27 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1231/21 пров. № А/857/13566/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Рибачука А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року (суддя - Нор У.М., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 04.06.2021),
в адміністративній справі №460/1231/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подачу позовної заяви та поновити пропущений процесуальний строк; 2) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №288 від 29.05.2020 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 з накладенням на нього дисциплінарного стягнення у вигляді “догани”; 3) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №414 від 21.07.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 з накладенням на нього дисциплінарного стягнення у вигляді “суворої догани”; 4) зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 анулювати відповідний запис у службовій картці командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 щодо накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді “догани” та “суворої догани”.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.
Позивач подав відповідь на відзив відповідача, у якому просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач подав заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. Просив доводи позивача не приймати, а позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року позовну заяву - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №288 від 29.05.2020 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 з накладенням на нього дисциплінарного стягнення у вигляді “догани”. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №414 від 21.07.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 з накладенням на нього дисциплінарного стягнення у вигляді “суворої догани”. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 анулювати відповідний запис у службовій картці командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 щодо накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді “догани” та “суворої догани” відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача судовий збір у сумі 1210,67 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 04.06.2021 року не погодився відповідач Військова частина НОМЕР_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено надані докази, неправильно встановлені обставини у справі, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено питання пропущення позивачем процесуальних строків на оскарження наказів №288 від 29.05.2020 та №414 від 21.07.2020, оскільки такі накази було оголошено позивачу після їх винесення, а крім того, із вказаними наказами позивач був ознайомлений 31.12.2020 року про що позивач особисто розписався в службовій картці. Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 288 від 29.05.2020, то позивачу оголошено догану за недотримання вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 1 додатку №16 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Сил України, так як позивач як командир навчального батальйону відповідає лише за наметове містечко «Інженерне» та його елементи, однак не наділений повноваженнями передавати іншим військовим частинам вказане майно в тимчасове користування, за що і було накладено дисциплінарне стягнення. Друге стягнення «сувора догана» було накладено наказом №414 від 21.07.2020 за те, що позивач, не будучи керівником закладу, що проводить підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, замість командира військової частини або його заступника, затвердив графіки черговості керування транспортними засобами категорії “С”. Факти вчинення позивачем зазначених вище дисциплінарних проступків встановлені комісією у ході службових розслідувань, які проведені у порядку, передбаченому чинним законодавством. Дисциплінарні стягнення було накладень на позивача відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 04.06.2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив непогодження з доводами відповідача, вважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі та застосував норми матеріального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення від 04.06.2021 - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 22 липня 1999 року перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, з 15 січня 2019 року обіймає посаду командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , має військове звання підполковник, що підтверджується службовою карткою військовослужбовця (а.с. 32-36 Т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №131 від 18.03.2020 “Про організацію служби військ і бойового навчання у військовій частині НОМЕР_1 на 2020 рік” за навчальним батальйоном закріплені наметові містечка, зокрема, наметове містечко “Інженерне”, а відповідальним за нього визначено позивача (а.с. 13 Т.2).
Відповідно до плану військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , затвердженого керівництвом КЕВ м. Рівне Міністерства оборони України, їдальня є складовою частиною наметового містечка “Інженерне” (а.с. 51-52 Т.1).
Наметове містечко “Інженерне” ОСОБА_1 та іншими військовослужбовцями передавалось військовій частині НОМЕР_3 до 20.03.2020 року за актом прийому-передачі майна (а.с. 99-100 Т.1) на підставі телеграми командира військової частини НОМЕР_4 від 21.02.2020 року №501/16/3/1/15 та резолюції командира військової частини НОМЕР_1 на зазначеній телеграмі (а.с. 53 Т.1). Відповідно до вказаного акта приміщення їдальні наметового містечка “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” військовій частині НОМЕР_3 не передавалось.
У подальшому командування військової частини НОМЕР_3 у зв'язку з відсутністю у наметовому містечку місць для зберігання речового майна та з метою недопущення його втрат, псування і розкрадання звернулось до позивача з проханням надати дозвіл на тимчасове користування приміщенням даної їдальні, що підтверджується письмовими поясненнями військовослужбовців, наданими у ході проведення службового розслідування (а.с. 42-44 Т.1).
Відповідно до записів у Книзі обліку військового майна, що видається в тимчасове користування 10.04.2020 року 2 кімнати приміщення їдальні наметового містечка №2 “Інженерне містечко” були передані військовій частині НОМЕР_3 , а 22.06.2020 року ці приміщення повернуті військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним записом у цій Книзі (а.с. 54-56 Т.1).
В акті інвентаризації майна квартирно-експлуатаційної частини ВЧ НОМЕР_1 станом на 01 листопада 2020 року від 10.12.2020 зазначено про те, що розходжень в обліку та фактичної наявності матеріальних засобів не виявлено (а.с. 58 Т.1).
