Дата документу 02.09.2021
Справа № 334/7081/19
Провадження № 2/334/363/21
26 серпня 2021 року
Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого судді Гнатюка О.М.,
При секретарі судового засіданні Алєйніковій О.В.,
За участі представника позивача ОСОБА_1 ,
Представника відповідача ОСОБА_2 ,
Відповідача ОСОБА_3 ,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: ТДВ СК «Кредо», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: ТДВ СК «Кредо», про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 21 червня 2019 року 18 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ГАЗ 3102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в порушення п. 10.3, 10.4 (У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот) не впевнився в безпеці при зміні напрямку руху скоїв зіткнення з автомобілем Позивача «OPEL ASTRA», реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови Ленінського районного суду від 23 серпня 2019 року по справі №334/5619/19 Відповідача визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті ДТП автомобілю позивача завдано майнову шкоду у розмірі 156818,39 грн., що підтверджується висновком №88 від 20 липня 2019 року.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до висновку експертизи сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням зносу деталей становить 63685,33 грн.
Таким чином, різниця між спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням складає 93 133,06 грн.
Внаслідок протиправних дій відповідача, який під час ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння, мені ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду. Спричинення моральної шкоди обґрунтовується тим, що після дорожньо-транспортної пригоди змінився життєвий уклад позивача, окрім того, що їй довелося викликати евакуатор для транспортування автомобіля, також вона дотепер позбавлена можливості користуватися автомобілем за цільовим призначенням. Їй періодично доводиться відвідувати лікарів зв'язку з хворобою серця, пошкодження автомобіля позбавило можливості своєчасно пересуватись до лікаря та по місту, що призвело до незручностей та погіршення самопочуття а також додаткові витрати на користування послугами таксі.
Разом з нею на момент ДТП знаходились пасажири, зокрема, неповнолітні діти, яким внаслідок ДТП заподіяна психологічна шкода. Зокрема, внаслідок зазначеного зіткнення транспортних засобів малолітній ОСОБА_5 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, внаслідок чого вона була госпіталізована до лікарні з діагнозом «УЗДГ ознаки екстравазальних впливів на геодинаміку ПА з двох сторін, більше справа, з посиленням в функціональних пробах, зниження кровотоку, вертебральна асиметрія 32%, ймовірно як наслідок патологічних змін в шийному відділі хребта. Ознаки нерівномірною ВЧБ в лобових відділах і з боку потилиці», що позивачу, як водію зі стажем більше 20 років також спричинило психологічну травму.
Окрім того позивачу, як водію транспортного засобу було спричинено моральну шкоду, яка полягала в душевному болю та душевних стражданнях, які обумовлені тим, що її неповнолітня дитина протягом тривалого часу, допоки проводились дії адміністративного характеру, була позбавлена материнської уваги, контролю, захисту та весь цей час знаходилась зі сторонньою особою. Також стресовою ситуацією внаслідок ДТП, яка полягає в тому, що замість того, щоб направитися додому, позивач була змушена майже до 12 години ночі знаходитись в медичній установі для проходження експертизи та в ДАІ для очікування протоколу та акту обстеження з місця ДТП. Виходячи з цього вона оцінює завдану мені моральну шкоду у 20 000 тис. грн.
Між СК «КРЕДО» та Відповідачем укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до зазначеного договору розмір франшизи становить 1000 грн., яка на момент звернення до суду Відповідачем не сплачена.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 різницю між спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 93133,06 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 розмір франшизи в розмірі 1000,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
В судовому засіданні позивачка та представник позивача підтримали позовні вимоги, навівши пояснення аналогічні викладеним у позові.
В судовому засіданні відповідач частково визнав позовні вимоги, відповідно до наданого відзиву. У відзиві відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення франшизи в розмірі 1000 грн. В іншій частині вимоги відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що розмір матеріальної шкоди, встановлений висновком експерту складає 63685,33 грн. Позивачем не обґрунтовано суму відшкодування 93133,06 грн. Щодо моральної шкоди, то відповідачем не надано доказів на підтвердження її розміру.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2019 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 КпАП України.
