ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/11366/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"
пров. Шевченка Тараса, буд.3, м. Київ, 01001
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Єжі Гедройця, 5, м. Київ, 03680
про відшкодування збитків 36 783,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про відшкодування збитків 36 783,00 грн. за недостачу вантажу по залізничній накладній №44974889 від 19.02.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" зобов'язань щодо поставки товару у вигляді недостачі вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.072021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11366/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.08.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позову, просив у позові відмовити в повному обсязі.
25.08.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача.
02.08.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
25 лютого 2020 року між AT «Українська залізниця» (Перевізником) та ТОВ «КЕРНЕЛ- ТРЕЙД» (Замовником) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі- Договір).
Даний Договір було укладено шляхом приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого розміщено на офіційному сайті Відповідача http://uz-cargo.com/contractcarriage.html. Укладання Договору підтверджується Повідомленням про укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-31454383/2020-002 від 24.03.2020 року.
За умовами вказаного Договору Перевізник зобов'язався надати Замовнику послуги з перевезення вантажів, надання вантажного вагону до перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника та/або вагонах Замовника, і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.1. договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів/надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У відповідності до п. 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5. договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.
Згідно з п. 1.10. договору, останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.
Договір укладений між сторонами 25.02.2020 в редакції, що оприлюднена 30.12.2020 р. на веб-сайті http://uz-cargo.com, та яка вводиться в дію 01.01.2021.
Відповідно до ст. 31 Статуту Залізниць України, затвердженого Постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 року (далі по тексту - статут) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
19 лютого 2021 року ТОВ «Кернел-Трейд» на станції відправлення «Есхар» (43430902) на одержувача - СП ТОВ «Трансбалктермінал» станція призначення «Чорноморськ-Порт-експорт» (40402103) Одеська залізниця, було відправлено вантаж - шрот кормовий в кількості 511 650 кг (п'ятсот одинадцять тисяч шістсот кілограм) насипом в 8-ми вагонах за номерами: 58513292, 58505033, 58520669, 58521089, 58524612, 58520818, 58519000, 95114112, що підтверджується: залізничною накладною №44974889 від 19.02.2021р.
При перевірці та видачі вантажу, який надійшов 24 лютого 2021р. на станцію «Чорноморськ-Порт-експорт» Одеська залізниці за залізничною накладною №44974889 встановлено недостачу шроту кормового у вагонні:
- № 58505033 в кількості 4400 кг (чотири тисячі чотириста кілограм);
24 лютого 2021 року для огляду та комісійного зважування вагону №58520099 одержувач вантажу СП ТОВ «Трансбалктермінал» було викликано незалежного експерта Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової палати Рудник С.В.
В присутності представників: провідного фахівця відділу залізничних перевезень СП ТОВ «Трансбалктермінал» Чертова Д.О., змінного начальника охорони Оскома В.А., Єждіна В експертом Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової пала Рудником С.В. при зовнішньому огляді вагону №58505033 було встановлено:
запірно-пломбувальний пристрій № П116938 пошкоджено, знаходиться на крив завантажувального люка;
запірно-пломбувальний пристрій № Н744423 не відповідає відбитку, зазначеному залізничній накладній;
запірно-пломбувальний пристрій № П488897 заведено в петлю минаючи механізм змикан кришки люка не відповідає відбутку, зазначеному в залізничній накладній.
Експертом при обстеженні нижніх випускних бункерів і відкритті кришки верхі завантажувальних люків було виявлено, що вагон №58505033 завантажений нерівномірно, не повної місткості. На поверхні вантажу були присутні виїмки різного розміру, в зазорах між люком і вантажним бункером знаходилися шматки монтажної піни, що було зафіксовано на фото 1,2, експертом Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової пала Рудником С.В, які є Додатком до Акту експертизи №ОЭ-8/51 від 25 лютого 2021 року.
Нерівномірне завантаження вагону № 58505033, присутність виїмок різного розміру насипу шроту кормового та наявність монтажної піни в зазорі між люком і вантажним бункер свідчить про несанкціонований доступ до вантажу під час його перевезення.
01 березня 2021 року одержувачем вантажу СП ТОВ «Трансбалктермінал» було подано начальна станції Чорноморськ-порт Поліщука Є.М. лист № 197/21 від 01.03.2021р. з проханням скласти комерційний акт на вагон №58505033 за залізничною накладною №44974889.
Але начальником станції Чорноморськ-порт було відмовлено СП ТОВ «Трансбалктермінал» у складанні комерційного акту, посилаючись на те, що у вагоні №58505033 запірно-пломбувальні пристрої цілі. Відмова начальника станції підтверджується написом на оригіналі листа № 197/21 і 01.03.2021р.
Не погоджуючись з відмовою у складані комерційного акту одержувачем вантажу СП ТС «Трансбалктермінал» було подано Скаргу № 200/21 від 02.03.2021 року (Додаток №4) начальни Дирекції залізничних перевезень по організації та взаємодії портів і припортових стань регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з проханням надити мотивова: відповідь на відмову начальника стації Чорноморськ -порт скласти комерційний акт №58505033 залізничною накладною № 44974889.
