Справа № 640/28729/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Качур І.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року повернуто без розгляду заяву ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження № 49630977.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою замінити стягувача на його правонаступника.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.11.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» подано до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження № 49630977 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса: стягувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за № 586 від 01.07.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0602 га, кадастровий № 75768027, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «РОДОВІД БАНК».
Так, виконавче провадження №49630977 відкрито по примусовому виконанню виконавчого напису № 586, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. 01.07.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» у загальному розмірі 2 241 475,83 грн.
Приймаючи рішення про повернення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс», суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку заява подана до відкриття виконавчого провадження, а виконавчий напис є відмінним від виконавчого листа за формою, відповідно має інший порядок вирішення спірного питання.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
09.10.2020 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс», як новим кредитором, укладено договір № 29 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до умов вказаного договору, ПАТ «РОДОВІД БАНК» відступило новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс», право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі іпотечного договору № 15.3/ІЖ-213.07.1 від 25.05.2007 року.
Відповідно до виконавчого напису № 586 від 01.07.2009 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О., звернуто стягнення на нерухоме майно, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0602 га, кадастровий № 75768027, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «РОДОВІД БАНК».
На підставі вищевказаного виконавчого напису, 11.12.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Сідельником Н.М. відкрито виконавче провадження № 49630977, стягувачем в якому є АТ «РОДОВІД БАНК» (а.с.9).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з моменту відступлення АТ «РОДОВІД БАНК» прав вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» набуло статусу нового кредитора за виконавчим написом № 586 від 01.07.2009 року, та відповідно до договору № 29 від 09.10.2020 року про відступлення прав вимоги.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 5 статті 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У свою чергу, частиною 1 статті 287 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 1 статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частини 4 статті 379 КАС).
Щодо предметної юрисдикції даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
З наведених вище норм убачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України.
Отже, нормами ЦПК та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.
Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.
Беручи до уваги норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 826/7941/17.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення без розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, адже ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» набуло статусу нового кредитора/стягувача за виконавчим написом, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за № 586 від 01.07.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0602 га, кадастровий № 75768027, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду.
З урахуванням вищезазначених правових норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження № 49630977.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними вимоги апеляційної скарги про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса, позаяк у межах даного апеляційного розгляду вирішується питання щодо правильності висновків суду першої інстанції про повернення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» без розгляду, у той час, як питання наявності чи відсутності підстав для заміни стягувача у виконавчому написі судом першої інстанції по суті не розглядалося.
У зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 294, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 379 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 02.11.2021 року