Справа № 620/1680/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту 29.06.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Носівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа: Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Носівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа - Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Носівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, затверджене 19 червня 2020 року начальником Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 .Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує, зокрема, тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо надання позивачем повного пакету документів, що підтверджують її особу та факт постійного проживання та території України у 1991 році.
Апелянт зазначає, що у зв'язку із втратою чинності наказу МВС України «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», з 01.03.2018 відсутнє законодавче регулювання порядку встановлення особи, тому надана позивачем довідка від 24.03.2020 про те, що особу позивача встановлено та про те, що станом на 24.08.1991 вона перебувала в громадянстві колишнього СРСР, не є належним документом, який подається відповідно до підпункту «б» пункту 8 Порядку, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Вулканівка Ленінського району Автономної Республіки Крим, де проживала до осені 1990 року. Восени 1990 року ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до села Софіївка Носівського району Чернігівської області. Після переїзду, зокрема і станом на 24.08.1991, проживала в селі Софіївка Носівського району Чернігівської області. Паспорт громадянина України ОСОБА_1 не отримувала, а паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року втрачено.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2018 року по справі № 741/405/18 задоволено заяву позивача про встановлення факту проживання на території України: встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України, а саме у с. Софіївка Носівського району Чернігівської області.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
24 березня 2020 року позивач звернувся до Носівського районного сектору УДМС України в Чернігівській області із заявою про встановлення належності до громадянства України, до якої додано:
- довідку від 24.03.2020 про встановлення особи та перебування особи в громадянстві колишнього СРСР, складену відповідачем;
- рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2018 року по справі 741/405/18;
- квитанцію про сплату державного мита.
Також до заяви додано: згода на обробку персональних даних від 24.03.2020, заява про надання платної послуги від 24.03.2020, довідка Софіївської сільської ради від 18.12.2019, пояснення позивача від 24.03.2020, копія свідоцтва про народження.
Листом від 21.01.2021 Носівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області позивача повідомлено, що 19.06.2020 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС) прийнято рішення про припинення провадження за заявою позивача.
Листом УДМС від 04.02.2021, на адвокатський запит, позивачу надано копію рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 , яке підписане завідувачем Носівського сектору ДМС та затверджене начальником УДМС.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III).
Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
З метою організації виконання Закону № 2235-ІІІ Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок), який відповідно до Закону № 2235-ІІІ, визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 1 Порядку встановлено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.
Згідно пунктів 2, 3 Порядку заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.
Відповідно до підпункту а) пункту 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Пункт 8 Порядку визначає, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Таким чином, нормами законодавства, що регулюють порядок встановлення належності особи до громадянства України, передбачено, що при поданні вищезазначеної довідки територіального підрозділу ДМС України є обов'язковою наявність документів, що підтверджують факт перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 24.08.1991 і даний перелік є вичерпним.
Відповідно до абзаців один, три пункту 89 Порядку територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 90 Порядку територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у спірному рішенні зазначено, що під час опрацювання клопотання позивача встановлено, що в поданих заявником документах відсутнє рішення суду про встановлення особи.
У зв'язку з цим, заявниці запропоновано надати необхідні документи, передбачені законодавством України про громадянство.
04.04.2020 матеріали клопотання ОСОБА_1 Носівським РС УДМС України в Чернігівській області повернуті на доопрацювання заявниці.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 у визначений законодавством термін (протягом 2 місяців з дня повернення їй документів) не усунула недоліки та не подала документи повторно, провадження за її заявою вирішено припинити, про що надіслати заявниці письмове повідомлення.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою прийняття оскаржуваного рішення значиться саме ненадання позивачем рішення суду про встановлення особи (а.с. 22).
При цьому, інших зауважень щодо неналежного оформлення заяви позивача від 24.03.2020 про встановлення належності до громадянства України не висувалось.
Слід зауважити, що із змісту заяви, поданої до Носівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вбачається подання позивачем копії судового рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11.05.2018 у справі № 741/405/18, яким безпосередньо встановлено факт проживання позивачки на території України станом на 24.08.1991.
Надання рішення суду про встановлення особи не передбачене пунктом 8 розділу II Порядку.
Також безпідставними є посилання апелянта на втрату чинності наказом МВС України від 13.04.2012 року № 320 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», на підстав якого раніше видавались відповідні довідки про встановлення особи, як факт, що свідчить про неподання позивачем такої заяви.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, довідку про встановлення особи позивача останній надано 24.03.2020 року завідувачем Насівським РС УДМС України в Чернігівській області Н.В. Скапцовою, уповноваженою собою відповідача (а.с. 10).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення, оскільки позивачем надані всі документи, необхідні для здійснення провадження за його заявою про встановлення належності до громадянства України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Носівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа: Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 03.11.2021року)