05 березня 2021 року СП ТОВ «Трансбалктермінал» отримало від Дирекції залізничні перевезень по організації та взаємодії портів і припортових станцій регіональної філії «Одесь залізниця» АТ «Українська залізниця» відповідь №ДН 5-07/145, якою було відмовлено у задоволен скарги № 197/21 від 01.03.2021 року, посилаючи на той факт, що наявність підписів працівників С ТОВ «Трансбалктермінал» у пам'ятці про подання/збирання вагону №58505033, є підтвердженні того, що вагон прийнятий у технічному справному стані з цілісними ЗПП, не відповідає дійсності
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у сумі 36 783,00 грн, виходячи з вартості 1 тонни вантажу у вагоні №58505033 відповідно до довідки про балансову вартість шроту гранульованого від 24.02.2021 № 2020001338 вартість 1 тони вантажу складає 9020 грн за 1тонну без ПДВ.
При цьому, позов заявлено вантажовідправником у відповідності до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, відповідно до переуступного напису, зробленого на накладній №444974889 за підписами директора та головного бухгалтера СП ТОВ "Трансбалктермінал", право на пред'явлення позову передано Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД".
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За змістом статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як свідчать матеріали справи на станції Чорноморськ-Порт-експорт» у вагоні № 58505033 було виявлено недостачу вантажу в кількості 4 400,00 кг, про що складено акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25.02.2021. Отже, залізниця не виконала взятих на себе обов'язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.
Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та п. 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту залізниць України).
Абзацом 1 пунктом 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною 2 статті 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі довідки про балансову вартість шроту гранульованого від 24.02.2021 № 2020001338 вартість 1 тони вантажу складає 9020 грн за 1тонну без ПДВ, що підписаний генеральним директором та головним бухгалтером, тобто з дотриманням вимог абзацу 1 статті 115 Статуту залізниць України.
Отже, позивачем надані належні та допустимі докази вартості втраченого вантажу, як то передбачено вимогами абзацу 1 статті 115 Статуту залізниць України.
В той же час, відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як встановлено в акт експертизи № ОЭ-8/51 від 25.02.2021 маса вантажу в вагоні №58505033 становить нетто 60000кг.
Таким чином, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, норма природної втрати вантажу у вагоні №58505033 складає 0,5%.
Відтак належний розмір вартості втраченого вантажу становить 36 783,00грн (4400кг - 322 кг = 4078 кг (4,078 т)* 9020 грн = 36 783,00грн).
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - СП ТОВ "Трансбалктермінал" передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничною накладною наявною в матеріалах справи, вантажовідправнику - ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД", що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом, який є належним і допустимим доказом у відповідності до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційному акті, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин. Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
При цьому, суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що оскільки завантаження вантажу у вагони здійснювалося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, а тому у позові необхідно відмовити.
Суд зазначає, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України.
Так, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).
При цьому, ані Статутом залізниць України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом, яке регулює залізничні перевезення, не встановлено диференціації відповідальності залізниці в залежності від типу вагона в якому здійснювалось перевезення і відповідачем такої норми права у відзиві на позовну заяву не наведено.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зернові вантажі, зокрема шрот кормовий, який перевозився за залізничною накладною №4497889, не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
За пунктом 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
При цьому, пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затвердженних наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством.
За приписами абзацу 1, 3, 4 пункту 28 зазначених Правил договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Не доведено відповідачем суду належними та допустимими доказами, що втрата вантажу у вагоні №58505033 під час його перевезення залізницею сталась не з вини відповідача. При цьому заперечення відповідача, що підписання представником вантажовласника Пам'ятки про подавання вагону № 58505033 свідчить про те, що вантажовласником прийнято технічно справний вагони з цілісними ЗПП вантажовідправника, а тому підстави для стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу за наведених обставин відсутні, судом відхиляються
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, не передбачено ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, про стан запірно-опломбувальних пристроїв тощо.
Тобто, пам'ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством України не передбачено обов'язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.
Таким чином, відсутність зауважень позивача у пам'ятці №465 про подавання вагонів не доводить відсутність вини відповідача у недостачі вантажу, зданого йому до перевезення.
Твердження Відповідача, що вагон № 58505033 прийнятий у технічному справному стані з цілісними ЗПП підтверджується Пам'яткою № 465 не відповідає дійсності.
Оскільки, відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119- 126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. № 113 вбачається, що у пам'ятці про подання/забирання вагонів зазначається лише час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці. Жодних посилань на необхідність встановлення пам'яткою інших обставин у Правилах не міститься.
Щодо тверджень Відповідача про те, що акт експертизи № 03-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати не відповідає вимогам ст. 101 ГПК України не погоджуємося з огляду на наступне:
Повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною першою ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Отримувач вантажу звернувся до Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Права торгово- промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.
Експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи.
Суд наголошує, що чинне процесуальне законодавство надає можливість отримати висновок експерта на замовлення учасника справи без ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Враховуючи наведене, Акт експертизи № 03-8/51 від 25 лютого 2021 року Чорноморського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати є належним та допустимим доказом на підставі якого є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. З огляду на що, заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3, код ЄДРПОУ 31454383) 36 783 грн. 00 коп. вартості нестачі вантажу та 2270 грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов