вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.11.2021 Справа № 917/1424/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "Коровай"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізі Груп"
про стягнення 131 963,14 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Приватного підприємства "Коровай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізі Груп" про стягнення 131 963,14 грн, у тому числі: 60 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 412 від 30.11.2020, 6006,27 грн пені, 3795,41 грн інфляційних нарахувань, 1269,08 грн 3% річних, 12 000,00 грн штрафу згідно з п. 8.3 договору, 48 442,38 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору, 450,00 грн штрафу згідно з п. 8.6 договору.
Також позивач заявив до відшкодування 2270,00 грн витрат на сплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо оплати поставленого йому по договору товару.
Позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. № 110 від 17.09.2021, у якій прохає стягнути з відповідача 116 963,14 грн, у тому числі 45 000,00 грн основного боргу, 6006,27 грн пені, 3795,41 грн інфляційних нарахувань, 1269,08 грн 3% річних, 12 000,00 грн штрафу згідно з п. 8.3 договору, 48 442,38 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору, 450,00 грн штрафу згідно з п. 8.6 договору (а.с. 89-98).
За змістом п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
В ч. 3 ст. 252 ГПК України вказано, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
З огляду на викладене, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в межах встановлених строків.
Суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, вказаних у цій заяві.
Ухвалою від 10.09.2021 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 81-82).
Ухвала від 10.09.2021 вважається врученою відповідачу 14.09.2021, що підтверджується довідкою поштового відділення на конверті, адресованому відповідачу (а.с. 85). Отже останнім днем подачі суду відзиву на позов є 29.09.2021.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно зі ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 цей позов було передано на розгляд судді Безрук Т.М. (а.с. 77).
Ухвалою від 10.09.2021суд відкрив провадження у справі № 917/1424/21, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 надіслана відповідачу на адресу: вул. Серьогіна, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36008, повернулася до суду з довідкою поштового відділення від 14.09.2021 про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 84-86).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Дізі Груп" зареєстроване за адресою: вул. Серьогіна, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36008 (а.с. 80).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу 14.09.2021.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд 21.09.2021 супровідним листом № 01-21/912/2021 направив копію ухвали від 10.09.2021 на адресу керівника (засновника) відповідача вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 88).
Крім того, на офіційному сайті Судової влади України 20.09.2021 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 87).
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України.
Суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив таке.
30.11.2020 між Приватним підприємством «КОРОВАЙ» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЗІ ГРУП» (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 412 (надалі - Договір, а.с. 27-35).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сировину для хлібопекарського та кондитерського виробництва і упаковку для харчової промисловості (надалі - товар) на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.3 Договору поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями. Найменування (асортимент) товару, кількість, одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру та вартість окремих партій товару визначаються сторонами у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною цього договору.
У п. 4.1 Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у кожному окремому випадку у видаткових накладних та/або рахунках.
Відповідно до п. 4.3 Договору оплата кожної партії товару поставленого в рамках цього договору здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зазначеній на видатковій накладній на кожну окрему поставку товару.
Згідно з п. 4.4. Договору розрахунки за даним договором проводяться в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника та/або готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій постачальника.
Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається (п. 5.6 Договору).
Відповідно до п. 5.7 Договору підтвердженням факту поставки та отримання партії товару є підпис матеріально-відповідальної особи покупця на супровідних документах: товарно-транспортній і видатковій накладних з проставлянням дати фактичного отримання товару, завірених печаткою або штампом покупця. Якщо дата покупцем не проставляється, моментом отримання товару є дата, позначена постачальником при складанні супровідних документів.
Згідно з п. 5.8 Договору право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту, коли товар передано покупцеві, зроблено запис уповноваженою особою покупця у видатковій накладній, який підтверджує факт приймання-передачі товару.
При передачі товару покупцю повноваження представника покупця на отримання товару та підписання видаткових накладних підтверджуються виключно на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей), яка містить паспортні дані та зразки підписів довірених осіб (п. 5.9 Договору).
Відповідно до п. 10.2 Договору, строк його дії закінчується 31.12.2022, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 217 661,35 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями двостороннє підписаних видаткових накладних:
- № 11563 від 04.12.2020 на суму 82 555,39 грн;
- № 278 від 12.01.2021 на суму 80 714,28 грн;
- № 313 від 15.01.2021 на суму 33 677,28 грн;
- № 1208 від 05.02.2021 на суму 20 714,40 грн (а.с. 36, 45, 65, 67)
Також позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № ПП000011563 від 04.12.2020, № ПП000000278 від 12.01.2021, № ПП000000313 від 15.01.2021, № ПП000001208 від 05.02.2021 (а.с. 37, 46, 66, 68).
В свою чергу відповідач оплатив отриманий ним товар частково, на суму 157 661,35 грн, зокрема, 04.01.2021 відповідачем сплачено позивачу 9035,00 грн, 11.01.2021 - 73 520,39 грн, 22.02.2021 - 14 000,00 грн, 03.03.2021 - 11 900,00 грн, 09.03.2021 - 24 000,00 грн, 16.04.2021- 5205,96 грн, 26.04.2021- 10 000,00 грн, 31.05.2021 - 10 000,00 грн.
