Справа № 311/2538/21
Провадження № 2/311/910/2021
03.11.2021
(заочне)
03 листопада 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.,
секретаря судового засідання Чучі С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва, Малкова Марія Вікторівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва, Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який мотивовано наступним.
В березні 2021 року на адресу позивача надійшов лист з постановою про відкриття виконавчого провадження за №64660661, відкритого на підставі постанови від 01 березня 2021 року, виданої приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В.
Відповідно до постанови, на підставі виконавчого напису № 23569, виданого 12.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С. з ОСОБА_1 стягнуто на користь товариства обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 12 260,86 гривень.
В травні 2021 року з пенсії позивача почали утримувати грошові кошти в розмірі 400,00 грн.
Виконавчий запис нотаріуса здійснений за зобов'язаннями за кредитним договором SAMD №50000051007216, укладеним 04 жовтня 2011 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк», за яким позивачці була видана кредитна картка за № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 12 500,00 грн.
Про те, що АТ КБ «ПриватБанк» відступив права вимоги за кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_1 не знала, оскільки про таке відступлення її ніхто не повідомляв.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог закону, оскільки на її адресу не надходило вимоги-повідомлення про погашення заборгованості із зазначенням деталізованої суми боргу, а також повідомлень про відступлення прав вимоги за кредитним договором на підтвердження законних правових підстав звертати стягнення за кредитом ТОВ «Вердикт Капітал» та враховуючи те, що всі платежі з погашення кредиту здійснювались позивачем на користь та за реквізитами АТ КБ «ПриватБанк», а не ТОВ «Вердикт Капітал».
Крім того, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2019 року (справа №311/1119/19, провадження №2/311/549/2019) в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 124 419,98 грн., що складається із: 12 163,09 грн. - заборгованості за кредитом, 112 256,89 грн. - заборгованості за процентами за користуванням кредитом. Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року (єдиний унікальний №311/1119/19, провадження №22-ц/807/2726/19) апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області залишено без задоволення.
Позивач зазначає, що з дня виникнення права вимоги за кредитним договором минуло більше трьох років. Відповідно до умов кредитного договору остаточною датою повернення кредиту є серпень 2015 року.
Враховуючи, що у неї відсутні будь-які боргові зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в тому числі такі які носять безспірний характер, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства і відповідно наявні підстави для визнання його таким що не підлягає виконанню.
Додатково вказав, що позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис за кредитним договором; нотаріусу не були подані документи, передбачені законодавством; сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., 12 лютого 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 23569, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с. 1-4).
В судове засіданні позивач та його представник не з'явилися, представником надано суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва, Малкова М.В., не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Суд, згідно ст.ст.128, 223, 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Предметом позову в справі є оспорювання позивачем, ОСОБА_1 , виконавчого напису №23569, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., 12 лютого 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 12 260,86 грн..
Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Гораєм О.С., вчинений виконавчий напис, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»», для погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-001156ФО007С від 05 квітня 2007 року, укладеним з публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 23 від 04 липня 2019 року є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості проведено за період з 04 липня 2019 року до 27 січня 2021 року, сума заборгованості складає 11 610,86 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 130,10 грн., сума строкової заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 2 994,92 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 513,77 грн., прострочена заборгованість за комісією - 2 552,25 грн.; строкова заборгованість за комісією - 419,82 грн., та суму за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 12 260,86 грн. (далі за тестом - виконавчий напис) (а.с. 33).
Згідно виписки з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2007-001156ФО007С від 05 квітня 2007 року, укладеним ОСОБА_1 з ВАТ «РОДОВІД БАНК» (далі за текстом - Кредитний договір), сума заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем, ТОВ «Вердикт Капітал», становила в загальному розмірі 11 610,86 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 130,10 грн., простроченої заборгованості за комісією - 2 552,25 коп.; простроченої заборгованості за процентами - 513,77 грн., строкової заборгованості за комісією - 419,82 грн., строкової заборгованості за процентами - 2 994,92 грн.. (а.с. 32). В подальшому приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» вказаної суми боргу в розмірі 11 610,86 грн. та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису в розмірі 650 грн., а всього, 12 260,86 грн.. (а.с. 33).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок - в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.
Судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «РОДОВІД БАНК», укладено кредитний договір №2007-001156ФО007С, за яким ОСОБА_1 отримала від банку споживчий кредит в розмірі 5 130 грн. 10 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 5,00 % річних, зі строком дії договору до 05 квітня 2009 року включно.
Договором визначені умови надання кредиту, порядок нарахування та сплати процентів, комісії, процентів, плата за перевірку документів, щомісячна плата за управління кредитом, права, обов'язки та відповідальність сторін, черговість погашення заборгованості та ін.. Серед іншого, визначено, що, позичальник зобов'язується, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, також 26 квітня 2009 року, або в день повного дострокового погашення кредиту, частково погашати суму заборгованості за кредитом та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом та плату за управління кредитом, згідно встановленого графіку (додаток № 1 до Договору), шляхом внесення готівкою або безготівкового перерахування на відповідний рахунок (а.с. 26-29).
На підставі договору №23 про відступлення прав вимоги від 04 липня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» як стягувач та правонаступник усіх прав та обов'язків АТ «РОДОВІД БАНК», набуло прав вимоги банку до боржників (а.с.58-60).
На підставі заяви ТОВ«Вердикт Капітал» приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. відкрите виконавче провадження №64660661 про примусове виконання виконавчого напису та 01.03.2021 звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 (а.с. 8).
При вирішенні спору суд враховує, що надана відповідачем виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , згідно якої, сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 перед відповідачем, ТОВ «Вердикт Капітал», склала в загальному розмірі 11 610,86 грн., унеможливлює визначення судом належного розміру заборгованості та встановлення безспірності такої заборгованості позивача, оскільки з неї (виписки) неможливо встановити початок строку порушення позивачем зобов'язань за кредитним договором, розмір сплачених позивачем сум в рахунок погашення боргу та інші складові заборгованості. Крім того, суд зазначає, що датою остаточного повернення кредиту є 05 квітня 2009 року, але при цьому стягнення заборгованості за виконавчим написом проводиться за період з 04 липня 2019 року до 27 січня 2021 року.
Суд зазначає, що надання детального розрахунку заборгованості пов'язане, крім того, з необхідністю перевірки питання початку перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, з урахуванням того, що за умовами кредитного договору, погашення кредитної заборгованості мало здійснюватися щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів та перевірки строку, за який проводиться стягнення згідно виконавчого напису.
На думку суду, вказані обставини мають бути перевірені судом під час розгляду відповідної справи, з урахуванням доводів сторін.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05 липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в своїх сукупності встановлені вище судом обставини свідчать про те, що вказана відповідачем заборгованість за кредитним договором не була безспірною, а тому приватний нотаріус на мав права вчиняти відповідний виконавчий напис.
Додатково суд зазначає наступне.
З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка, згідно інформації ЄДРСР, опублікована 13.11.2017, тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Судом встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 № 92.
Вказане свідчить про те, що на момент вчинення виконавчого напису пункт 2 Переліку був не чинним, а тому застосуванню приватним нотаріусом не підлягав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останньою витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 158, 265-268 ЦПК України
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва, Малкова Марія Вікторівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Гораєм Олегом Станіславовичем, 12 лютого 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 23569, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал»» заборгованості за кредитним договором 2007-001156ФО007С від 05 квітня 2007 року, укладеним з акціонерним товариством «Родовід Банк», в сумі 11 610 грн. 86 коп., за вчинення виконавчого напису в сумі 650 грн., а всього, 12 260 грн. 86 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал»» (ідентифікаційний код юридичної особи 36799749), розташованого за адресою: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко