судді Кібенко О.Р.
(збіжна)
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/690/20
1. 08.09.2021 Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Полетехніка" на рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №913/690/20 за позовом ТОВ "Полетехніка" до ТОВ "Капітал Гроуп", Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання договору недійсним, ухвалив постанову, якою 1) касаційну скаргу ТОВ "Полетехніка" залишив без задоволення; 2) рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 - без змін.
2. Постанова мотивована тим, що позивач не довів належними доказами порушення оспорюваним договором його прав та законних інтересів як заінтересованої особи; якщо порушення права продавця полягає в неотриманні грошових коштів від покупця в обумовленій сумі, то способу захисту, який належним чином захистить таке право, відповідає вимога про стягнення неотриманих коштів, яку позивач вже реалізував у третейському суді.
3. Не можу погодитися з мотивацією, викладеною у пунктах 50 - 52 постанови з таких міркувань.
4. Верховний Суд у постанові зазначив:
50. Аргументи скаржника, що відповідно до статті 388 ЦК України спірне майно не може бути витребувано у відповідача 2, як у добросовісного набувача, і лише у разі визнання недійсним договору поставки № 10 від 19.12.2017 відповідач 2 матиме обов'язок повернути майно відповідачу 1 (ч.1 ст.216 ЦК України), який натомість поверне це майно позивачу, тому обраний спосіб захисту права щодо повернення майна шляхом визнання недійсним договору поставки №10 від 19.12.2017 є належним та ефективним (єдино можливим), Верховний Суд відхиляє, оскільки належність та ефективність обраного позивачем способу захисту права визначається лише, якщо таке право порушено. У справі, що переглядається, договором не встановлено, що право власності на товар зберігається за продавцем до його оплати (ч.1 ст.697 ЦК України), тому покупець (відповідач 1) мав право розпоряджатися товаром, а продавець (позивач) за таких обставин відповідно до частини 2 цієї статті не має права вимагати його повернення від покупця (відповідача 1) з підстав часткової неоплати, а отже і в судовому порядку таке право захисту не підлягає.
51. У такому разі, якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця в обумовленій сумі (зобов'язання виконано частково), то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає вимога про стягнення неотриманих коштів, що позивачем вже реалізовано в третейському суді, про що правильно зауважили суди.
52. Скаржник помилково ототожнює законодавче право продавця вимагати повернення майна від покупця за наявності певних умов (збереження права власності; залишення майна у покупця), що у даному випадку відсутні, з правом вимагати в судовому порядку визнання недійсним договору щодо відчуження цього майна на користь третьої особи. У такому разі майно може бути витребувано у третьої особи лише за наявності підстав відповідно до статті 388 ЦК України, і сам по собі факт визнання договору недійсним не є такою підставою.
5. Відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
6. У справі, що переглядається, суди встановили, що товар був проданий в кредит, тобто з відстроченням платежу.
7. Вбачається, що Верховний Суд дійшов помилкового висновку про те, що покупець не має права вимагати повернення поставленого товару і що таке право в нього є лише за наявності певних умов (збереження права власності; залишення майна у покупця). Такий висновок суперечить приписам ст.694 Цивільного кодексу України.
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. Кібенко