Справа № 600/1536/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції -Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
02 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача -Каменецької Х.Д.,
представника відповідача - Смутняка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 лютого 2021 року № 47-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 із 02 березня 2021 року на посаді головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру Чернівецької області;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по день, коли буде прийнято рішення по даній справі.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу позивач зазначав про те, що звільненню його з державної служби передувало незаконне переведення на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 . Позивач посилався на те, що подана ним заява від 10 липня 2019 року про переведення його з посади головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 до фактичного її виходу на роботу, а також заява останньої від 16 лютого 2021 року про допущення її до роботи на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на умовах повного робочого дня з 03 березня 2021 року, не зареєстровані в Головному управлінні Держгеокадастру в Чернівецькій області у відповідності до Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 03 серпня 2018 року №123, що дає підстави вважати їх неподаними у встановленому законом порядку. Також позивач звертав увагу на те, що його не було письмово повідомлено про зміну істотних умов державної служби в межах строку, визначеного частиною четвертою статті 43 Закону України «Про державну службу». Вказував, що згідно записів трудової книжки позивач має підстави стверджувати про безстроковість призначення його на посаду державної служби. Водночас, заміщення тимчасово відсутнього державного службовця ( ОСОБА_2 ), за яким зберігається посада державної служби, відбулося з порушенням частини другої статті 34 Закону України «Про державну службу», якою визначено, що заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до Закону України «Про державну службу» зберігається посада державної служби, здійснюється виключно на підставі строкового призначення на посаду. Проте позивач наголосив на тому, що між ним та відповідачем не укладалося строкових трудових договорів або контрактів, тобто його не було призначено на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, у зв'язку з чим відповідач у подальшому не мав правових підстав для звільнення позивача з державної служби на підставі частини другої статті 85 Закону України «Про державну службу». Разом з цим позивачем зазначено, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про переведення його на вакантну посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, у чому йому було відмовлено. Вказане, на його думку, також є протиправним, оскільки згідно інформації про наявні вакантні посади в Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області станом на 01 лютого 2021 року та на 24 лютого 2021 року у відділі у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області було 3 вакантні посади головного спеціаліста, кваліфікаційним вимогам яких позивач відповідав, так як до цього займав рівнозначні посади. Крім цього, відмова відповідача у переведенні його на одну із трьох вакантних посад не містить жодного передбаченого законом обґрунтування, що у свою чергу суперечить вимогам частини першої статті 22 Кодексу законів про працю України. Крім цього, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач звертав увагу на те, що його не було офіційно повідомлено у встановлені законодавством строки про майбутнє звільнення та не ознайомлено із самим наказом про звільнення, що вказує на порушення відповідачем процедури звільнення позивача з державної служби. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а тому його необхідно поновити на посаді головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру Чернівецької області із виплатою йому на підставі частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення (02 березня 2021 року) по дату прийняття рішення суду у вказаній справі в сумі, обчисленій у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив державну службу в Головному управлінні Держгеокадастру в Чернівецькій області.
Так, на виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №824/222/17-а, залишеної без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 13 березня 2018 року, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області від 09 лютого 2018 року №42-к ОСОБА_1 поновлено на роботі з 15 березня 2017 року на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
Згідно із записами трудової книжки позивача йому 01 травня 2019 року присвоєно 8 (восьмий) ранг державного службовця в межах категорії посад «В» державної служби.
10 липня 2019 року позивач звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області із заявою про переведення його з посади головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 до фактичного її виходу на роботу.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області від 15 липня 2019 року №188-к ОСОБА_1 переведено з 15 липня 2019 року з посади головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, за його згодою, на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 .
Зазначене також підтверджується відповідним записом трудової книжки позивача.
16 лютого 2021 року головним спеціалістом відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Руснак М.В. подано Голові Комісії з ліквідації, начальнику Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області заяву про допущення її до роботи на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на умовах повного робочого дня з 03 березня 2021 року.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17 лютого 2021 року №35-к поновлено ОСОБА_2 на роботі з 03 березня 2021 року на посаді головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у зв'язку з виходом із відпустки по догляду за дитиною, на умовах повного робочого дня тривалістю 8 годин.
18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Комісії з ліквідації, начальника Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області із заявою про переведення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі на постійній основі.
Як вбачається з інформації про наявні вакантні посади в Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області станом на 01 лютого 2021 року та на 24 лютого 2021 року, станом на вказані дати у відділі у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області були вакантними три посади головного спеціаліста.
24 лютого 2021 року на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 106 року №308 та відповідно до частини другої статті 85 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області видано наказ №47-к, яким звільнено з 02 березня 2021 року ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у зв'язку з виходом на службу основного працівника.
Пунктом 4 зазначеного наказом зобов'язано Управління персоналом забезпечити своєчасне вручення трудової книжки ОСОБА_1
02 березня 2021 року уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (начальником Управління персоналом, начальником Юридичного управління, начальником відділу роботи з персоналом територіальних структурних підрозділів управління персоналом) складено акт про те, що головний спеціаліст відділу у Кіцманському районі ОСОБА_1 не з'явився до Управління персоналом 02 березня 2021 року, який є останнім його робочим днем, для належного документального оформлення завершення трудових відносин з Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області та отриманням трудової книжки. Причини своєї відсутності не повідомив та на телефонні дзвінки не відповідав.
02 березня 2021 року начальником Управління персоналом Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області надано начальнику Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області зазначений акт разом із доповідною запискою.
За таких обставин, не погоджуючись із звільненням з посади державної служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Підстави для припинення державної служби передбачені статтею 83 Закону №889-VIII.
Відповідно до частини першої названої статті державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Отже, однією з правових підстав для припинення державної служби є закінчення строку призначення на посаду державної служби згідно статті 85 Закону №889-VIII.
Так, абзацом першим частини першої статті 85 Закону №889-VIII визначено, що у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.
Відповідно до частини другої статті 85 Закону №889-VIII державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов'язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) слідує, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із статтею 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У відповідності до п.2 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Колегія суддів звертає увагу, що закінчення строку призначення особи на посаду державної служби є самостійною й достатньою підставою для звільнення такої особи із займаної посади. Тобто, у тих випадках, коли має місце строкове призначення особи на посаду державної служби до настання певного факту, наприклад, на час відпустки державного службовця (працівника) по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (декретна відпустка) тощо, таке призначення вважається строковим (укладення строкового трудового договору). Тому настання обумовленого факту (зокрема, закінчення декретної відпустки й вихід такої особи на посаду державної служби) є підставою для припинення державної служби (припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений).
Водночас Закон №889-VIII встановлює для тимчасово відсутнього державного службовця обов'язок письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.
При цьому ні Закон №889-VIII, ні КЗпП України не встановлює обов'язку для керівника державної служби/суб'єкта призначення (власника або уповноваженого ним органу) попереджати державного службовця (працівника) про майбутнє звільнення у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби (закінченням строку договору).
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування наведених норм права, що викладено у постанові від 17 березня 2020 року у справі №813/1697/17.
Колегія суддів зазначає, що позивач на підставі своєї заяви від 10 липня 2019 року займав посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на період декретної відпустки основного працівника, тобто за власною згодою був призначений на вказану посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, то, на переконання суду, у зв'язку із виходом на службу такого тимчасово відсутнього державного службовця ОСОБА_1 був законно звільнений із займаної посади відповідно до частини другої статті 85 Закону №889-VIII - у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного наказу і, як наслідок, про безпідставність заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про наявність грубих порушень норм Закону №889-VIII при переведенні його на посаду головного спеціаліста відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оскільки наказ «Про переведення ОСОБА_1 » від 15 липня 2019 року №188-к не є предметом даного позову. До того ж, вказана посада є рівнозначною тій, яку позивач займав до переведення, й таке переведення відбулось на підставі заяви позивача від 10 липня 2019 року, що визнавалось сторонами даної справи. Тобто, позивач усвідомлював те, що у разі виходу на роботу основного працівника ОСОБА_2 , він буде звільнений з роботи у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що його не було письмово повідомлено про зміну істотних умов державної служби в межах встановленого законом строку та про те, що відповідач не запропонував йому наявні вакантні посади державної служби, оскільки ні Закон №889-VIII, ні КЗпП України не встановлює для керівника державної служби та/або суб'єкта призначення (власника або уповноваженого ним органу) таких обов'язків при вирішенні питання звільнення за частиною другою статті 85 Закону №889-VIII.
Також слід зазначити, що бездіяльність, дії, рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо не пропонування позивачу наявних вакантних посад державної служби (що у спірних правовідносинах є правом, а не обов'язком роботодавця), в тому числі і на його заяву від 18 лютого 2021 року, не є предметом даного позову.
Що стосується тверджень апелянта про порушення правил документообігу в Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області в частині безпідставної не реєстрації відповідачем поданої ним заяви від 10 липня 2019 року та заяви ОСОБА_2 від 16 лютого 2021 року, то такі є безпідставними, оскільки, такі дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень не
оскаржуються у цьому позові та жодним чином не впливають на процедуру звільнення державного службовця за частиною другою статті 85 Закону №889-VIII. При цьому в ході судового розгляду справи позивачем не заперечувався й визнавався як факт подання ним заяви від 10 липня 2019 року, на підставі якої відповідачем в подальшому було прийнято наказ «Про переведення Савчука» від 15 липня 2019 року №188-к, так і факт подання ОСОБА_2 заяви від 16 лютого 2021 року, на підставі якої останню з 03 березня 2021 року поновлено на роботі наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17 лютого 2021 року №35-к, і слугувало звільненню позивача із займаної посади з 02 березня 2021 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 лютого 2021 року №47-к.
Як вбачається зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області від 11 червня 2021 року №9-24-0.7-2476/2-21, наказом від 09 вересня 2019 року №317-ОД затверджено Інструкцію з діловодства Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Згідно пунктів 208-226 вказаної Інструкції визначено порядок реєстрації вхідних і вихідних документів. Водночас, на виконання окремих пунктів Інструкції видано наказ від 04 жовтня 2019 року №359-ОД «Про питання організації діловодства Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області». Зокрема, згідно Додатку №1 до вказаного наказу визначено Формування картотек в системі «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ 3». З огляду на зміст вказаних наказів, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №375 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 і від 17 січня 2018 року №55», Головне управління як орган державної влади, користуючись у своїй діяльності електронною системою документообігу, яка не передбачає створення окремої папки із внутрішніми заявами працівників, не зобов'язане реєструвати такого роду документи.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про не ознайомлення його у встановлені законодавством строки із наказом про звільнення від 24 лютого 2021 року №47-к, оскільки зазначене жодним чином не стосується процедури прийняття оскаржуваного наказу та перевірки законності припинення позивачем державної служби. Разом із тим, в матеріалах справи міститься доповідна записка та акт від 02 березня 2021 року про те, що головний спеціаліст відділу у Кіцманському районі Савчук Д.Д. не з'явився до Управління персоналом 02 березня 2021 року, який є останнім його робочим днем, для належного документального оформлення завершення трудових відносин з Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області та отриманням трудової книжки. Причини своєї відсутності не повідомив та на телефонні дзвінки не відповідав.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v.Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним звільнення позивача з посади державної служби. При прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 листопада 2021 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.