Справа № 595/464/21
Провадження № 2/595/238/2021
01.11.2021 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівського Б.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката Захарчука Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Захарчук Юрій Володимирович, до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання частки права власності на житловий будинок в колгоспному дворі та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, -
Позивач, в інтересах яких діє представник - адвокат Захарчук Ю.В., звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання частки права власності на житловий будинок в колгоспному дворі та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 13 жовтня 1984 року по 21 липня 2020 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . З часу укладення шлюбу по даний час ОСОБА_1 проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який станом на 15 квітня 1991 року відносився до колгоспного двору. Головою колгоспного двору був свекор позивача - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Членами двору були ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Зазначає, що згідно погосподарської книги Озерянської сільської ради станом на 1991 рік будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано до суспільної групи господарств - колгоспний двір. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 повідомила позивача про виселення з житлового будинку, оскільки даний будинок належить їй на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 грудня 2003 року державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори.
Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Захарчук Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання частки права власності на житловий будинок в колгоспному дворі та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом. Поставлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Згідно ухвали Бучацького районного суду Тернопільської областівід 19 травня 2021 року за клопотанням представника позивача адвоката Захарчука Ю.В. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2021 року поновлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Захарчук Ю.В., до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання частки права власності на житловий будинок в колгоспному дворі та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
06 жовтня 2021 року до суду представником відповідача, адвокатом Пасічником А.З. подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що позивач почав проживати у спірному будинку тільки після одруження із відповідачем. На момент їхнього одруження будинок був повністю збудований і введений в експлуатацію. На думку представника відповідача, будинок, який побудований зусиллями та за кошти батьків відповідача, не можна вважати майном, надбаним внаслідок спільної праві, зокрема позивача. Позивач проживав у будинку відповідача протягом нетривалого часу, не докладав зусиль до ремонту і покращення житлового будинку. Усі покращення відбувалися зусиллями та за кошти відповідача, її матері та батька, поки останній жив. Крім того, відповідач успадкувала будинок після смерті батька, якому належав будинок на праві приватної власності відповідно до чинного свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15 грудня 2003 року. Позивач почав проживати у спірному будинку з жовтня 1984 року. Період проживання позивача у домогосподарстві відповідача з жовтня 1984 року до моменту набрання чинності Законом України «Про власність» (15 квітня 1991 року) є недовготривалим. За цей час жодних змін в сторону покращення житлового господарства не відбулося, відповідач жодним чином не брав участі своєю працею чи коштами у господарстві двору. Станом на 1991 рік відповідач проживала в будинку 26 років, а позивач - лише 7 років. Враховуючи нетривалий строк проживання позивача, доцільним є зменшити пропорційно до періоду проживання частку у спільному господарстві. У відзиві представник відповідача, адвокат Пасічник А.З. просить суд відмовити у задоволенні позову, а у випадку, якщо суд дійде висновку, що позивач має право на частку, просить її зменшити до 1/21 частки домогосподарства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги і просить суд їх задовольнити. Зазначив, що у березні 2021 року він дізнався про той факт, що позивач по справі ОСОБА_2 19 грудня 2003 році в Бучацькій державній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на своє ім'я в цілому.
Представник позивача, адвокат Захарчук Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач з жовтня 1984 року по даний час проживає в АДРЕСА_1 . Станом на 15 квітня 1991 року він був членом колгоспного двору в АДРЕСА_1 , головою якого був свекор ОСОБА_6 . Членами двору були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Отже позивач, як член двору, має право на частку в майні двору, оскільки до 15 квітня 1991 року не втратив права на частку майна двору, що збереглося. ОСОБА_1 проживав в будинку з своєю сім'єю, вели спільне господарство. Зазначає, що відповідач, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на своє ім'я в цілому, видане 19 грудня 2003 року державним нотаріусом Бучацької ДНК, позбавила позивача права на належну йому частку в майні, тому він звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник відповідача, адвокат Пасічник А.З. в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій просить провести судове засідання, призначене на 01 листопада 2021 року, без участі відповідача та її представника.
Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак на адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, оглянувши матеріали справи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 13 червня 1965 року Озерянською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, батьками ОСОБА_9 зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
З 13 жовтня 1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 13 жовтня 1984 року.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 липня 2020 року (справа № 595/868/20) шлюб між сторонами розірвано.
Як слідує із довідки № 10/2-11, виданої 15 січня 2021 року Озерянською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 було колгоспним, головою якого був ОСОБА_10 .
Згідно довідки про технічний опис об'єкта нерухомого майна № 15 від 29 січня 2021 року, виданої КП «Бучацьке районне бюро Технічної інвентаризації», житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 81,5 кв.м, в тому числі житловою площею 51 кв.м, літньої кухні - гаражу літ. «Б», сараю літ. «В», №1 - воріт, № 2 - огорожі. Інвентаризаційна вартість становить 218806 грн. Згідно примітки: добудови, перебудови відсутні. Вищевказане майно належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Одіжинською Л.Б. 19 грудня 2003 року, зареєстровано в реєстрі за № 3224, та зареєстровано на паперових носіях в Бучацькому БТІ, 19 грудня 2003 року, записано в книгу № 31 за Р №55.
