Справа № 120/9640/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
02 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника відповідача: Сігнаєвської О.М.
представника позивача Дзіся А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про скасування постанови,
в серпні 2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) про скасування постанови.
Рішенням від 10.09.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської О.М. від 06.08.2021 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру у виконавчому провадженні №65675742.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №120/4333/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі № 120/1441/18-а, за період з 01.01.0216 по 15.07.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
26.04.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист № 120/4333/20-а.
03.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив прийняти на виконання виконавчий лист по справі № 120/4333/20-а про нарахування та виплату компенсації втраченої частини доходів.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвською О.М. від 04.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65675742 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.
Листом від 14.06.2021 №0200-0802-5/36750 Головне управління повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №120/4333/20-а добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження. Додатково вказано, що на виконання рішення суду управлінням нараховано компенсацію з січня 2016 року по липень 2020 року у сумі 10727,57 грн.
Поряд із цим орган Пенсійного фонду зазначив, що сума заборгованості у розмірі 10727,58 грн. за період з 01.01.2016 по 15.07.2020 буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, адже нормами ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
До цього листа позивач додав розрахунок компенсації ОСОБА_1 (П/С 9728) за період з січня 2016 року по липень 2020 року.
Розглянувши лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду згідно ВП 65675742 відповідач дійшов висновку, що рішення суду залишилось невиконаним у повному обсязі, оскільки судом зобов'язано нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 15.07.2020, а згідно з наданим боржником розрахунком компенсація нарахована з січня 2016 року по грудень 2018 року.
Тому, 23.06.2021 на адресу позивача надіслано вимогу державного виконавця за №8238/2.3-22/3, якою зобов'язав боржника в строк до 05.07.2021 в повному обсязі виконати рішення суду.
На виконання вимоги державного виконавця, 07.07.2021 Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом № 0200-0802-5/41136 повідомлено відповідача про те, що компенсація втрати частини доходів згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4333/20-а нараховано та буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 в розмірі 10727,58 грн., за період з 01.01.2016 по 15.07.2020, що підтверджується службовою запискою начальника управління з питань виплати пенсій від 07.07.2020.
22.07.2021 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвською О.М. в рамках виконавчого провадження № 65675742 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу від 22.07.2021, позивач звернувся до суду.
06.08.2021 постановою органу ДВС в рамках виконавчого провадження № 65675742 на Головне управління накладено штраф у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У свою чергу, обов'язковою умовою для накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі є встановлення факту повторного невиконання рішення без поважних причин.
Отже, обов'язковою умовою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу у подвійному розмірі є: 1) встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн; 2) повторне невиконання рішення без поважних причин.
Як встановлено судом першої інстанції, прийняттю спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200 грн. передувало прийняття першої постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.
Таким чином, предметом позову у цій справі є постанова відповідача від 06.08.2021 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру у тому ж виконавчому провадженні.
Водночас, суд зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі № 120/8671/20-а, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за № 65675742 від 22.07.2021 в сумі - 5100 грн.
Крім того, зазначеним судовим рішенням констатовано неможливість виконання боржником судового рішення з поважних причин, які обумовлюються відсутністю необхідного фінансового забезпечення відповідного пенсійного органу.
При цьому, слід враховувати правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 17.08.2020 у справі № 160/4615/19 в якій зазначено, що повторним невиконанням судового рішення в розумінні вимог Закону України "Про виконавче провадження" є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Проте, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувався факт повторності невиконання рішення суду та правомірності накладення штрафу, враховуючи оскарження в судовому порядку постанови державного виконавця про накладення на позивача першого штрафу. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи. Відтак рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до окружного адміністративного суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови від 06.08.2021 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру у виконавчому провадженні № 65675742, адже скасування постанови від 22.07.2021 виключає повторність, як обов'язкову умову для накладення штрафу за постановою від 06.08.2021.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не доведено саме які норми матеріального права порушено при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції.
Суд також враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення в цілому, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.