65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"02" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 908/2058/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження справу №908/2058/21
за позовом: Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, № 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352)
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Золотаренко Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ),
3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 )
про стягнення 61719,79 грн.,
Позивач, Акціонерне товариство «Універсал Банк», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Золотаренко Юлії Володимирівни, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційні втрати в розмірі 46862,32 грн та 3% річних в розмірі 14857,47 грн. від простроченої заборгованості за кредитом за період з 30.05.2017р. по 25.05.2020р., що разом складає 61719,79 грн.
Позовні вимоги до ФОП Золотаренко Ю.В. обґрунтовані неналежним виконанням умов кредитного договору № BL15123 від 21.03.2013, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів поруки № BL15123-П2 та № BL15123-П1 від 21.03.2013, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року матеріали позовної заяви з доданими до неї документами у справі № 908/2058/21 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021р. позовна заява вх.№2656/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2656/21) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу №908/2058/21 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 Господарського процесуального кодексу України без виклику сторін. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.
17.09.2021 до Господарського суду Одеської області від відповідачів надійшов відзив на позов (вх. № 24649/21), де останні зазначили, що пунктом 6.9 кредитного договору № BL15123 від 21.03.2013 сторонами узгоджено, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Крім того, відповідачі вказують, що 29.08.2014 сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору № BL15123 від 21.03.2013, якою домовилися договір доповнити відповідним пунктом 8.2 додаткової угоди, де сторони також погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської відповідають місцю і даті укладення договору.
Так, на переконання відповідачів, підписавши додаткову угоду № 1 від 29 серпня 2014 року до кредитного договору № BL15123 від 21.03.2013, в якій міститься третейське застереження, сторони цього договору погодили, що розгляд усіх спорів, розбіжностей або вимог, що виникають за вказаним договором, відбувається у визначеному ними третейському суді за його правилами.
Також відповідачі стверджують, що цей спір вже розглядався в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків і рішенням суду по справі № 15/19 від 01.07.2019 року за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Золотаренко Юлії Володимирівни , ОСОБА_2 стягнуто з ФОП Золотаренко Ю.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно 42 837 грн. 99 коп. інфляційні втрати та 3 % річних, які передбачені ст. 625 ЦК України, за період з листопада 2017 року по травень 2019 року.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідачі просили закрити провадження по справі.
Позивачем жодних заперечень щодо обставин, викладених відповідачами, та відповіді на відзив до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи №908/2058/21, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Згідно з ст. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом; юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законодавством. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом
Положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.
Цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.
Отже, в рамках даної справи позивачем заявлено вимоги, що, за висновками суду, випливають з правовідносин щодо виконання умов Кредитного договору № ВL15123 від 21.03.2013, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ФОП Золотаренко Ю.В., зокрема, щодо порушення грошового зобов'язання з виплати суми кредитної заборгованості та виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Між тим, пунктом 6.9 кредитного договору № ВL15123 від 21.03.2013 сторонами узгоджено, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської відповідають місцю і даті укладення договору.
29.08.2014 сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору № ВL15123 від 21.03.2013, якою домовилися договір доповнити відповідним змістом.
А саме в п. 8.2 додаткової угоди сторони погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської відповідають місцю і даті укладення договору.
Згідно до ст. 13 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що у разі якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі Закон України "Про третейські суди" не передбачає.
Водночас за вимогами ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними, зокрема, в укладенні договорів, визначенні їх умов, а укладений договір є обов'язковим до виконання його сторонами.
Тобто, між позивачем та відповідачем була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження у Кредитному договорі № ВL15123 від 21.03.2013, а також, підписавши додаткову угоду № 1 від 29 серпня 2014 до кредитного договору № ВL15123 від 21.03.2013, в якій міститься третейське застереження, сторони цього договору погодили, що розгляд усіх спорів, розбіжностей або вимог, що виникають за вказаним договором або випливають з нього, відбувається у визначеному ними третейському суді за його правилами.
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Судом встановлено, що третейська угода у вигляді третейського застереження у Кредитному договорі № ВL15123 від 21.03.2013 та додатковій угоді № 1 від 29 серпня 2014 до кредитного договору № ВL15123 від 21.03.2013 не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.
При цьому згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №910/13366/18, суд зазначає, що укладаючи третейське застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до третейського суду будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого договору (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери третейського застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від третейського розгляду і заперечувати компетенцію третейських суддів, посилаючись на недійсність договору, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву третейського розгляду.
Втім реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв'язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулась за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі «Девір проти Бельгії» від 27.02.1980 року).
Аналіз чинного законодавства України про третейський розгляд господарських спорів дозволяє зробити висновок, що це вид недержавної незалежної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів у цивільних і господарських правовідносинах.
Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження прав позивача.
Ухилення позивача від виконання положень договору (додаткової угоди), якими передбачено розгляд справи у третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України «Про третейські суди», яка полягає у гарантуванні у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України унормовано, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Таким чином для вирішення питання щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити наявність сукупності таких умов:
- існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу;
- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;
- встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
Згідно з частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Між тим, судом встановлено, що 17.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду Одеської області від відповідачів надійшов відзив, де останні просили закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на третейське застереження, яке міститься у вказаному кредитному договорі №ВL15123 від 21.03.2013 та у відповідній додатковій угоді до нього, який судом приймається як фактичне заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді.
В даному випадку відповідач подав до суду заяву в межах строку, передбаченого статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання укладеної сторонами третейської угоди матеріали справи не містять.
Щодо посилання відповідачів на норми ст. 231 ГПК України, суд зауважує, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд, в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (п. 6.54-6.59).
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що між сторонами укладена угода про передачу даного спору на вирішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (у вигляді третейського застереження у Кредитному договорі № ВL15123 від 21.03.2013 та додатковій угоді № 1 від 29 серпня 2014 до кредитного договору № ВL15123 від 21.03.2013) та заперечення відповідачів проти вирішення спору в господарському суді подані фактично до початку розгляду справи по суті, що узгоджується з приписами ст. 226 ГПК України та не суперечить чинному законодавству, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Фізичної особи-підприємця Золотаренко Юлії Володимирівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 61719,79 грн.
Керуючись ст. 42, п. 7 ч. 1 ст. 226 ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Фізичної особи-підприємця Золотаренко Юлії Володимирівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 61719,79 грн. у справі № 908/2058/21 - залишити без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 02.11.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя О.В. Цісельський