вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" листопада 2021 р. Справа № 911/2795/21
Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. розглянувши матеріали
заяви боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Буча (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
встановив:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2021 р. заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху, запропоновано заявнику - ОСОБА_1 в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки заяви шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 ухвалу господарського суду Київської області від 28.09.2021 р. отримано 15.10.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103279978530, а відтак, встановлений судом строк для усунення недоліків заяви ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність сплив - 25.10.2021 р. (включно).
Проте, відповідно до відмітки відділення поштового зв'язку «Укрпошта» на конверті, яким заявником було надіслано заяву про усунення недоліків, датою прийняття та оформлення поштового відправлення є 26.10.2021 р., що, в тому числі, підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (відправлення № 0209800837789).
Крім того, суд зауважує, що ухвалу господарського суду Київської області від 28.09.2021 р. у справі № 911/2795/21 про залишення без руху заяви заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надіслано судом 29.09.2021 р. та оприлюднено 30.09.2021 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99962955.
Таким чином, з моменту її офіційного оприлюднення та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація про постановлення ухвали господарського суду Київської області від 28.09.2021 р. у справі № 911/2795/21 стала загальновідомою.
За таких обставин, враховуючи те, що заявником не усунуто недоліки заяви від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом (до 25.10.2021 р. включно), вказана заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Разом з тим, розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, а також матеріали заяви ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Заява ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) подана до суду без додержання вимог ст. 30, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема щодо обов'язку боржника - фізичної особи авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та надати суду докази авансування.
Вказаний недолік щодо відсутності належних доказів авансування винагороди в розмірі, встановленому Кодексом України з процедури банкрутства, що станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становив 35685,00 грн. був визначений судом в ухвалі від 28.09.2021 р. № 911/2795/21 про залишення заяви без руху.
Подана заява ОСОБА_1 про усунення недоліків не містить належних доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі та порядку встановлених Кодексом України з процедури банкрутства.
В той же час, заявник наполягає на альтернативі мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, шляхом укладення договору від 11.05.2021 р.
Так, до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 додано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого укладений із арбітражним керуючим Дейнекою Миколою Івановичем (свідоцтво № 231 від 21.02.2013 р.), відповідно до п. 3.1. якого оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 34050,00 грн. за три місяці виконання повноважень.
Проте, враховуючи, що Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" установлено у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 липня - 2379,00 грн., то розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за 1 місяць виконання повноважень керуючого реструктуризацією, починаючи з 1 липня, складає 11895,00 грн. (2379,00 х 5), а за 3 місяці відповідно - 35685,00 грн. (11895,00 х 3).
Отже в силу наведених вище норм заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має бути додано докази авансування у встановленому порядку винагороди арбітражному керуючому у сумі 35685,00 грн.
Крім того, заявником в якості доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень надано: дублікат квитанції № 0.0.2233706258.1 від 17.08.2021 на суму 2974,00 грн., дублікат квитанції № 0.0.2273337926.1 від 20.09.2021 на суму 2974,00 грн. та, як зазначає заявник у заяві, квитанцію № 0.0.2197815151.1 від16.07.2021 на суму 2974,00 грн., проте остання подана в нечитабельному вигляді, що не дає змоги суду ідентифікувати таку квитанцію за вказаними реквізитами.
Таким чином, надані заявником квитанції не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Вказаний договір було досліджено та надано йому оцінку як альтернативному способу здійснення сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, однак в ході дослідження його змісту встановлено, що такий договір не є належним та допустимим, в розумінні положень ст. ст. 76-77 ГПК України доказом виконання положень п. 12 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства - авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 910/726/20.
Крім того, заявник в заяві про усунення недоліків наголошує на врахуванні вказаної позиції Верховного Суду під час дослідження вищенаведеного договору, як альтернативного способу сплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Відносно доводів заявника про врахування судом наведеної вище судової практики Верховного Суду слід зазначити, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 910/726/20 зазначено наступне:
" 35. Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою статті 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом першим частини другої статті 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Пунктом 12 частини другої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
36. Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю таких висновків апеляційного суду з огляду на те, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.".
Аналіз зазначених вище висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які посилається заявник, свідчить про те, що право на одержання винагороди за працю гарантоване законом, зокрема ст. 43 Конституції України. Відповідне правило також поширюється на арбітражних керуючих, право яких на одержання винагороди за виконання обов'язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентоване в ст. 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
В той же час, згідно імперативних норм Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Слід зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в наведеній постанові вказує на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема на умовах відстрочення та, більше того, зменшення розміру винагороди від розміру, встановленого Кодексом.
Суд зазначає, що альтернативне врегулювання боржником - фізичною особою та арбітражним керуючим питання щодо винагороди останнього за виконання роботи, не може ґрунтуватись на безоплатному виконанні роботи, оскільки така умова суперечитиме положенням статті 43 Конституції України.
Водночас, згідно частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В ході дослідження положень вищенаведеного договору від 11.05.2021 р., наданого заявником в якості альтернативного способу виконання обов'язку здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень у справі, судом встановлено, що такий договір суперечить положенням частини другої ст. 30 Кодексу, зокрема, щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів боржника, що свідчить про порушення сторонами договору положень частини першої ст. 203 ЦК України, а відтак, вказаний договір не може бути прийнятий господарським судом в якості доказу альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В ході аналізу вищенаведених обставин, судом також враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 23.11.2020 р. № 922/1734/20, відповідно до якої, обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлено КУзПБ, і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, визначеною статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому ані КУзПБ, ані інші діючі норми чинного законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, а також умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, зважаючи на юридичну природу винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника у справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. Водночас звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви позначиться на балансі інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац п'ятий статті 3 КУзПБ). Жодних положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 р. № 902/227/20).
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення (з урахуванням змісту договору від 11.05.2021 р.) від сплати винагороди керуючому реструктуризацією (часткове звільнення).
Крім того, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року № 4451/70, п. 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року № 8225/78, п. 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року № 25201/94, п. 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року № 15123/03, п. 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 р. № 24402/02, п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 р. № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року № 28249/95).
Таким чином, виходячи із вищенаведених обставин, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до заяви про усунення недоліків не надано належних та достатніх доказів виконання обов'язку авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Окрім наведеного, що стосується пояснень заявника відносно усунення інших недоліків в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що ґрунтуються на тому, що заявник не володіє всіма кредитними договорами, які б дозволили здійснити обрахунки щодо основного зобов'язання, суми неустойки щодо кожного кредитора окремо, а також того, що поданий до суду конкретизований список кредиторів та боржників, містить загальну суму заборгованості та суму кредиту, отриману з виписки УБКІ, що дозволяє визначити хоча б показники заборгованості за договором, при цьому, безпосередньо договори не містять такої інформації.
Крім того, заявник також наголошує на тому, що ним надано ті кредитні договори, які наявні в нього і він має можливість надати такі документи та зауважує, що у нього відсутня частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, оскільки вони знаходяться у кредиторів, і жодних договорів або інших підтверджень виникнення зобов'язання боржник не отримував. Поряд із цим, заявник зазначає, що кредитори володіють, як кредитними договорами так і інформацією щодо тіла кредиту, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Разом з тим, заявником подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати кредитні договори у відповідних банківських установ.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Частиною першою ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п.п. 4, 5 частини другої ст. 81 ГПК України).
Проте, у своєму клопотанні боржником не було зазначено про заходи, які ОСОБА_1 самостійно вжила для отримання відповідної інформації та не надано суду відповідних доказів вжиття таких заходів.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання боржника про витребування відповідних доказів є недоведеним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, заявником не виконано вимоги ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та вимоги ухвали суду від 28.09.2021 р. щодо подання до суду відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Натомість, в заяві про усунення недоліків заявником лише зазначено банківські установи, в яких відкрито такі рахунки та повідомлено, що у ОСОБА_1 відсутня можливість надати виписки по ним.
Проте, суд звертає увагу заявника, що Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затвердженою рішенням Правління Національного банку України від 14.05.2020 № 332-рш та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, передбачено право громадянина Україна на звернення до відповідного органу задля отримання тієї чи іншої інформації.
Проаналізувавши наведене, суд не вважає вказані доводи заявника усуненням недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, здійсненим у спосіб визначений ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2021 р.
Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відтак, відсутність документів у заявника не є підставою для невиконання обов'язку, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства щодо долучення до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідних документів, так як, у такому разі, заявник мав би вчинити заходи щодо їх отримання.
Таким чином, судом встановлено, що заявником не усунено недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, встановлені ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2021 р. № 911/2795/21 у спосіб та у строки встановлені такою ухвалою суду.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно із частиною третьою ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною першою статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство підлягає поверненню протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків заяви.
Статтею 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до частини шостої ст. 174 ГПК України, питання про повернення позовної заяви суд вирішує протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи те, що заявником - ОСОБА_1 не було усунуто недоліки заяви від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21 від 21.09.2021 р.), зазначені в ухвалі господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/2795/21, суд дійшов висновку про повернення зазначеної заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім цього, враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21 від 21.09.2021 р.) повертається судом заявнику без розгляду, заяву арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича суд не розглядає.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що згідно частини восьмої ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 232-235, 255 ГПК України, ст. 37, 38, 113 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повернути заявнику без розгляду.
2. Примірник даної ухвали та заяву від 21.09.2021 р. б/н (вх. № 208/21, 21.09.2021 р.) з додатками надіслати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати підписання ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання 02.11.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін