Єдиний унікальний номер: 448/1416/20
Провадження № 2/448/162/21
17.08.2021 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Мриц Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області та приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи «колгоспний двір», де станом на 1988-1991р.р. проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 (їх баба), ОСОБА_4 (їх матір), ОСОБА_5 та вони (позивачі).
Покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня (позивачів) баба ОСОБА_3 , після смерті котрої спадщину прийняли у відповідності до вимог ст.529, 549 ЦК України в редакції 1963р. її онуки, а саме: ОСОБА_5 та вони (позивачі), оскільки їхній батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (тобто до відкриття спадщини після смерті спадкодавця (матері)). З огляду на, що вважають, що частка кожного з онуків у житловому будинку збільшилась і становила по 4/15 частці.
Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їхній брат ОСОБА_5 та спадщину після смерті останнього прийняла їхня (позивачів) матір ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом. А тому вважають, що частка їх матері у спірному майні збільшилась і становить 7/15.
Покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їхня (позивачів) матір ОСОБА_4 , яка за життя розпорядилась всім своїм майно, зокрема склала заповіт, яким 3/4 частки належного їй майна заповіла ОСОБА_1 (позивачці), а 1/4 частку заповіла ОСОБА_2 (позивачу). Стверджують, що спадщину після смерті останньої прийняли вони (позивачі), факт прийняття ними спадщини підтверджується поданими нотаріусу заявами про прийняття спадщини.
Вказують, що нотаріусом відмовлено в оформленні їхніх спадкових прав на спірне спадкове майно, оскільки на таке були відсутні правовстановлюючі документи.
З огляду на наведені обставини, просять суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки спірного будинковолодіння, а за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку у такому.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, а подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, зазначивши, що підтримують позовні вимоги повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Крім того, такий надіслав на адресу суду копію спадкової справи за №236/2020, заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інформаційну довідку зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63283096 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу №236/2020.
Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/29 від 28.01.2021р.; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63288452 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №63288453 від 25.01.2021р., відповідно до якої спадкодавцем ОСОБА_3 за життя заповіт не складався; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63288439 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №63288444 від 25.01.2021р., відповідно до якої спадкодавцем ОСОБА_5 за життя заповіт не складався, а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його (представника) відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого була ОСОБА_3 (баба позивачів), а членами такого, як вважає суд: ОСОБА_4 (матір позивачів), ОСОБА_5 (брат позивачів), ОСОБА_7 (позивачка по справі), ОСОБА_2 (позивач по справі), що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради за №807 від 11.11.2020р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали ОСОБА_3 (баба позивачів), ОСОБА_4 (матір позивачів), ОСОБА_5 (брат позивачів), ОСОБА_7 (позивачка по справі), ОСОБА_2 (позивач по справі), тобто кожен мав право на 1/5 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (баби позивачів). До складу даної спадщини входило право на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю ОСОБА_3 як члену колгоспного двору.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7,спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або володіння спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядилася. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є онуками спадкодавця ОСОБА_3 і у відповідності до ч.2 ст.529 ЦК УРСР спадкоємцями першої черги спадкування за законом, оскільки їх (позивачів) батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до відкриття спадщини після смерті спадкодавця.
Згідно повідомлень з Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від 28.01.2021р. за №01-16/29 та з Львівського державного нотаріального архіву від 25.01.2021р. за №166/01-30, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63163755 від 13.01.2021р. та №63288452 від 25.01.2021р., - після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №448 від 29.06.2021р., після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме її онуки (позивачі) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вступили в управління її спадковим майном. У відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії останніх як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що останні вчинили дії, які свідчать про прийняття ними спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Судом не здобуто доказів, що є інші спадкоємці першої черги спадкування за законом, та такі у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , в тому числі, відсутні докази прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_5 (братом позивачів).
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на 1/5 частку у спірного будинковолодіння, що належало їй як члену колгоспного двору, успадкували саме її онуки (позивачі) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачіОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали фактичними власниками кожен по 3/10 частки спірного будинковолодіння (1/5 частка, що належала їм як членам колгоспного двору + по 1/10 (1/5:2) частці, яку вони успадкували після смерті баби ОСОБА_3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивачів ОСОБА_5 .
Так, згідно поданої позовної заяви позивачі стверджували, що після смерті брата ОСОБА_5 відкрилась спадщина, в тому числі право на часту в спірному будинковолодінні, та таку після його смерті прийняла їхня (позивачів) матір ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом.
Відповідно до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України докази мають бути належними і допустимими.
Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12, ст.81 ЦПК України.
Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .
До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_5 , входило, в тому числі, право на 1/5 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало останньому як члену колгоспного двору.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядився. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Згідно повідомлень з Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від 28.01.2021р. за №01-16/29 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63288439 від 25.01.2021р., - після смерті ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
З урахуванням досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 (матір'ю позивачів) після смерті сина ОСОБА_5 , а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 (матері позивачів).
До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4 , входило, в тому числі, право на 1/5 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало останній як члену колгоспного двору.
Спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 14.05.2015р. склала заповіт, яким усе своє майно заповіла своїм дітям, зокрема: 3/4 частки належного їй майна заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (позивачці) та 1/4 частку такого заповіла своєму синові ОСОБА_2 (позивачу). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №23.
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №459 від 30.06.2020р., спадкодавець ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час смерті була зареєстрована та проживала в с.Королин Мостиського району Львівської області. На час смерті разом з нею за вказаною адресою проживали та були зареєстровані: її дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_8 , син ОСОБА_2 , онука ОСОБА_9 та правнуки.
Згідно копій сторінок спадкової справи №236/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачі звернулись в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та отримали Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Зокрема, позивачці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частки приватизованої земельної ділянки, загальною площею 1,0456га, які розташовані на території Берегівської сільської ради Мостиського району Львівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а позивачу ОСОБА_2 видано на 1/4 частку такого.
Судом не здобуто доказів, що є інші спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині та такі у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Враховуючи наведене, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_4 спадкове майно, в тому числі 1/5 частку спірного будинковолодіння, успадкували у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України саме діти спадкодавця, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі), а саме 3/20 частки успадкувала позивачка ОСОБА_1 та 1/20 частку - позивач ОСОБА_2 , що відповідає 3/4 і 1/4 частці, які спадкодавиця заповіла останнім.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 стала фактичним власником 9/20 частки спірного будинковолодіння (1/5 частка, що належала їй як члену колгоспного двору,+ 1/10 частка, яку вона успадкувала після смерті баби ОСОБА_3 , + 3/20 частки, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 ), а позивач ОСОБА_2 став фактичним власником 7/20 часток такого (1/5 частку, що належала йому як члену колгоспного двору,+ 1/10 частка, яку він успадкував після смерті баби ОСОБА_3 , + 1/20 частки, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_4 ).
При цьому, приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дане спадкове майна - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів. Нотаріус роз'яснив позивачам можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копіями заповіту та свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копією спадкової справи за №236/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63283096 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу №236/2020; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63288452 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №63288453 від 25.01.2021р., відповідно до якої спадкодавцем ОСОБА_3 за життя заповіт не складався; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №63288439 від 25.01.2021р., згідно якої після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №63288444 від 25.01.2021р., відповідно до якої спадкодавцем ОСОБА_5 за життя заповіт не складався; довідкою, виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради за №807 від 11.11.2020р., яка підтверджує належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір» та кількість членів двору на 15.04.1991р.; копіями паспортів позивачів; копією технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; іншими матеріалами справи.
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12, ст.81 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема слід визнати: за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 9/20 ідеальних частин спірного майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зокрема: права на 1/5 ідеальну частку такого, що належало їй як члену колгоспного двору + права на 1/10 ідеальну частку, яке вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 + 3/20 частки, які вона успадкувала в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 ; за позивачем ОСОБА_2 право власності на 7/20 ідеальних частин спірного майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зокрема: права на 1/5 ідеальну частку такого, що належало йому як члену колгоспного двору + права на 1/10 ідеальну частку, яке він успадкував в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 + 1/20 частку, які він успадкував в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 .
Що ж стосується розподілу судових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1257 грн., що підтверджується поданою нею квитанцією №0.0.1901924771.1 від 12.11.2020р. (платник: ОСОБА_1 , банк платника: Приватбанк).
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 цього Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, позивачкою ОСОБА_1 була заявлена вимога про визнання за нею права власності на 2/3 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що від загальної вартості будинку, яка складає 83778,66грн.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 повинна була сплатити за подання до суду даної позовної заяви, а саме за вимогу про визнання за нею права власності на 2/3 частки спірного будинковолодіння, судовий збір в розмірі 840,8 грн. Отже, позивачкою ОСОБА_1 надміру сплачено судовий збір у сумі 416,20 грн (1257-840,8=416,20).
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги вищенаведене, підлягають поверненню позивачці ОСОБА_1 з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у сумі 416,20 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області та приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 9/20 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 7/20 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України внесену суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме в розмірі 416 (чотирьохсот шістнадцяти) гривень 20 коп. сплаченого при поданні позову згідно квитанції №0.0.190192424771.1 від 12.11.2020р. (платник: ОСОБА_1 , банк платника: АТ КБ «Приватбанк», отримувач: УК у Мостиському районі/Мостиський р-н/22030101, банк отримувача: Казначейство України, код отримувача 37929037).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс судового рішення складено 27.08.2021р.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка, жителька та зареєстрована за адресою: с.Королино Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець, житель та зареєстрований за адресою: с.Королино Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ:26307500, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6 Львівської області.
Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.
Суддя Ю.В. Кічак