01 листопада 2021 року
Київ
справа №420/6448/21
адміністративне провадження №К/9901/38951/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 420/6448/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951060824653 від 14 квітня 2021 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в розмірі 60 відсотків від розміру місячної заробітної плати та обмеження граничного розміру пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), без обмеження граничного розміру пенсії, з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці військової прокуратури Південного регіону України від 18 березня 2020 року за вих. №18/94, та з виплатою різниці між фактично отриманою і перерахованою сумою пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060824653 від 14 квітня 2021 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в розмірі 60 відсотків від розміру місячної заробітної плати. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці військової прокуратури Південного регіону України від 18 березня 2020 року за вих. № 18/94, та з виплатою різниці між фактично отриманою і перерахованою сумою пенсії.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга до Верховного Суду надійшла 27.10.2021.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.
29.10.2021 до Верховного Суду від позивача надійшла заява про відвід судді Рибачука А.І.
В обґрунтуванні заявленого відводу посилається на те, що 27.10.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів: Рибачука А.І., Мороз Л.Л., Стеценка С.Г. постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 520/1540/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Вважає, що оскільки суддя Рибачук А.І. брав участь у вирішенні питання стосовно відкриття провадження за касаційною скаргою позивача, за наслідком чого постановлена ухвала про відмову у відкритті, відтак у позивача виникає сумнів у неупереджності та об'єктовності цього судді.
Вирішуючи вищезазначену заяву Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу про відвід судді заявник покликається на юридичні приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженість чи небезсторонність у цій справі. Відмова у відкритті касаційного провадження в іншій справі № 520/1540/17 за позовом ОСОБА_1 не є підставою для наявності обґрунтованих сумнівів у об'єктивності чи неупередженості судді.
За наведених обставин заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рибачука А.І. слід визнати необґрунтованою.
За правилами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Рибачуку А.І.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рибачука А.І. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
судді А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець