03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 360/480/20
адміністративне провадження № К/9901/27403/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року (головуючий суддя: Петросян К.Є.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (колегія суддів: Блохін А.А., Гайдар А.В., Сіваченко І.В.) у справі №360/480/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У січні 2020 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - позивач або АТ "Луганськгаз") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників ДПС (далі Офіс ВПП ДПС або відповідач), в обґрунтування якого, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Офісу ВПП ДПС від 05.12.2019 № Ю-78-17 та зобов'язати Офіс ВПП ДПС зарахувати платежі згідно з платіжними дорученнями: №7697 від 04.11.2019 на суму 300,00 грн; № 7707 від 04.11.2019 на суму 900,00 грн; № 7712 від 04.11.2019 на суму 1 000,00 грн; № 7845 від 05.11.2019 на суму 1 700,00 грн; № 7853 від 06.11.2019 на суму 1 200,00 грн; № 7858 від 06.11.2019 на суму 82 500,00 грн; № 7859 від 06.11.2019 на суму 9 483,22 грн; № 7860 від 06.11.2019 на суму 3 890,01 грн; № 7861 від 06.11.2019 на суму 239,67 грн; № 7929 від 06.11.2019 на суму 44 220,00 грн; № 8171 від 08.11.2019 на суму 14 900,00 грн; № 8303 від 15.11.2019 на суму 1 650,00 грн; № 8318 від 18.11.2019 на суму 2 000,00 грн; № 8344 від 18.11.2019 на суму 300,00 грн; № 8382 від 19.11.2019 на суму 137 850,00 грн; № 8387 від 12 19.11.2019 на суму 3 600,00 грн; № 8444 від 19.11.2019 на суму 6 300,00 грн; № 8676 від 27.11.2019 на суму 1 050,00 грн в рахунок сплати АТ "Луганськгаз" єдиного внеску за листопад 2019 року.
Рішенням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 № Ю-78-17, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Офісу великих платників податків ДПС від 05.12.2019 № Ю-78-17 на суму 2 467 401,37 грн (два мільйони чотириста шістдесят сім тисяч чотириста одна гривня 37 коп).
Зобов'язано Офіс великих платників ДПС зарахувати платежі згідно з платіжними дорученнями: № 7697 від 04.11.2019 на суму 300,00 грн; № 7707 від 04.11.2019 на суму 900,00 грн; № 7712 від 04.11.2019 на суму 1 000,00 грн; № 7845 від 05.11.2019 на суму 1 700,00 грн; № 7853 від 06.11.2019 на суму 1 200,00 грн; № 7858 від 06.11.2019 на суму 82 500,00 грн; № 7859 від 06.11.2019 на суму 9 483,22 грн; № 7860 від 06.11.2019 на суму 3 890,01 грн; № 7861 від 06.11.2019 на суму 239,67 грн; № 7929 від 06.11.2019 на суму 44 220,00 грн; № 8171 від 08.11.2019 на суму 14 900,00 грн; № 8303 від 15.11.2019 на суму 1 650,00 грн; № 8318 від 18.11.2019 на суму 2 000,00 грн; № 8344 від 18.11.2019 на суму 300,00 грн; № 8382 від 19.11.2019 на суму 137 850,00 грн; № 8387 від 12 19.11.2019 на суму 3 600,00 грн; № 8444 від 19.11.2019 на суму 6 300,00 грн; № 8676 від 27.11.2019 на суму 1 050,00 грн, всього 313082,90 грн (триста тринадцять тисяч вісімдесят дві гривні 90 коп) в рахунок сплати Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» єдиного внеску за листопад 2019 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДПС (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» (код ЄДРПОУ 40268230, 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, кімната 307) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 25716,24 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 24 коп.).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача як платника єдиного внеску безумовний, пріоритетний обов'язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів з його банківського рахунку. Водночас у ході розгляду справи встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов'язку у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів, а саме арешт коштів АТ «Луганськгаз». За встановлених обставин у справі суд виходив також із того, що АТ «Луганськгаз» мало на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного обов'язку зі сплати єдиного внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов'язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників. З огляду на зміст положень цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов'язку платника - АТ «Луганськгаз» зі сплати єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464. Суд указав, що сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464.
