ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/14662/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»
про стягнення 39 798,66 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (далі - позивач, АТ «СГ «ТАС» (приватне)) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (далі - відповідач, АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ») про стягнення 39798,66 грн, з яких: 30 120,16 грн страхового відшкодування, 4 167,08 грн пені, 1 762,65 грн 3% річних, 3 748,77 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZ11-847000 від 17.07.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», позивачем заявлено до відповідача позов про стягнення суми страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14662/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14662/21.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14662/21 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, а саме: tas@sgtas.ua та office@pro100.ua.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/14662/21 від 13.09.2021 доставлена позивачу та відповідачу 14.09.2021. Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.
20.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази сплати АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» основного боргу.
Дослідивши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог судом встановлено, що відповідачем сплачено на рахунок позивача 30 120,16 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №16126 від 09.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про зменшення розміру позовних вимог.
Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 167,08 грн пені, 1 762,65 грн 3% річних, 3748,77 грн інфляційних нарахувань на загальну суму - 9 678,50 грн.
01.10.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.10.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 678,50 грн та судових витрат в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про зменшення позовних вимог, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
17.07.2018 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZ11-847000 (далі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 17.07.2018 до 16.07.2019.
28.03.2019 на вулиці Нєкрасова в місті Нікополі Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Відповіддю від НПУ про дорожньо-транспортну пригоду № 3019088376615993.
Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 п. 16.11 Правил дорожнього руху України. Наведене підтверджується постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2019 у справі № 182/2408/19, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС».
Вартість відновлювального ремонту автомобіля СТРАХОВА ГРУПА «ТАС, згідно ремонтної калькуляції № 05938_20 від 04.04.2019 становить 68 339,25 грн (далі - ремонтна калькуляція № 05938_20 від 04.04.2019).
Матеріали справи містять розрахунок коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 0,6994.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 12764Р/20/2019 від 09.04.2019 по договору страхування та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 30 120,16 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 19497 від 11.04.2019.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.03.2019) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до полісу № АМ/006743531, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (28.03.2019) поліс № АМ/006743531 був чинним.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АМ/006743531, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений ремонтною калькуляцією № 05938_20 від 04.04.2019, страховим актом № 12764Р/20/2019 від 09.04.2019, розрахунком страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 19497 від 11.04.2019.
Положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АМ/006743531 становить 0,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № Г0401/3744 від 19.06.2019 про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив відповідача здійснити відшкодування шкоди в розмірі 30 120,16 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 21.06.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311327526648.
09.09.2021 відповідачем було виконане зобов'язання за полісом № АМ/006743531 та здійснене страхове відшкодування у розмірі 30 120,16 грн, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 16126 від 09.09.2021.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання зобов'язання за полісом № АМ/006743531, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої позивачем 20.09.2021 через відділ діловодства суду, просить суд стягнути з відповідача 9 678,50 грн штрафних санкцій, з яких 4 167,08 грн - пеня, 1 762,65 грн - 3% річних, 3748,77 грн - інфляційні нарахування.
Матеріали справи містять відзив, поданий відповідачем 01.10.2021 через відділ діловодства суду, зі змісту якого вбачається, що відповідача вважає відсутніми підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на його думку, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» виплатило страхове відшкодування у встановлений строк та у належному розмірі.
В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою № Г0401/3744 від 19.06.2019 про виплату страхового відшкодування не було надано повного комплекту документів, передбаченого ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач зазначає, що повний комплект документів, необхідний для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, від отримав лише 07.09.2021 разом із позовною заявою.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що, оскільки позивач подав необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування документи з порушенням строку, то кінцевий строк на виплату страхового відшкодування для відповідача, відповідно до положень п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», збільшився на кількість днів такого прострочення.
Відповідач стверджує, що позивачем до заяви № Г0401/3744 від 19.06.2019 про виплату страхового відшкодування не було додано постанову суду в адміністративній справі № 182/2408/19 та повний текст договору добровільного страхування № AZ11-847000 «Частина 2». За відсутності цих документів, за твердженням відповідача, він не міг здійснити виплату страхового відшкодування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення є безпідставними та необгрунотованими з огляду на наступне.
Положеннями п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що до заяви про страхове відшкодування додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
З наявної в матеріалах справи заяви № Г0401/3744 від 19.06.2019 про виплату страхового відшкодування судом встановлено, що позивачем разом з нею було подано відповідачу копії Договору добровільного комплексного страхування, заяви про страхову подію, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідки УППР, ремонтної калькуляції, акту огляду пошкодженого ТЗ, страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, платіжного доручення.
Посилання відповідача на те, що разом із заявою № Г0401/3744 від 19.06.2019 про виплату страхового відшкодування позивачем не було надано постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2019 у справі № 182/2408/19 є безпідставними, оскільки положеннями п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язковість додання до заяви про страхове відшкодування постанови суду в адміністративній справі. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він не був позбавлений можливості самостійно отримати вказану постанову у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області або у власного страхувальника ОСОБА_3 , якого цією постановою було визнано винним у вчиненні спірної ДТП.
Додатково судом досліджено, що відповідач звертався до позивача (за допомогою засобів електронної пошти) із проханням надати необхідні документи для виплати страхового відшкодування.
У відповідь на електронний лист відповідача, позивач направив відповідачу матеріали справи № 05938/20/2019/96 в електронному форматі на е-mail особи, від якої надійшов запит відповідача, що підтверджується скрін-фото екрану робочої електронної пошти працівника позивача.
Після направлення позивачем відповідачу в електронному вигляді запитуваних останнім документів, відповідач не звертався до позивача з іншими запитами, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, статтею 79 ГПК України покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази з огляду на їх вірогідність, суд доходить висновку про направлення позивачем відповідачу всіх документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
При вирішенні спору у даній справі судом враховано сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм названого Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого з відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Підставою наведених правових висновків ВП ВС є твердження, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати за законом та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку в МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика з відповідною заявою) і передбачає можливість захисту права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду. Відповідний висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши страхове відшкодування в сумі 30 120,16 грн лише 09.09.2021, порушив 90-денний строк на виплату страхового відшкодування, передбачений положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 4 167,08 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Судом встановлено, що прострочення відповідача з виплати страхового відшкодування виникло з 20.09.2019.
Отже, нарахування пені у даному випадках можливе за період 6 місяців з 21.09.2019 по 20.03.2020.
Проте, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 22.09.2019 по 22.03.2020.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що при визначенні періоду нарахування пені, позивачем було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, але було невірно визначено кінцеву дату періоду нарахування пені.
З огляду на зазначене, вірним періодом нарахування пені є період з 22.09.2019 по 20.03.2020.
З урахуванням вищенаведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що вірною сумою пені є 4 134,16 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 167,08 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 134,16 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 748,77 грн інфляційних втрат та 1 762,65 грн 3% річних за період з 22.09.2019 по 03.09.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, тому судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за визначений позивачем період, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1 762,65 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, судом встановлено, що вірною сумою інфляційних втрат є 3 681,03 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 748,77 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 3 681,03 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових, який складається із сум витрат на оплату правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 246,40 грн покладається на відповідача як на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (Україна, 04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (Україна, 03117, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 4 134,16 грн (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні 16 коп.) пені, 1 762,65 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 65 коп.) 3% річних, 3 681,03 грн (три тисячі шістсот вісімдесят одну гривню 03 коп.) інфляційних втрат та 2 246,40 грн (дві тисячі двісті сорок шість гривень 40 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 03.11.2021.
Суддя Гумега О.В.