вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про залишення заяви без руху
03.11.2021 Справа № 917/1666/21
Суддя Паламарчук В.В., розглянувши
заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1666/21 та визначено головуючим у справі суддю Паламарчука В.В.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс). Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявниця звернулася до суду у зв'язку із наявністю прострочених зобов'язань перед кредиторами більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати та у зв'язку з існуванням обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
В обґрунтування заяви заявниця зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед кредиторами.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 ст. 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Дослідивши матеріали заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення даної заяви без руху у зв'язку з невідповідністю приписам Кодексу України з процедур банкрутства, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в порушення вимог ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до заяви б/н від 28.10.2021 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені нею у вказаній заяві, та наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу, зокрема:
- конкретизований список кредиторів не відповідає встановленим до нього вимогам - не містить інформації щодо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо, оскільки у наданому заявником списку зазначено лише загальну суму поточної заборгованості без окремого визначення основного боргу та суми неустойки (штрафу, пені);
- не надано доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують заявлену суму заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Заявниця зазначає, що у неї наявна заборгованість перед 6 кредиторами, проте до матеріалів заяви не додано договорів, що укладені з фінансовими установами, інших доказів наявності правовідносин із зазначеними установами заявником не надано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що надання лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Одночасно, заявником не надано докази, які підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.
Зазначення у заяві про відсутність або втрату означених доказів не є тією обставиною, за якою можна припустити наявність проблеми у визначенні точної суми заборгованості перед кожним кредитором та диференціації її на складові частини (основний борг, штраф, пеня тощо).
- згідно з ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано декларацію про майновий стан боржника за 2018, 2019 та 2020 роки.
Відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як убачається із доданої до заяви декларації про майновий стан боржника за 2018, 2019 та 2020 роки, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви не додано доказів неможливості в отриманні нею інформації із відповідних офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
- згідно п.8 ч.3. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. В матеріалах заяви відсутні докази звернення до відповідних органів щодо отримання інформації про наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах України.
Також, заявником не надано доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а саме у розмірі 35685, 00 грн.
Заявник, посилаючись на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20, додав до заяви б/н від 28.10.2021 заяву про затвердження кандидатури Білявського Віталія Віталійовича та призначення керуючим реструктуризацією; заяву арбітражного керуючого Білявського Віталія Віталійовича вих.№01-12/384 від 27.10.2021 про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого б/н від 12.10.2021 та квитанцію від 18.10.2021 на суму 1784,25 грн.
Поряд з цим, згідно з ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно абз.3 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 35685,00 грн. ((2 379,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Положеннями ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особи з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Таке є гарантією з боку держави оплати праці керуючого реструктуризацією заявником на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до чч.2, 6 ст.43 Конституції України.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 зроблено висновок, що зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Так, суд, розглянувши подані заявником документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, зазначає таке.
Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 12.10.2021, укладений між арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства.
Пунктами 3.1 та 3.3 вказаного договору передбачено, що оплата послуг розпорядника майна становить 17842,50 грн. за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1784,25 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність. Проте, у даному випадку, як вже зазначено у даній ухвалі, розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 35685,00 грн.
Одночасно, у наданій заяві заявник зазначає про відсутність у нього майна, доказів наявності будь-якого майна не додано.
Проаналізувавши вищезазначений договір у сукупності всіх наданих доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи, суд вважає, що він не може бути прийнятий як альтернатива мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, оскільки він укладений у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства, визначає умови оплати послуг розпорядника майна, а не керуючого реструктуризацією, у сумі майже вдвічі меншій, ніж визначено чинним законодавством, а також до моменту, якого відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства не може бути, так як у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
Крім того, за відсутності доказів наявності майна не відстежується досягнення кінцевої мети, як оплата роботи керуючого реструктуризацією, після реалізації належного заявниці майна під час здійснення процедури банкрутства, а відтак впливає на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), позбавивши останнього права на отримання у повному розмірі винагороди.
З огляду на вищезазначене, враховуючи основні засади господарського судочинства, суд вважає, що надані заявником документи щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази в рахунок врегулювання питання щодо здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Враховуючи викладене заява ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )б/н від 28.10.2021 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи названим вимогам Кодексу України з процедур банкрутства не відповідає.
Згідно ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, у зв'язку з зазначеним, заява б/н від 28.10.2021 фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність боржника - фізичної особи підлягає залишенню без руху.
Суд зазначає, що вищевказані недоліки заяви повинні бути усунуті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у строк, що не повинен перевищувати 3 днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху у спосіб надання суду всіх наявних доказів (належним чином засвідчених в порядку, встановленому чинним законодавством), що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та які є необхідними відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, про що зазначено вище у даній ухвалі, зокрема:
- конкретизований список усіх кредиторів боржника із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) з відображенням періоду виникнення зобов'язання;
- докази (договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми усіх заявлених грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- довідку податкової служби про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні;
- заповнену належним чином декларацію про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства або докази на підтвердження наявності підстав для зазначення "Член сім'ї не надав інформацію";
- докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а саме у розмірі 35685,00 грн.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст.38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234-235 ГПК України, суд, -
ухвалив:
1. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) б/н від 28.10.2021Р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Встановити заявнику 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви.
3. Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявникові згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст.ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя В.В. Паламарчук