Відповідно до вказаної постанови 21 червня 2019 року о 18 годині 30 хвилин у м. Запоріжжя на автодорозі «Харків-Сімферополь» за 530 м від повороту до вул. Технікумівської, водій транспортного засобу ГАЗ 31029, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив вимоги п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмований пасажир автомобіля OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 .
Відповідно до страхового акту №703 від 10.10.2019 року дата та місце ДТП: 21.06.2019 року м. Запоріжжя, 530 км автодороги «Харків-Сімфеорополь». Особа, що скоїла ДТП: ОСОБА_6 , потерпіла: ОСОБА_7 . Транспортний засіб потерпілої : Opek Astra держномер НОМЕР_2 рік випуску 2006 року. ДТП оформлене за викликом поліції. Рішення суду у справі від 23.08.2019 року справа №334/5619/19. Підстава для визначення розміру страхового відшкодування : акт огляду транспортного засобу потерпілої особи від 5.07.2019 року. розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався на підставі висновку експертного дослідження №88 від 20.07.2019 року. Вартість відновлювального ремонту57032,97 грн. Сума страхового відшкодування без врахування франшизи - 56032,97 грн. Одержувач страхового відшкодування - ФОП ОСОБА_8 .
Згідно з платіжним дорученням №1733 від 10.10.2019 року СК «Кредо» перерахував ФОП ОСОБА_8 56032,97 грн. Призначення платежу - страхове відшкодування згідно з актом №703від 10.10.2019 року ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_3 ) без ПДВ.
Згідно з висновком дослідження авто товарознавця з визначення матеріальної шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу №88 від 20.07.2019 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженням в ДТП 21.06.2019 року з ПДВ складає 63685,33 грн. (без ПДВ - 57032,97 грн.)
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у страховика не виникло обов'язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18) вказано, що "відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)".
Необхідною умовою для відшкодування повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є наявність доказів проведення ремонту та реальна витрата зазначеної суми.
При цьому, суд виходить з того, що у деліктних (не договірних) правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою відповідач доводить відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, а позивач повинен довести наявність шкоди та її розмір.
Позивачем заявлено вимогу про сплату різниці між спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням складає 93 133,06 грн., посилаючись на те, що витрати на ремонт транспортного засобу з ПДВ без врахування зношеності деталей складає 156818,39 грн.
Проте суду не надано доказів, що вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілої особи склала саме суму 156818,39 грн., в зв'язку із чим суд вважає недоведеним ці вимоги.
Відповідачем визнається позовні вимоги в частині стягнення суми франшизи в розмірі 1000 грн., в зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити вимоги в цій частині.
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Також суд вважає встановленим та доведеним, що в результаті протиправних винних дій відповідача позивачці спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, оскільки вона вимушена була витрачати свій час та вчиняти дії направлені на захист порушених майнових прав. Ці обставини викликали у позивачки відповідний психоемоційний дискомфорт.
За таких обставин суд вважає, що через винну протиправну поведінку відповідача порушився звичний спосіб життя позивачки та вона вимушена була докладати додаткових зусиль для його організації.
В той же час слід зазначити, що обґрунтовуючи вимоги щодо заподіяння тілесних пошкоджень її неповнолітній доньці ОСОБА_5 , не надала докази підтвердження родинного зв'язку з дитиною (свідоцтво про народження), в зв'язку із чим суд вважає недоведеним вказану обставину.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер правопорушення - дорожня-транспортна пригода через порушення відповідачем ПДР, що суд вважає грубим. В результаті даного ДТП пошкоджено майно позивачки. Також суд враховує глибину та тривалість душевних страждань позивачки та наслідки, які призвели до порушення звичного способу життя позивачки.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.
Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 5 000,00грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові втрати підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного керуючись ст. ст.12,13, 76, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Частково задовольнити позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: ТДВ СК «Кредо», про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , судові витрати в розмірі 60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлений 02 вересня 2021 року.
Суддя О.М. Гнатюк