Оскільки судом встановлено відсутність передачі третім особам обов'язку платника АТ «Луганськгаз» зі сплати єдиного внеску, та неврахування відповідачем сплати єдиного внеску ТОВ «Луганськгаз Збут» від імені АТ «Луганськгаз», суд також визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати платежі згідно з відповідними платіжними дорученнями в рахунок сплати АТ «Луганськгаз» єдиного внеску за листопад 2019 року.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 40268230, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімната 307 (т.2 а.с.41-43).
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (організаційно-правова форма приватне акціонерне товариство) зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, буд. 87 (т.2 а.с.30-40).
Згідно з Статутом, АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз». Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (т.1 а.с.8-10).
16 травня 2016 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено договір доручення № 16/05 на приймання платежів від усіх категорій споживачів природного газу (т.1 а.с.50-51). 24.05.2016 ПАТ «Луганськгаз» відповідно до договору доручення від 16.05.2016 №16/05 видано довіреність за № 649, якою уповноважено ТОВ «Луганськгаз Збут» здійснювати приймання платежів (т.1 а.с.52).
16 травня 2016 між ПАТ "Луганськгаз" (позикодавець) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (позичальник) укладений договір №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику поворотної фінансової допомоги в сумі 24 000 000,00 грн зі строком повернення до 31.12.2016 включно (до 31.01.2017 включно за додатковою угодою від 13.01.2017) (т.1 а.с.43-45).
Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.08.2016 та від 20.10.2016 у виконавчому провадженні №33280183, накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках ПАТ «Луганськгаз» (т.1 а.с.117-120).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.12.2016 знято арешт із коштів, накладений згідно з постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183 (т.1 а.с.121-122).
Разом з тим, постановами приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Щербакова І.М. від 25.01.2019 та від 24.04.2019, в рамках зведеного виконавчого провадження № 58204438 було накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ «Луганськгаз» (його філіям) (т.1 а.с.161-167).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.11.2019, в рамках виконавчого провадження № 60685512 накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ «Луганськгаз» (його філіям) (т.1 а.с.168-174).
19 вересня 2016 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання останнього. Сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок. Деталізований зміст доручення щодо виконання повіреним грошових зобов'язань, порядок його виконання та інші вказівки зазначаються довірителем в дорученні на здійснення платежів (за формою, встановленою у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору). Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору доручення передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати необхідний для виконання доручення пакет документів (т.1 а.с.21-22).
Додатком № 1 до договору доручення від 19 вересня 2016 року № Д-3 підтверджено, що позивач доручає ТОВ «Луганськгаз Збут» здійснювати від імені і за рахунок довірителя розрахунки (платежі) по зобов'язанням довірителя (т.1 а.с.23).
На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно з якою позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.24 зворотній бік).
На підтвердження виконання умов договору доручення позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ "Луганськгаз" за період вересень-грудень 2016 року на загальну суму 521446,24 грн, про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (т.1 а.с.26-49).
Листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ «Луганськгаз Збут» згідно з договором доручення від 19.09.2016 № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Луганськгаз» (т.1 а. с. 41-42).
27 грудня 2018 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 27.12.2018 № 43 на уповноваження позивачем повіреному сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.156, 156 зворотній бік).
Також, 10.06.2019 між АТ «Оператор газорозподільної системи Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 10.06.2019 № 72 на уповноваження позивачем повіреному сплачувати (перераховувати) від імені АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.157, 157 зворотній бік).
На підтвердження виконання умов договору доручення від 19.09.2016 № Д-3 позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ "Луганськгаз" (АТ «Оператор газорозпоідбної системи «Луганськгаз») за період лютий-листопад 2019 року, про що також прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (т.1 а.с.175-206, т.2 а. с. 51-55).
Листами від 21.02.2019 № 01-02-38/479, 13.03.2019 № 01-02-38/598, 28.03.2019 № 01-02-38/714, 11.04.2019 № 01-02-38/786, 16.05.2019 № 01-02-38/1020, 04.06.2019 № 01-02-38/1115, 04.07.2019 № 01-02-38/1319, 12.08.2019 № 01-02-38/1521, 16.09.2019 № 01-02-38/1694, 15.10.2019 № 01-02-38/1854, 06.11.2019 №01-02-38/1994 та 12.12.2019 № 01-02-38/2188 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у лютому-листопаді 2019 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ «Луганськгаз Збут» згідно з договором доручення від 19.09.2016 № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Луганськгаз» (т.1 а.с.145-155, т.2 а.с.50).
