26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/2711/17 пров. № А/857/1600/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі за позовом Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірною та скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - 05.09.2017 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 06.09.2017 року,
У липні 2017 року Добротвірська селищна рада Кам'янка-Бузького району Львівської області (далі - позивач) звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Курмана Б.Г. від 06.07.2017 року ВП № 13166029 про накладення штрафу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
Відповідач вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спроби позивача вручити ордер на квартиру, яка є фактично зайнятою, є порушенням норм житлового законодавства та не може вважатись належним виконанням рішення суду.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що позивач знає, що житлове приміщення, на яке видається ордер не є вільним, що в подальшому спричинити значні труднощі при заселенні, а тому не може іти мова про виконання рішення суду
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито всі можливі заходи для виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованим з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14.04.2008 року визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 право на отримання житла у новоспорудженому відповідачем житловому будинку АДРЕСА_1 в розмірах і в порядку, передбаченому житловим законодавством України.
На виконання зазначеного вище рішення суду, 28.05.2009 року Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 22ц-941.
Відповідачем 17.03.2017 року на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 13166029.
Державним виконавцем 21.04.2017 року та 27.04.2017 року скеровувався на адресу позивача виклик державного виконавця із зобов'язанням з'явитись до виконавчої служби.
04.05.2017 року позивач з'явився на вимогу державного виконавця та надав письмові пояснення з приводу невиконання судового рішення.
Позивачем 05.05.2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомлено про засідання 08.05.2017 року громадської комісії з житлових питань виконкому Добротвірської селищної ради.
Відповідно до протоколу вказаної комісії від 08.05.2017 року рекомендовано видати ордер сім'ї ОСОБА_2 .
Позивачем листом від 12.05.2017 року № 270/02-11 запрошено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з'явитись 16.05.2017 року об 11:00 год. у селищну раду для видачі ордеру на квартиру АДРЕСА_2 .
У зв'язку із неявкою вищезазначених осіб, селищною радою листом від 23.05.2017 року № 298/02-11 їх повторно запрошено з'явитись 31.05.2017 року о 10:00 год. у селищну раду для видачі ордеру.
Позивачем листом від 23.05.2017 року № 299/02-11 повідомлено відповідача про дії, спрямовані на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 14.04.2008 року.
31.05.2017 року сім'я ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про те, що оскільки дана квартира АДРЕСА_2 самовільно заселена багатодітною сім'єю ОСОБА_9 , то вони не можуть заселитися в квартиру на даний час. Зазначили, що згідні на отримання ордеру за умови повного дотримання житлового законодавства.
Позивачем листом від 02.06.2017 року № 329/02-11 повідомлено ОСОБА_2 , що на квартиру АДРЕСА_2 ордер не виданий. Відомості щодо даної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні. Повторно запрошено для отримання ордеру на засідання виконавчого комітету 08.06.2017 року о 14:00 год.
Селищною радою листом від 08.06.2017 року № 338/02-11 повідомлено відповідача про дії, спрямовані на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 14.04.2008 року.
Позивачем листом від 20.06.2017 року № 371/02-11 повідомлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що ордер дійсний 30 днів та запрошено з'явитись у селищну раду для вручення ордеру.
Листом від 22.06.2017 року № 374/02-11 позивачем повідомлено відповідача що у зв'язку з фактичним виконанням рішення Апеляційного суду Львівської області від 14.04.2008 року, керуючись п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» просить закінчити виконавче провадження.
Відповідачем 06.07.2017 року винесено постанову про накладення штрафу, якою постановлено за невиконання рішення суду без поважних причин накласти на позивача штраф у розмірі 5100 грн. У постанові зазначено, що станом на 06.07.2017 рішення суду не виконано та жодних дій спрямованих на виконання рішення суду боржником не вживається.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішення суду даної категорії регламентовано ст. 63 вищевказаного Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, підставою для накладення на відповідача штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Позивач зазначає, що ним вчинено всі необхідні дії для виконання рішення суду, зокрема неодноразово запрошувалась сім'я ОСОБА_2 для отримання ордеру на квартиру, проте останні не з'являлись та вказали, що готові отримати ордер після звільнення спірної квартири, самовільно зайнятої сім'єю ОСОБА_9 .
Згідно ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
З аналізу наведеного слідує, що єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду.
Згідно з рішенням про надання громадянину житла у виконавчому органі ради і громадянина ніяких правових зо бов'язань не виникає. Окрім того, громадянин тільки на підставі та кого рішення не вправі вимагати здійснення будь-яких дій щодо на дання йому приміщення, вказаного у рішенні.
Жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, має бути не тільки юридично, а й фактично вільним. На приміщення, в якому хтось про живає без законних на те підстав ордер видано бути не може. Житлові органи зобов'язані до ви дачі ордера вжити всіх заходів щодо звільнення цього приміщення.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошується, що спірна квартира вже заселена багатодітною сім'єю ОСОБА_9 без законним на те підстав.
Судом встановлено, що позивачу був відомий вказаний факт, оскільки він звертався до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з вимогою від 18.05.2017 року № 281/02-11 про негайне звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 у десятиденний строк, оскільки така квартира виділена іншій сім'ї.
Крім того, позивач звертався до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом про виселення з квартири. Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.11.2012 року позовну заяву Добротвірської селищної ради до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про виселення з квартири залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.04.2013 року скасовано ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.11.2012 року і направлено справу на продовження розгляду до загального суду першої інстанції. Щодо подальшого руху справи у суду відомостей немає.
Колегія суддів зазначає, що позивачем з часу винесення рішення та по сьогоднішній день не приймаються міри щодо звільнення квартири АДРЕСА_2 від осіб, які його самовільно зайняли.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Суд повторює, що право на суд, захищене ст. 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням позивачем протягом тривалого часу остаточного рішення суду, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що таке, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 813/2711/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Добротвірської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року