На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем надано копії виписок банку з рахунку позивача за 04.01.2021, за 11.01.2021, за 22.02.2021, за 03.03.2021, за 09.03.2021, за 16.04.2021, за 26.04.2021 та за 31.05.2021 (а.с. 38-44, 47-64).
Станом на 06.09.2021 (дата позовної заяви) основний борг відповідача по Договору становив 60 000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 99 від 28.07.2021 на суму 60 000,00 грн (а.с. 69-73), відповідь на яку не отримав.
Сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2020 по 13.07.2021, згідно якого заборгованість відповідача складає 60 000,00 грн (а.с. 74). Вказаний акт звірки підписано директором ТОВ «ДІЗІ ГРУП» Зінченко О. В., в ньому підтверджено поставки товару за накладними № 11563 від 04.12.2020 на суму 82 555,39 грн, № 278 від 12.01.2021 на суму 80 714,28 грн, № 313 від 15.01.2021 на суму 33 677,28 грн, № 1208 від 05.02.2021 на суму 20 714,40 грн.
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Враховуючи вказані норми, відповідач, підписавши акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2020 по 13.07.2021, по суті визнав факт отримання його представником товару від позивача та наявність заборгованості по Договору.
Після звернення позивачем із позовом до суду, відповідач сплатив 15 000,00 грн заборгованості за отриманий товар, що підтверджується наданою позивачем копією виписки банку за 09.09.2021 (а.с. 91-93).
Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому по Договору товар становить 45 000,00 грн. Вказану суму основного боргу позивач просить стягнути за заявою про зменшення розміру позовних вимог.
При вирішенні спору суду зазначає таке.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вище судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого від позивачу товару, в результаті чого його заборгованість перед позивачем становить 45 000,00 грн.
Доказів у спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені права позивача за захистом яких він звернувся до суду, а аналіз наведених у позові аргументів та поданих позивачем доказів свідчить про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Отже, позовні вимоги про стягнення 45 000,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3795,41 грн інфляційних нарахувань, 1269,08 грн - 3% річних, 6006,27 грн пені, 12 000,00 грн штрафу згідно з п. 8.3 договору, 48 442,38 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору, 450,00 грн штрафу згідно з п. 8.6 договору.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості кожної партії товару згідно умов Договору покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період існування заборгованості, за кожний календарний день прострочення платежу без обмежень строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми простроченої заборгованості.
На підставі вказаного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6006,27 грн за наступні періоди:
- на заборгованість по видатковій накладній № 11563 від 04.12.2020 за період з 04.01.2021 по 10.01.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 за загальний період з 12.02.2021 по 06.09.2021 із врахуванням часткових оплат;
- на заборгованість по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 за період з 15.02.2021 по 06.09.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 за період з 08.03.2021 по 06.09.2021.
Суд враховує, що в п. 8.3 Договору передбачено нарахування пені за кожний календарний день прострочення платежу без обмежень строків її нарахування. Отже, відсутні підстави застосовувати обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд встановив, що позивач не вірно визначив строки оплати товару, а тому не вірно вказав періоди початку прострочення при нарахуванні пені.
Згідно п. 4.3 Договору оплата кожної партії товару поставленого в рамках цього Договору здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зазначеній на видатковій накладній на кожну окрему поставку Товару.
Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, останній день оплати товару по видатковій накладній № 11563 від 04.12.2020 припав на 03.01.2021, який був вихідним днем (неділя), то днем закінчення строку на оплату товару є 04.01.2021, а першим днем прострочення зобов'язання з якого позивач має право нараховувати пеню - 05.01.2021.
Так само останній день оплати товару по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 припав на вихідний день 14.02.2021 (неділя) і по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 - на вихідний день 07.03.2021 (неділя), наступний за ним день 08.03.2021 був святковим, отже відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 ЦК України нарахування пені на прострочені суми оплати по вказаних видаткових накладних потрібно розпочинати з 16.02.2021 та з 10.03.2021 відповідно.
Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:
- на заборгованість по видатковій накладній № 11563 від 04.12.2020 за період з 05.01.2021 по 10.01.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 за загальний період з 12.02.2021 по 06.09.2021 із врахуванням часткових оплат;
- на заборгованість по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 за період з 16.02.2021 по 06.09.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 за період з 10.03.2021 по 06.09.2021.
Суд встановив, що за вказані періоди стягненню підлягає пеня у розмірі 5656,27 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково у розмірі 5656,27 грн. В іншій частині у стягненні пені у позові необхідно відмовити за безпідставністю цих вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1269,08 грн 3% річних за такі періоди:
- на заборгованість по видатковій накладній № 11563 від 04.12.2020 за період з 04.01.2021 по 10.01.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 за загальний період з 12.02.2021 по 06.09.2021 із врахуванням часткових оплат;
- на заборгованість по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 за період з 15.02.2021 по 06.09.2021;
- на заборгованість по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 за період з 08.03.2021 по 06.09.2021.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановив, що позивач, як і при нарахуванні пені, безпідставно нарахував 3% річних на суму боргу по видатковій накладній № 11563 від 04.12.2020 за 04.01.2021, по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 за 15.02.2021 та по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 за період з 08.03.2021 по 09.03.2021.
Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що стягненню підлягають 3% річних на суму 1256,86 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення річних суд задовольняє частково у розмірі 1256,86 грн. В іншій частині вимог про стягнення річних позов задоволенню не підлягає.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3795,41 грн інфляційних втрат за такі періоди:
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 у розмірі 66 714,28 грн за лютий 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 у розмірі 30 814,28 грн за березень 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 у розмірі 25 608,32 грн за квітень 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 у розмірі 15 608,32 грн за травень 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 278 від 12.01.2021 у розмірі 5608,32 грн за червень-липень 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 313 від 15.01.2021 у розмірі 33 677,28 грн за період з березня по липень 2021 року;
- на заборгованість по видатковій накладній № 1208 від 05.02.2021 у розмірі 20 714,40 грн за період з березня по липень 2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що за вказані позивачем періоди стягненню підлягають інфляційні втрати на суму 3595 грн 62 коп. В іншій частині у стягненні інфляційних у позові слід відмовити.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача суми штрафів за порушення строків оплати нарахованих на підставі п. 8.3, п. 8.4 та п.8.6 Договору.
Згідно з п. 8.3 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості кожної партії товару згідно умов договору покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника крім пені ще й штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 40 відсотків від суми простроченого платежу, але не менше 500 гривень. Зазначений штраф не застосовується до Покупця, якщо до спливу зазначеного вище терміну сторони підпишуть додаткову угоду про графік погашення заборгованості і цей графік буде дотримано покупцем.
У п. 8.6 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання обов'язків, встановлених п. 4.3 та/або 10.9 цього Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 гривень за кожний випадок.
На підставі п. 8.3 Договору позивач нарахував 20% штрафу на загальну суму основного боргу 60000,00 грн, що склав 12 000,00 грн.
Додатково, керуючись п. 8.4 Договору, позивач нарахував 40 % штрафу на основний борг по видаткових накладних № 278 від 12.01.2021 на суму 66 714,18 грн, № 313 від 15.01.2021 на суму 33 677,28 грн та № 1208 від 05.02.2021 на суму 20 714,40 грн. Загальний розмір цього штрафу склав 48 442,38 грн.
Також на підставі п. 8.6 Договору позивач нарахував штраф у розмірі 450,00 грн за три випадки невиконання відповідачем обов'язків по оплаті товару поставлених по видаткових накладних № 278 від 12.01.2021, № 313 від 15.01. та № 1208 від 05.02.2021 (порушення п. 4.3 Договору).
При вирішенні питання щодо стягнення сум штрафів суд керується таким.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Суд встановив, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо постачання товарів, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, тобто сторони дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
Таким чином, позивач правомірно заявив вимоги про одночасне стягнення пені та штрафу.
Разом з тим позивач прохає стягнути з відповідача три штрафи за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.
Умовами Договору сторони погодили штраф у розмірі у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості за прострочення зобов'язань з оплати товару (п. 8.3 Договору), а також штраф у розмірі 40 відсотків від суми простроченого платежу у випадку якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів (п. 8.4 Договору) і штраф у розмірі 150 гривень за кожний випадок прострочення зобов'язання з оплати товару (п. 8.6 Договору).
Однак суд зазначає, що стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів, як і стягнення штрафу за кожен випадок прострочення зобов'язання з оплати, і стягнення штрафу за кожний випадок прострочення зобов'язання з оплати товару, по суті є потрійною відповідальністю за порушення одного й того ж зобов'язання, оскільки з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язань з оплати товару поставленого по Договору.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання, за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів, та за кожен випадок прострочення зобов'язання з оплати, є потрійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Отже, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення покупцем строків оплати вартості кожної партії товару у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості (п. 8.3 Договору), що складає 12 000,00 грн. У решті стягнення сум штрафів слід відмовити.
Також позивач просить суд відшкодувати понесені ним судові витрати.
Суд встановив, що при подачі цього позову позивач сплатив 2270 грн. судового збору за платіжним дорученням № 1821 від 06.09.2021 (а.с. 13). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 07.09.2021 (а.с. 78).
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник з вини відповідача, суд, керуючись зазначеною нормою, покладає судові витрати на відповідача повністю.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Прийняти заяву Приватного підприємства «Коровай» про зменшення розміру позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізі Груп" (вул. Серьогіна, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36008; ідентифікаційний код 43616292) на користь Приватного підприємства "Коровай" (вул. Профспілкова, буд. 1А, м. Кременчук, Полтавська область, 39603; ідентифікаційний код 32738441) 45 000 грн 00 коп. основного боргу, 5656 грн 27 коп. пені, 1256 грн 86 коп. - 3% річних, 3595 грн 62 коп. інфляційних втрат, 12 000 грн 00 коп. штрафу згідно з п. 8.3 договору, 2270 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду згідно із ст. 253 - 259 ГПК України.
Дата складення повного судового рішення: 03.11.2021.
Суддя Т. М. Безрук