Судом установлено, що як слідує з виписки з погосподарської книги Озерянської сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_3 , станом на 01 січня 1995 року домогосподарство відносилось до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_10 , членами: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зять ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно довідки № 09/2-11, виданої 15 січня 2021 року Озерянською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, станом на 15 квітня 1991 року у будинку по АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований наступний склад сім'ї: голова ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зять ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Таким чином, ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 є співвласниками спірного будинковолодіння в рівних частинах.
Голова колгоспного двору ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 08 квітня 1999 року Озерянською сільською радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області, актовий запис № 10.
Як слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 15 жовтня 2019 року Виконавчим комітетом Озерянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
Згідно наданої на запит суду Державним нотаріальним архівом Тернопільської області копії спадкової справи № 719 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 до Бучацької державної нотаріальної контори поступила заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_6 на спадкове майно, що складається з права на земельну частку пай в с/с «Прикарпаття». 08 вересня 2000 року завідувачем Бучацької державної нотаріальної контори Зелінським І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Прикарпаття» розміром 2,83 в умовно кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). 19 грудня 2003 року ОСОБА_2 подано заяву в Бучацьку державну нотаріальну контору на спадкове майно, що складається: з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та грошових вкладів з нарахованими процентами та компенсаціями, які зберігаються в Озерянському філіалі Бучацького відділення ощадбанку по рахунку № НОМЕР_6 . Дружина спадкодавця ОСОБА_7 відмовилась від спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_9 , про що свідчить заява, завірена 16 грудня 2003 року секретарем Озерянської сільської ради Декою М.В. Також, ОСОБА_9 відмовився від спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , про що свідчить заява, завірена 16 грудня 2003 року секретарем Озерянської сільської ради Декою М.В.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Озерянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 15 грудня 2003 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначений ОСОБА_6 . Видача даного свідоцтва про право власності на житловий будинок та державна реєстрація права власності на нерухоме майно в Бучацькому районному бюро технічної інвентаризації відбулися після смерті ОСОБА_6 , що суперечить вимогам ст. 25 ЦК України, оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
19 грудня 2003 року державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Одіжинською Л.Б. ОСОБА_2 видано Свідоцтво про спадщину за законом за реєстровим № 3224 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Озерянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 15 грудня 2003 року на підставі рішення виконкому від 20 листопада 2003 року № 35.
В судовому засіданні, з пояснень позивача встановлено, що березні 2021 року він довідався про той факт, що позивач по справі ОСОБА_2 19 грудня 2003 році в Бучацькій державній нотаріальні конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на своє ім'я в цілому.
Тобто, з вищенаведеного випливає, що позивачу лише березні 2021 року стало відомо про порушення його права - позбавлення частки у майні колишнього колгоспного двору, таке твердження є вірним та не спростовано іншими доказами.
З копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року, а саме з абз. 1-2 ст. 4 даної ухвали вбачається, що на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування. Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності згідно зі ст. 76 ЦК УРСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Оскільки позивач про порушення свого права дізнався в березні 2021 року та з даним позовом звернувся 24 березня 2021 року, а тому позивачем не пропущено строку позовної давності для пред'явлення позову.
Частиною 1 статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).
Однак, виконком Озерянської сільської ради при прийнятті 20 листопада 2003 року рішення № 35 не врахував той факт, що даний житловий будинок відносився до колгоспного типу двору.
Видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 грудня 2003 року порушено право власності позивача та інших осіб на частку у колгоспному дворі, оскільки вони були зареєстровані у спірному будинку та брали участь у веденні спільного господарства.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Статтею 41 Конституції України закріплено, що право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 55 Конституції України право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Відповідно до ст. 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Так, згідно п. п. 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26 дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору.
В п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», судам роз'яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;
в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;
г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність, загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Тобто, кожен з семи членів колгоспного двору в АДРЕСА_1 мали право на 1/7 частку у його майні, зокрема і позивач.
Виконком Озерянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, прийнявши 20 листопада 2003 року рішення № 35 та в подальшому 15 грудня 2003 року видавши свідоцтво про право власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , оформивши на ОСОБА_6 право власності в цілому, порушив тим самим право позивача та інших осіб, позбавивши їх їхньої частки у майні колишнього колгоспного двору.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В силу ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Аргументи представника відповідача, адвоката Пасічника А.З,. зазначені ним у відзиві на позовну заяву стосовно того, що, з урахуванням нетривалого строку проживання позивача у спірному будинку та відсутністю з його сторони будь-яких дій на покращення житлового будинку, у випадку, якщо суд дійде висновку, що позивач має право на частку, її варто зменшити до 1/21 частки домогосподарства, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження вказаних у відзиві фактів представник відповідача не надав суду жодних доказів, а тому такі є недоведеними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями ст. ст. 16, 25, 321, 328, 355, 358, 361, 368, 369, 370 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВА № 481609, видане на ім'я ОСОБА_2 19 грудня 2003 року державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Тернопільської області Одіжинською Лілією Богданівною, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі № 3224, та на паперових носіях в КП «Бучацькому БТІ» 19 грудня 2003 року, номер запису 55 в книзі 31.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Бучацький районний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. І. Созанська