03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6366/21 пров. № А/857/16981/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу фермерського господарства «Галичани-Агро-Ленд» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Мачульським В.В. у місті Луцьку у справі за позовом фермерського господарства «Галичани-Агро-Ленд» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ФГ «Галичани-Агро-Ленд» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1984887/38692188 від 30.09.2020 року про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фермерським господарством «Галичани-Агро-Ленд» податкову накладну №14 від 31.08.2020 року .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у клопотанні про поновлення строків звернення до суду, позивач посилається на відсутність коштів, кадровий дефіцит, зміни бухгалтерів, відсутності юрисконсульта та запроваджений на всій території України карантин. Проте, зазначені позивачем у клопотанні обставини не є поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абзацом 1 частини 4 статті 122 КАС України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФГ «Галичани-Агро-Ленд подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що з урахуванням вимог ч.4 ст.122 КАС України строк оскарження до суду оспорених рішень спливав 14.01.2021 року.
Однак, своєчасно звернутись до суду із вказаним позов позивач не зміг з огляду на те, що оскаржуване рішення господарство отримало зі значною затримкою. У зв'язку із протиправним блокуванням накладних підприємство отримало несприятливу репутацію щодо надійності як контрагента, а тому значна частина покупців відмовилась працювати з позивачем, що ускладнило фінансове становище господарства.
У 2021 році підприємство отримало кредит в ПАТ КБ «Приватбанк», на погашення якого витрачались значні обігові кошти. Окрім того, позивач здійснює капітальне будівництво.
Також звертає увагу на те, що у зв'язку із пандемією COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 та введеним з цього приводу карантином робота підприємства суттєво ускладнилася та через ці обмеження виникли фінансові складнощі. Юрист та бухгалтер у штаті підприємства по 01.05.2021 року відсутні, тому виникла затримка у подачі позову до суду.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване рішення № 1984887/38692188 від 30.09.2020 року про відмову у реєстрації податкових накладних було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. В свою чергу рішенням ДПС України від 13.10.2020 року № 55686/38692188/2 скаргу платника податків фермерського господарства «Галичани-Агро-Ленд» на рішення від 30.09.2020 року № 1984887/38692188 залишено без задоволення.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно - правових спорів регулюються КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів, відповідно до пункту 56.1 якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.
З матеріалів справи слідує, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження, та подав до контролюючого органу вищого рівня скаргу на рішення, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 13.10.2020 року № 55686/38692188/2 вона була залишена без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі без змін.
Позовна заява позивача подана до суду 17.06.2021року, тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України строку.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем при поданні даного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1984887/38692188 від 30.09.2020 року про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фермерським господарством «Галичани-Агро-Ленд» податкову накладну №14 від 31.08.2020 року пропущено строк на звернення до суду встановлений ч.4 ст.122 КАС України.
Що стосується покликання апелянта на ту обставину, що строк звернення до суду був пропущений у зв'язку із впровадженням на всій території України карантину, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020 року установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв до 31.12.2020 року згідно з цією постановою, встановлені та діють карантинні обмеження і на даний час.
02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон № 540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв'язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.
Вказаний закон набрав чинності 17.07.2020 року , тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020 року, тобто 06.08.2020 року останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв'язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.
У зв'язку із встановленням з 12.03.2020 року на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020 року. З вказаної дати (з 06.08.2020 року) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов'язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Крім того, позивачем не доведено, яким чином карантинні обмеження вплинули на організацію роботи приватного агропромислового підприємства і перешкодили звернутися із позовом, а саме покликання про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об'єктивної неможливості звернення до суду в межах строку звернення.
Також суд звертає увагу на те, що ні у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі позивачем не наведено переконливих доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Галичани-Агро-Ленд» залишити без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/6366/21 про повернення позовної заяви - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 03.11.2021 року.