05 грудня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС сформовано та надіслано АТ «Луганськгаз» вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-17, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2 467 401,37 грн (т.1 а.с.17). Вимога отримана позивачем 09.12.2019, що не заперечується сторонами по справі.
12 грудня 2019 року згідно зі скаргою за № 01-02-38/2195 АТ "Луганськгаз" оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 № Ю-78-17 на суму 2 467 401,37 грн до ДПС України (т.1 а.с.12-17).
Рішенням ДПС України від 16.01.2020 № 1939/6/99-00-08-06-01-06 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ю-78-17 Офісу ВПП ДПС залишена без змін, а скарга АТ "Луганськгаз" - без задоволення (т.1 а.с.18-19).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Скаржник уважає, що позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №812/1281/17 не відповідає вимогам Закону, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 25 Закону №2464-VІ передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Передача своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску за договором доручення або філіями відповідно до Статуту підприємства не передбачені законодавством.
Крім того, скаржник указує на безпідставне застосування норм цивільного законодавства при вирішенні цього спору.
Також посилається на те, що на час виникнення спірних правовідносин форс-мажорні обставини, настання яких щодо позивача засвідчено Торгово-промисловою палатою, припинились, а отже позивач не звільняється від сплати єдиного внеску до бюджету.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що об'єктивною передумовою застосування АТ «Луганськгаз» положень глави 68 ЦК України став арешт усіх рахунків, що належать позивачу. Зазначає, що ТОВ «Луганськгаз Збут», перераховуючи єдиний внесок, діяв як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник. Посилається на наявність правової позиції Верховного Суду стосовно аналогічних правовідносин. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 27.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов'язків платника єдиного внеску віднесено, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (абзац перший частина п'ята статті 9);
- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзаци перший, другий частина шоста статті 9);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);
- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).
Згідно з частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача як платника єдиного внеску безумовний, пріоритетний обов'язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів з його банківського рахунку.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що Закон №2464 покладає на позивача, як платника єдиного внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов'язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п'ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).
Разом з цим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у позивача виникли обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання ним зазначеного обов'язку (арешт коштів) у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.
У свою чергу, Законом №2464 не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, що, в свою чергу, свідчить про те, що у спеціальному законі наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого законом обов'язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов'язку. Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов'язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).
Виходячи з обставин справи та наведених вище норм законодавства позивач, як платник єдиного внеску, повинен був дотримуватись чітко визначених Законом обов'язків, а, відтак, не міг ухилитися від сплати єдиного внеску, незважаючи на те, що на всі кошти, які містилися на його рахунках, накладено арешт. Однак, у силу наведених обставин, останній був позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, що і стало підставою для вжиття заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку щодо сплати внеску шляхом укладення договорів доручення .
Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо імперативності заборони передачі платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам у випадках коли своєчасне виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів унеможливлено арештом коштів такого платника, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій в результаті реалізації договорів доручення, укладених між позивачем та його повіреними, не відбулося передачі третім особам обов'язку платника (позивача) зі сплати єдиного внеску.
При цьому, сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464.
У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті (Законі №2464) щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об'єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №360/5480/19 (К/9901/25368/20), від 25.01.2019 у справі № 817/85/16 (К/9901/22068/18), від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 (№К/9901/39057/18), від 15.07.2021 у справі №460/1640/19 (№К/9901/10971/20).
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій посилались на практику Верховного Суду, наведену у постановах від 25.01.2019 у справі № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 (№К/9901/39057/18).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс ВПП ДПС посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №812/1281/17.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, суд звертає увагу на те, що головною метою передачі справ на розгляд судової палати є забезпечення механізму формування єдиної правозастосовчої судової практики у подібних правовідносинах в межах однієї категорії спорів (зокрема податкових). Разом з тим, незгода з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду
За таких обставин, у Суду відсутні підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2020 у справі №812/1281/17 (№К/9901/39057/18).
А відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу ВПП ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко