Дата документу 02.11.2021
Справа № 310/6184/21
Провадження № 2-о/334/190/21
02 листопада 2021 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Череп М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Демидко Ірини Валеріївни, заінтересована особа - Бердянський міський відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання особи на території України,-
Заявник ОСОБА_1 в особі представника адвоката Демидко І.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного його проживання на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року та набрання чинності Законом України «Про громадянство» від 13 листопада 1991 року № 2235.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що він народився в м.Запоріжжі. З 06.02.1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 20.10.1987 року призивною комісією Заводського району м.Запоріжжя був визнаний придатним до військової служби та призваний на строкову військову службу. На підставі наказу МОЗ СРСР від 27.09.1989 року останній був звільнений у запас, йому було присвоєно військове звання старшина. 09 липня 1996 року заявник був прийнятий на облік Запорізьким ОМВК. Згідно відповіді Головного управління Державної служби України заявник проходив службу в підрозділах Управління державної пожежної охорони Управління Внутрішніх справ Запорізької області в період з 31.05.1990 року по 09.04.1996 року. На теперішній час він перебуває на обліку в центрі обліку бездомних осіб як особа, яка не має постійного проживання, що підтверджується копією посвідчення про взяття на облік № 863.
02.02.2021 року з метою отримання паспорту громадянина України заявник звернувся з заявою № М-19/6/2317/21 до Бердянського ВМ УДМС України в Запорізькій області замість втраченого паспорта зразка 1974 року.
На сьогодні заявник вже тривалий час проживає на території України та враховуючи факт свого постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України, бажає реалізувати своє право шляхом звернення до уповноваженого органу з метою набуття громадянства України, для чого необхідно встановити даний факт.
Представник заявника адвокат Демидко І.В. у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, заяву підтримала та просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Бердянського міського відділу УДМС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, але подав заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника заінтересованої особи та врахувати письмові пояснення, надані суду.
Вивчивши надані документи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Заявник ОСОБА_1 бажає отримати громадянство України для реалізації належних йому прав, як громадянина України в майбутньому, а тому звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян: записом № 48 про народження ОСОБА_1 , складеного 04.03.1969 року Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Згідно довідки № 275 від 09.07.2021 року ОСОБА_1 навчався з 01.09.1984 року по 15.07.1987 року в середньому Професійно-технічному училищі № 1 (СПТУ № 1) м.Запоріжжя за фахом електрозварювальник.
20.10.1987 року призивною комісією Заводського району м.Запоріжжя був визнаний придатним до військової служби та призваний на строкову військову службу. На підставі наказу МОЗ СРСР від 27.09.1989 року останній був звільнений у запас, йому було присвоєно військове звання старшина. 09 липня 1996 року заявник був прийнятий на облік Запорізьким ОМВК, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 .
На а.с.17 міститься відповідь Головного управління ДСНС Украхни у Запорізькій області згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу в підрозділах Управління державної пожежної охорони Управління внутрішніх справ Запорізької області з 31.05.1990 року (наказ УВС від 31.05.1990р. № 58о/с) по 09.04.1996 року (наказ УДПО від 12.04.1996р. № 16о/с).
Реалізація права заявника отримати паспорт громадянина України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».
Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зав'язків тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом до 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
Зокрема, за ч.ч. 1,7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України. Для набуття громадянства за територіальним походженням не є обов'язковою умова про не перебування особи в іноземному громадянстві. Його може набути й іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство. Датою набуття громадянства України у передбачених цією статтею випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі по тексту - Порядок), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
На підставі п.п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом до 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно письмових пояснень представника УДМС України в Запорізькій області в ході перевірки виявлено, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року НОМЕР_2 від 13.05.1985 року, що підтверджується наданою копією Форми 1 і враховуючи додані до заяви документи, можна припустити, що він дійсно постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки заявник в повному обсязі підтвердив вищевказаний факт належними та допустимими доказами, які сумнівів у суду не викликали.
На підставі викладеного, керуючись 4, 10-13, 57, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, положеннями Закону України «Про громадянство України» та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання особи на території України - задовольнити.
Встановити юридичний факт, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Добрєв М. В.