Справа № 446/494/21 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.
Провадження № 22-ц/811/3151/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:70
28 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєвої Ольги Ігорівни на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року, ухвалене в складі головуючого - судді Самсіна М.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку,-
в березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, визначеного законом для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, визначеного законом для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача до досягнення трирічного віку дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в шлюбі з відповідачем в них народились діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей з приводу чого між ними склалися спірні правовідносини. Зазначає, що весь тягар щодо утримання дітей лежить на ній, вона на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, самостійно забезпечувати сім'ю не може і отримує встановлену чинним законодавством соціальну допомогу.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року позов задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття; неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття; стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на неї в розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача, до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сєргєєва Ольга Ігорівна оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач заперечує вимогу щодо стягнення з нього аліментів на користь дружини на неї. Вирішуючи позов в цій частині, судом першої інстанції не встановлено, чи може відповідач надавати таку матеріальну допомогу, окрім сплати аліментів. Так, відповідач вимушений винаймати житло на час, коли він не проживає із дружиною, оскільки власного житла він не має. Під час подружнього життя з позивачкою, відповідач всі свої кошти вкладав в капітальний ремонт будинку, в якому проживає на даний час його дружина з дітьми, щоб покращити їм житлові умови, придбав нові меблі, техніку. Крім того, батько відповідача помер і ОСОБА_1 також вимушений фінансово підтримувати свою матір ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою та свою бабу ОСОБА_6 , яка теж є пенсіонеркою та особою похилого віку, які не можуть прожити та утримувати житло лише на отриману пенсію. Натомість, позивачці надають фінансову допомогу її батьки, мати живе та працює за кордоном. Звертає увагу на те, що у разі задоволення вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, у відповідача значно погіршиться його майновий стан і не вистарчатиме коштів на прожиття, харчування, одяг, допомогу непрацездатним матері та бабі, найм житла та оплату комунальних послуг.
Просить скасувати рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неї в розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача, до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 трьох років та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на дітей в апеляційному порядку не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає в повній мірі.
Судом встановлено, що з 06 червня 2012 року сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у сторін народились двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на момент звернення до суду з вказаним позовом, а також на час розгляду справи апеляційним судом, проживають з матір'ю, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (частина друга статті 77 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
У частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання (проживання з нею дитини, яка не досягла трьох річного віку), незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Проте, можливість отримання аліментів на дружину, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналогічні положення щодо обов'язку доказування і подання доказів містяться у статті 81 цього Кодексу.
Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є працездатною особою та отримує грошові доходи, а позивач на даний час не працює, здійснює догляд за двома дітьми, один з яких не досяг трирічного віку, знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки отримує від держави лише соціальну допомогу. Розмір аліментів визначено судом з урахуванням матеріального становища відповідача та обставин справи.
При цьому відповідач не надав апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для звільнення його від обв'язку сплачувати аліменти на дружину, а саме про відсутність у нього можливості надавати таку допомогу, що є його процесуальним обов'язком. Не подано ним таких доказів і до суду першої інстанції, незважаючи на відкладення розгляду справи за його клопотаннями.
Навпаки, в апеляційній скарзі зазначено, що до травня місяця відповідач проживав разом з дружиною та дітьми, працював та був єдиним годувальником сім'ї, який повністю забезпечував дружину та дітей усім необхідним.
Також ним не спростовано факту окремого від нього проживання дружини разом з дітьми.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме порушення порядку розгляду справи не призвели до неправильного вирішення справи, відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки під час вирішення справи в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів одному із подружжя правильно застосовано до даних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєргєєвої Ольги Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич