Справа № 826/17974/14
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Одеській області, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідач-1, МВС України) про:
1) визнання протиправним та скасування наказу Відповідача-1 від 27 жовтня 2014 року №2239о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531), заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік);
2) поновлення ОСОБА_1 , з 28 жовтня 2014 року на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки;
3) стягнення з Відповідача-1 на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року і до винесення судом постанови по справі середнього грошового забезпечення, яке на момент звільнення отримував позивач на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки;
4) зобов'язання Відповідача-1 проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Ухвалою від 12 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в якості співвідповідача (далі - Відповідач-2, ГУ МВС в Одеській області).
Ухвалою від 05 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі в адміністративній справі Міністерство юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - Третя особа, Мін'юст України).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто з ГУ МВС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 683 286,83 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити його в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з ГУ МВС в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 311 199,96 грн.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2021 залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а клопотання про його поновлення визнано необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, представник Апелянта копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 21.10.2021, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог згаданої ухвали представником Позивача до суду направлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення здійснювалося останнім на підставі результатів відстеження поштового відправлення, а після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з'ясувалося, що працівники пошти помилково вказали дату отримання поштового відправлення 25.09.2021 замість 20.08.2021.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Як було встановлено в ухвалі від 13.10.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення отримано Позивачем 20.08.2021 (а.с. 190). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 20.09.2021. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 24.09.2021, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 3 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Тобто, отримання копії оскаржуваного рішення від 11.08.2021 особисто ОСОБА_1 20.08.2021, як це зазначено у повідомленні про вручення поштового відправлення, свідчить про помилковість посилання Апелянта на інформацію з веб-сайту АТ «Укрпошта», оскільки остання не має доказового характеру.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових випадках і лише за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Указану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 у справі № 160/7019/20.
У постанові від 19.05.2021 у справі №580/1225/20 Верховний Суд підкреслив, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги.
У свою чергу, ОСОБА_1 , будучи особою, зацікавленою в апеляційному перегляді рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 у цій справі та безпосередньо обізнаною щодо дати отримання судового рішення, не демонстрував намір його оскаржити в установлені процесуальним законом строки без зайвих зволікань. При цьому будь-яких доказів чи аргументів на підтвердження обставин, які об'єктивно перешкоджали поданню апеляційної скарги раніше, ніж в останній день (на думку Апелянта), Позивачем не надано.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у цій справі можливість вчасного подання скаржником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб'єктивний характер, якою (можливістю) він вчасно не скористався.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що викладені у клопотанні доводи ОСОБА_1 не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Одеській області, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль