Дата документу 08.09.2021
Справа № 334/3551/21
Провадження № 2/334/2812/21
08 вересня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І. М.,
за участю секретаря Єременко А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
25.05.2021 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.08.2018 року, яка станом на 22.12.2020 року становить 16 403,12 грн та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 6960,66 грн, заборгованості за пенею та комісією - 9442, 46 грн. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у сумі 2270 грн 00 коп.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms.
01.08.2018 року відповідач у справі звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.08.2018 року. Поставивши свій підпис у заяві, відповідач погодився з тим, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку. На підставі укладеного кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта. Платіжна карта передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведені операцій з використанням карти встановлюється пін-код. Клієнт погоджується, що використання карти та правильного ПІН - коду є належно достатньою ідентифікацією держателя платіжної карти.
При укладенні договору позивач посилається на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання. Позичальник у повній мірі ознайомлений з Умовами та привалами надання банківських послуг, в мобільному додатку позичальника міститься інформація про розмір кредитного ліміту, тарифи та паспорт споживчого кредиту.
На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки за кожен календарний день викоритання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році за процентними ставками, зазначеними у Тарифах.
Згідно п. 5.16 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, клієнт сплачує штраф згідно з Тарифами, але не більше 50 від суми, одержаного клієнтом кредиту.
Станом на 01.04.2019 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного платежу сягнуло 90 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 01.04.2019 року банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити заборгованість. Проте відповідач жодної дії на погашення заборгованості не здійснив.
Умови кредитного договору відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 22.12.2020 року становить 16 403, 12 грн та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 6960,66 грн; заборгованості за пенею та комісією 9442, 46 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Зі згоди позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280-281 ЦПК України.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 01.08.2018 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви, укладено Договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого було відкрито картковий рахунок у гривні на ім'я відповідача.
У вказаній заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Крім того, він підтвердив, що ознайомився з указаними документами та отримав їхні примірники у мобільному додатку.
До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, а також Витяг з Тарифів за карткою «Monobank», а також копію паспорту споживчого кредиту згідно якого прізвище, ім'я та по-батькові споживача, його підпис та дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису.
Так, з копії паспорту споживчого кредиту вбачається, що відповідач був ознайомлений з інформацією про основні умови кредитування, зокрема, кредитним лімітом, встановленим у розмірі від 0 до 100 000 грн (залежно від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена у мобільному додатку); строком кредитування, що становить 99 років; процентною ставкою у межах пільгового періоду, встановленою на рівні 0,00001% річних; базовою процентною ставкою - 3,2 % в місяць; збільшена відсоткова ставка на суму загальної заборгованості (у разі наявності простроченої заборгованості) - 6,4 % на місяць; реальною річною процентною ставкою - 46,70% річних; інформацією про загальну орієнтовну вартість кредиту для споживача; розміром обов'язкового щомісячного платежу - 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості; комісією за зняття готівки на суму, що перевищує залишок власних коштів, у банкоматах і пунктах видачі готівки будь-яких українських і закордонних банків, а також за операції з quasi-валютою за карткою «Monobank» - 4% від суми зняття; процентною ставкою, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту - 6,4% у місяць; а також розміром санкцій за порушення зобов'язань: штрафом (в залежності від кількості днів прострочення): від 1 до 30 днів - 50 грн; від 31 до 90 днів - 100 грн; від 91 до 120 (210) днів - розраховується за формулою: 100 грн + 6,4%, від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця; від 121 (211) дня (до повного погашення) - 100 грн.; пенею - від 121 (211) дня (до повного погашення) - 6,4% на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачаза вказаним кредитним договором станом на 22.12.2020 року становить 16 403, 12 грн та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 6960,66 грн; заборгованості за пенею та комісією 9442,46 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Судом установлено, що, посилаючись на обставини укладення між сторонами 01.08.2018 року договору про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» доводить зазначену обставину Анкетою-заявою ОСОБА_1 , якою остання ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції; надала відповідні данні для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, місце роботи, телефон, данні паспорту та ін.); просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй у банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися нею для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором; визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях; та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію», підписала паспорт споживчого кредиту.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Разом з тим, частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.
За приписами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як зазначено вище, з копії паспорту споживчого кредиту вбачається, що сторони погодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору. Крім того, у цьому документі, підписаному сторонами, містяться умови договору про встановлення комісії, а також відповідальності у вигляді штрафів та пені за порушення зобов'язання.
Водночас, обґрунтовуючи право вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 01.08.2018 року позивач посилався на Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати комісії та неустойки (пені, штрафів).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, наданий банком витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в Анкеті-заяві позичальника та Витягу з Тарифів за карткою «Monobank», які безпосередньо підписані відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття останнім запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, а також правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові у справі № 188/1815/17 (провадження № 61-8915св19) від 27 серпня 2020 року.
Відтак, зважаючи на підписання відповідачем 01.08.2018 року Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, а також паспорту споживчого кредиту, суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги, а тому наявні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.08.2018 року в розмірі 16 403,12 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 11, 280, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 01.08.2018 року у розмірі 16 403 (шістнадцять тисяч чотириста три) грн 12 коп. станом на 22.12.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Філіпова І. М.