З 29 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №214 від 29.04.2020 року (а.с. 37 Т.1) проводилось службове розслідування по факту відповідності Акту прийому-передачі майна наметового містечка №2 від підполковника ОСОБА_2 (від військової частини НОМЕР_1 ) до полковника ОСОБА_3 (до військової частини НОМЕР_3 ), фактичної наявності майна та його стану, про що складений відповідний акт розслідування (а.с. 38-41 Т.1).
За результатами акта розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 №288 від 29.05.2020 року (а.с. 49-50 Т.1) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді «догани».
Дисциплінарне стягнення накладено за те, що позивач, як командир навчального батальйону, без відома та дозволу командира військової частини НОМЕР_1 передав у тимчасове користування військовій частині НОМЕР_3 приміщення їдальні наметового містечка “Інженерне”, чим порушив вимоги статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-ХІУ та пункту 1 додатку №16 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №440 від 17.08.2017 року.
Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №215 від 29.04.2020 року “Про призначення службового розслідування” (а.с. 112 Т.1) проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов невідповідності документації по підготовці водіїв військових частин (установ) оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” вимогам до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність сприяли настанню даної події і складений відповідний акт (а.с. 113-124 Т.1).
У ході проведення розслідування відповідними військовими посадовими особами встановлено, що всупереч Додатку 1 до Вимог до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку (пункт 1 розділу V), затверджених спільним Наказом №255/369/132/344 від 05.04.2016 Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства соціальної політики України, графік черговості керування транспортними засобами категорії “С” на автомобілі УРАЛ-43202, номерний знак НОМЕР_5 , інструктор прапорщик ОСОБА_4 на навчальний період з 08.04.2020 року по 29.05.2020 рік затверджений керівником зборів підготовки водіїв-підполковником ОСОБА_1 , а не командиром військової частини НОМЕР_1 або його заступником.
За результатами проведеного службового розслідування ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №414 від 21.07.2020 року за порушення вимог статей 11, 16, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 1, 3, 6 розділу V Вимог до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, притягнуто до дисциплінарної відповідальності з застосуванням дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани» (а.с. 59-62 Т.1).
26.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив довести йому під особистий підпис матеріали службових розслідувань (а.с. 4 Т.2).
Не погоджуючись з накладеними дисциплінарними стягненнями, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Крім цього, статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV встановлено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
З наведених законодавчих норм слідує, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби позов може бути подано в місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які пов'язані з публічною службою та розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що згідно тверджень позивача ОСОБА_1 , викладених в позовній заяві, слідує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №214 від 29.04.2020 проводилось службове розслідування по факту відповідності Акту прийому-передачу майна наметового містечка №2 від позивача до полковника ОСОБА_5 , за результатами якого позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №288 від 29.05.2020 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Однак з призначенням службового розслідування по даному факту, з його результатами та з оскаржуваним наказом позивача ознайомлено не було. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №215 від 29.04.2020 проводилось службове розслідування з метою уточнення причин і умов невідповідності документації по підготовці водіїв військових частин (установ) оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” вимогам до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, за результатами якого позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №414 від 21.07.2020 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Однак знову ж таки з призначенням службового розслідування по даному факту, з його результатами та з оскаржуваним наказом позивача ознайомлено не було. Оскільки із зазначеними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач був ознайомлений лише 26 січня 2021 року, то передбачений п.88 Дисциплінарного Статуту по п.4 розділу VI Порядку місячний термін щодо їх оскарження в судовому порядку, на думку позивача, був пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що як видно із службової картки підполковника ОСОБА_1 (тобто позивача) (а.с. 32-36 Т.1), зокрема за 2020 рік, у ІІ розділі «Стягнення» містяться записи про накладення стягнення у виді «догани» наказом командира в/ч НОМЕР_1 №288 від 29.05.2020 р. та «суворої догани» наказом командира в/ч НОМЕР_1 №414 від 21.07.2020 р.. Із вказаними відомостями позивач ОСОБА_1 ознайомився 31.12.2020 р. об 11:20 год., про що поставив власноручний підпис.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в цій службовій картці позивача про накладення у 2020 році стягнення зазначена достатня інформація, зокрема, вид стягнення, за що накладено стягнення, коли вчинено проступок, коли накладено стягнення (дата і номер наказу), ким накладено стягнення.
Однак, із даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 24 лютого 2021 року, що підтверджується датою зареєстрованої судом позовної заяви, тобто з пропуском місячного строку звернення, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивач після ознайомлення 31.12.2020 року із відомостями про накладення на нього у 2020 році стягнення у виді «догани» і «суворої догани» мав об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про прийняті накази, на підставі яких було накладено оскаржені стягнення, порядок та підстави їх прийняття.
Отже, з дня ознайомлення з відповідними відомостями про накладення стягнень позивач вважається таким, що дізнався і повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ознайомлення з наказами про накладення стягнень та порядком їхнього прийняття після написання відповідного рапорта лише 26 січня 2021 року не змінює момент, з якого позивач дізнався і повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є підставними і обґрунтованими, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії необхідно залишити без розгляду.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову без розгляду, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задоволити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в адміністративній справі №460/1231/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді О. М. Довгополов
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 03.11.2021 року