім дорожнього бруду, що не спростовується фотографією, зробленою інспектором.
Наполягають, що працівник поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не прийняв до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що факту ДТП взагалі не було, та не зібрав належних доказів на підтвердження змісту протоколу.
Суд першої інстанції не надав належну оцінку діям інспектора СРПП по складанню протоколу, безпідставно проігнорував аргументі водія ОСОБА_1 та його захисника, викладені в судовому засіданні, в результаті чого було прийнято помилкове рішення про винуватість ОСОБА_1 в ДТП, якої фактично не було.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Косенок О.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду скасувати, провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень; перевіривши матеріали справи, вважаю що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді скасуванню
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями ч.1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Статтями 245, 278, 280 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Проте вказані норми закону не були належним чином дотримані судом першої інстанції.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.124, ст.122-4 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 095329 від 16.03.2021 року; схему місця ДТП, пояснення водія ОСОБА_1 , письмові пояснення водІя ОСОБА_2 , фото автомобіля «Nissan Qashqai» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ЗАЗ-Sens», держномер НОМЕР_2 , рапорт інспектора СРПП Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Євремова В.А. від 16.03.2021 року.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є демонстрація сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
В контексті вищевказаних позицій ЄСПЛ, приймаючи постанову по суті спору, суду першої інстанції слід було відповісти на ряд питань, які мають значення для встановлення об'єктивної істини, зокрема погодитись з аргументами сторін або заперечити їх, навівши відповідне мотивування.
Згідно вказаного протоколу 6 березня 2021 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai» державний номер НОМЕР_1 в м. Новогродівка Донецької області по вул. Молодіжній, біля буд. № 12, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-Sens» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Тим самим, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначений в протоколі пункт ПДР України, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , полягає в наступному.
Відповідно до п.13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Проаналізувавши зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини ДТП та положення зазначеного пункту ПДР України, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні вказаного пункту, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду стало причиною ДТП, у зв'язку з недоведеністю самого факту порушення ним вказаних пунктів ПДР та причинно-наслідкового зв'язку між такими порушеннями та настанням таких наслідків, як дорожньо-транспортна пригода.
Згідно з письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , 16 березня 2021 року він рухався за кермом свого автомобілю марки «Nissan Qashqai» державний номер НОМЕР_1 в м. Новогродівка Донецької області по вулиці Молодіжній, зі швидкістю приблизно 20 км./год. в напрямку вулиці Водоп'янова. В дзеркало заднього виду він побачив, що позаду нього їхав автомобіль марки чи «Lanos» чи то інший, він пам'ятає, що він був світлого кольору та брудний, який маневрував і пригальмовував та в такому ритмі вони проїхали до перехрестя. На перехресті вищевказаний автомобіль повернув вправо, тоді як він продовжив рух прямо. Вищевказаний автомобіль їхав завжди позаду його транспортного засобу. Приблизно о 18 годині до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що він став учасником дорожньо-транспортної пригоди, але винним він себе не визнає.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав аналогічні пояснення та наполягав, що самого факту ДТП між його транспортним засобом та авто «Заз-Сенс», під керуванням ОСОБА_2 не було, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. А враховуючи той факт, що не було ДТП, тому, як наслідок, в його діях відсутній склад і правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Аналіз положень ст.ст. 26 і 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у поєднанні із положеннями п.20 ч.1 ст.3 та Глави 31 КПК України дають підстави стверджувати те, що до компетенції апеляційного суду віднесено перегляд рішень судів першої інстанції у межах обставин, які були предметом розгляду у суді першої інстанції. Тобто, судове рішення, ухвалене у першій інстанції судом апеляційної інстанції може переглядатись лише щодо тих обставин, які досліджувались у суді першої інстанції, щодо яких суд першої інстанції зробив відповідні висновки, надавши цим висновкам відповідної процесуальної форми у формі судового рішення. За умови не дослідження певних обставин у суді першої інстанції суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити щодо цих обставин рішення по суті, оскільки вчинення таких дій виходить за межі компетенції апеляційного суду, як суду уповноваженого на перевірку законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні.
Між тим, як вбачається із постанови судді Селидівського міського суду Донецької області від 04.08.2021 року ухваленої щодо ОСОБА_1 питання щодо розбіжностей між поясненнями свідків у ході судового розгляду не досліджувалось та будь-яких рішень із цього приводу суддею не ухвалювалось. Це вказує на неможливість ухвалення відповідного рішення судом апеляційної інстанції.
Крім того, з матеріалів справи неможливо зробити висновок, чи є наявні пошкодження обох транспортних засобів наслідком ДТП, оскільки автотехнічна експертиза у даному провадженні не проводилась.
Згідно ч.2 ст.62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Таким чином, при апеляційному розгляді не встановлено достатніх і допустимих доказів, узгоджених між собою, на підтвердження вини водія ОСОБА_6 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, зважаючи на те, що судом першої інстанції були допущені порушення процесуального законодавства та недотримано повноту судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку про скасування постанови Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2021 року, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.247,289,294 КУпАП,
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Косенок О.М. - задовольнити.
Постанову судді Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Донецького апеляційного суду І.М. Свіягіна