Справа № 640/25295/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишено позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та неподанням позивачем заяви та належних доказів пропуску зазначеного строку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом розгляду даної справи є визнання бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві протиправною, зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі який обчислений без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018 року, і здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що незгоден з бездіяльністю яка полягає у невиплаті йому пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018 року, та застосування при обчисленні розміру пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію, відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.92 N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Перерахунок пенсії позивачу був здійснений, починаючи з 07.03.2018 року, яким був визначений розмір грошового утримання.
Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 123 КАС України, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем позовну заяву подано до суду першої інстанції в грудні 2019 року, що підтверджується штампом суду на першому аркуші позовної заяви.
Судом першої інстанції встановив, що позивач дізнався про порушення свого права на щомісячне соціальне утримання, починаючи з березня 2018 року, а з позовом до суду звернувся лише в грудні 2019 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріли справи та обставини справи, зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Таким чином, поновлення установленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й установленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Водночас, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
У даному випадку, суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що між ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві був спір про перерахунок пенсії, який закінчився судовим розглядом.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 по справі №640/20089/18, яке набрало законної сили після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали від 30.05.2019 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами, поданими з заявою про перерахунок пенсії від 03 жовтня 2018 року та дії, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 07 березня 2018 року без урахування грошового забезпечення у розмірі, зазначеному у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, починаючи з 07 березня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.9-14).
Також, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу, що ГУ ПФУ в м. Києві перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено у липні 2019 року, тобто на виконання вищезазначених судових рішень (а.с.21).
Крім того, після отримання перерахунку пенсії (у липні 2019 року), позивач скористався наданим йому правом досудового врегулювання спору та звернувся до пенсійного органу із заявою від 06.09.2019 року, на яку отримав відповідь відповідача, оформлену у вигляді листа № 214782/03 від 01.10.2019 року (а.с.23).
У свою чергу, позивач з даним позовом звернувся в грудні 2019 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного чинним законодавством.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки її подано в межах шестимісячного строку.
Отже, враховуючи вищезазначені правові положення та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для залишення без розгляду позовної заяви позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду.
З урахуванням вищезазначених правових норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі. У зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 240, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 02.11.2021 року