Справа № 320/13723/20
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ у Київській області щодо ненарахування та невиплати із 02.11.2019 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФ у Київській області здійснити із 02.11.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору. Крім того, цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення сплати судового збору. Судом надано строк для усунення недоліків - п'ять днів, який обраховується з моменту отримання копії даної ухвали, яку було отримано Відповідачем 18.10.2021.
Відтак, останнім днем для усунення недоліків, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, було 23.10.2021 року.
Разом з тим, протягом встановленого судом процесуального строку недоліки апеляційної скарги ГУ ПФ у Київській області усунуті не були.
При цьому, направлена Апелянтом засобами поштового зв'язку на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 27.10.2021 на виконання вимог ухвали заява із платіжним дорученням про сплату судового збору не може вважатися належним та своєчасним усуненням визначених в ухвалі від 08.10.2021 недоліків з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вбачається із змісту ухвали від 08.10.2021, Апелянту було надано достатній п'ятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а також визначено спосіб їх усунення. При цьому, додане до заяви про усунення недоліків платіжне доручення №4373 датоване 26.10.2021, що свідчить про те, що вчинення дій з виконання вимог ухвали розпочато Відповідачем після спливу встановленого судом строку для усунення недоліків.
Твердження ГУ ПФ у Київській області про те, що копію ухвали від 08.10.2021 про залишення апеляційної скарги без руху останнім отримано 23.10.2021 судом оцінюється критично, оскільки, як було встановлено вище, копію такої ухвали отримано Відповідачем 18.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що в силу п. 3 ч. 6 ст. 251 КАС України є належним доказом вручення копії судового рішення.
Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що ГУ ПФ у Київській області наданим процесуальним законом у ч. ч. 1-4 ст. 121 КАС України правом подання заяви про продовження встановленого судом процесуального строку не скористалося.
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.
Установлене законодавцем дискреційне повноваження суду встановлювати обмежений десятьма днями, але достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги обумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, прямим правовим наслідком недотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, встановленого судом процесуального строку, є повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Указана позиція збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.10.2021 у справі №378/226/21.
При цьому, суд вважає за необхідне підкреслити, що згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Отже, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 640/526/19.
Згідно ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль