ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/5249/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕТС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ»
про стягнення грошових коштів,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (далі - позивач, ТОВ «КЕТС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (далі - відповідач, ТОВ «ЧЕПОРТ») про стягнення заборгованості за Договорами суборенди № 20/К нежитлового приміщення від 10.11.2017, № 98/К від 01.11.2020 (далі відповідно - Договір № 20/К та Договір № 98/К у розмірі 124 002,61 грн, з яких: 112 476,72 грн основного боргу, 1 573,88 грн 3% річних, 4 452,90 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договорів суборенди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Разом з позовною заявою ТОВ «КЕТС» подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Данилової М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у задоволенні заяви ТОВ «КЕТС» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕТС» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
13.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2021, про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (суддя Данилова М.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/5249/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5249/21, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
11.05.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 32 370,76 грн, які визнаються відповідачем, а в решті позову відмовити.
25.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначив, зокрема, про здійснення відповідачем оплати по відшкодуванню комунальних витрат за вересень 2019 за Договором № 20/К у сумі 56,30 грн, у зв'язку з чим просив суд зменшити позовні вимоги на вказану суму та стягнути з відповідача 123 940,38 грн, з яких: 112 420,42 грн основного боргу, 1 571,47 грн 3 % річних, 4 449,38 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1560/21 від 07.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5249/21 у зв'язку із звільненням судді Данилової М.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 справу № 910/5249/21 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ознайомившись з клопотанням позивача про зменшення розміру позовних вимог, яке викладене у відповіді на відзив, судом встановлено, що таке клопотання, з урахуванням обставин розгляду даної справи спочатку, відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовні вимоги ТОВ «КЕТС» до ТОВ «ЧЕПОРТ» про стягнення 123 940,38 грн, з яких: 112 420,42 грн основного боргу, 1 571,47 грн 3% річних, 4 449,38 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 прийнято справу № 910/5249/21 до провадження судді Гумеги О.В. та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 про розгляд справи № 910/5249/21 була надіслана на електронну адресу позивача (catss2013@ukr.net), відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на електронну адресу відповідача (ich@cheport.com.ua), вказану представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів, в яких зазначено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/5249/21 доставлена позивачу та відповідачу 14.09.2021. Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (суборендар, відповідач) був укладений Договір суборенди № 20/К нежитлового приміщення (далі - Договір № 20/К від 10.11.2017), відповідно до п. 1.1 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м. (кімната № 21, 22) та нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4, 5), розташовані на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25 (надалі - об'єкт, суборендоване приміщення).
Відповідно до п. 1.2 Договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.04.2020) нежитлове приміщення, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до Договору оренди № 1/20 від 28.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І.В., та акта прийому-передачі, укладених між орендарем та Акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративне підприємство АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» (надалі іменується - орендодавець/власник).
Згідно п. 2.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 об'єкт передається в суборенду з метою розміщення офісу, для здійснення суборендарем господарської діяльності відповідно до завдань, визначених Статутом. Об'єкт має використовуватись суборендарем таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів/суборендарів, а також орендодавця у праві користування іншими приміщеннями чи будинку в цілому.
Суборендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами Договору та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення (Додаток № 1), який підтверджує технічний стан майна і є невід'ємною частиною цього Договору. Суборендоване приміщення повинне бути передане орендарем і прийняте суборендарем протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору та Акту приймання-передачі нерухомого майна (п. 3.1 Договору № 20/К від 10.11.2017).
Згідно акту приймання-передачі від 10.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25, яке складається з двох кімнат: кімната № 21 площею 44,2 кв.м, кімната № 22 площею 10,7 кв.м.
06.11.2019 до Договору № 20/К від 10.11.2017 укладено Додаткової угоду № 2, якою, зокрема, пункт 1.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 щодо об'єкту суборенди викладено в новій редакції.
Згідно акту приймання-передачі від 06.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4,5), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.
Пунктом 4.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) сторони погодили, що базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення площею 54,9 кв.м. складає 167,50 грн, кім того ПДВ - 20% - 33,50 грн, а всього з ПДВ - 201,00 грн.
Базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення площею 40,4 кв.м. складає 191,67 грн, кім того ПДВ - 20% - 38,33 грн, а всього з ПДВ - 230,00 грн.
Умовами п. 4.2 Договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) передбачено, що базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення площею 54,9 кв.м. (базова місячна суборендна плата) складає 9 195,75 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 839,15 грн, а всього до сплати - 11 034,90 грн.
Базова суборендна плата га місяць за суборендоване приміщення площею 40,4 кв.м. (базова місячна суборендна плата) складає 7 743,33 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 548,67 грн, а всього до сплати - 9 292,00 грн.
Плата за користування об'єктом (базова суборендна плата) за місяць підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції (крім випадків дефляції) (п. 4.3 Договору № 20/К від 10.11.2017).
30.04.2020 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору № 20/К від 10.11.2017, згідно якої сторони погодили доповнити п. 4.3 підпунктом 4.3.2 такого змісту: «Місячна суборендна плата з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) становить 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ. Суборендна плата у розмірі, визначеному пунктами 4.1 та 4.2 цього Договору (з урахуванням індексації), нараховуватиметься з 01.06.2020 року. Платежі, пов'язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, встановлені відповідно до п. 4.9 цього Договору, нараховуються орендарем і сплачуються суборендарем згідно з умовами цього Договору.».
Згідно п. 4.4 Договору № 20/К від 10.11.2017 суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюється авансом - протягом 10 днів з моменту підписання договору, наднормативна сума плати за суборенду підлягає в установленому порядку поверненню суборендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Платежі, пов'язані з використанням майна, пропорційно зайнятої площі, такі як: компенсація податку на землю, витрати водо-, теплопостачання та електроенергію, компенсуються суборендарем орендарю за фактично спожиті послуги за попередній місяць, згідно виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 15 числа поточного місяця. Суми, пред'явлені до оплати за спожиту електроенергію, визначаються на підставі показань лічильників, установлених в суборендованому приміщенні, а у разі відсутності лічильників - на підставі наданого орендарем розрахунку пропорційно зайнятої площі з врахуванням наявних в суборендованому приміщенні електричних приладів. Оплата зазначених сум здійснюється суборендарем протягом 3 банківських днів після отримання рахунку-фактури (п. 4.8 Договору № 20/К від 10.11.2017).
Відповідно до пунктів 5.1.2, 5.1.8. п. 5.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 суборендар зобов'язується своєчасно у повному обсязі здійснювати оплату за користування об'єктом та проводити розрахунки з орендарем згідно з розділом 4 даного Договору; нести всі витрати, пов'язані з використанням об'єкту, такі як: опалення, оплата спожитої електроенергії, компенсація податку на землю, а також інші експлуатаційні витрати (п. 4.8).
Строк суборенди встановлюється з 10.11.2017 по 31.10.2020 (включно). Строк суборенди може бути продовжений додатковою угодою. В термін не пізніше ніж за 1 місяць до припинення дії цього Договору, суборендар та/або орендар можуть звернутись з усною або письмовою пропозицією щодо продовження терміну суборенди (п. 11.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 в редакції Додаткової угоди № 5 від 30.10.2020).
Відповідно до п. 3.4 Договору № 20/К від 10.11.2017 після закінчення строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендарю суборендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку суборенди згідно Акту приймання-передачі. Дія Договору припиняється після підписання сторонами Акту приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю. В разі розірвання договору орендарем з підстав, викладених у п.п. 11.3, 11.4 цього Договору, він припиняється на умовах, визначених у зазначеному розділі 11, але при цьому Договір залишається чинним в частині обов'язку суборендаря відшкодувати суборендну плату та інші передбачені цим договором платежі за період від дати розірвання цього договору до дати фактичного звільнення суборендованого приміщення та підписання Акту приймання-передачі цього приміщення орендарю (п. 3.7 Договору № 20/К від 10.11.2017).
Згідно акту від 31.10.2020 приймання-передачі майна, що повертається з суборендного користування, відповідач передав (повернув), а позивач прийняв зі строкового платного користування наступне майно:
- нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25;
- нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4,5), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.
01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (суборендар, відповідач) був укладений Договір суборенди № 98/К нежитлового приміщення (далі - Договір № 98/К від 01.11.2020), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м. (кімната № 21, 22), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25 (надалі - майно/суборендоване приміщення). Нежитлове приміщення, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до Договору № 1/20 оренди нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І.В. 28.01.2020 за реєстровим № 46 та Акта прийому-передачі, укладених між орендарем та АТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (надалі іменується - власник) (п. 1.2 Договору № 98/К від 01.11.2020).
Суборендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами Договору та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення (Додаток № 1), який підтверджує технічний стан майна і є невід'ємною частиною цього Договору. Суборендоване майно повинне бути передане орендарем і прийняте суборендарем з моменту підписання сторонами даного Договору та Акту приймання-передачі нерухомого майна, що підписується не пізніше 01.11.2020 (п. 3.1 Договору № 98/К від 01.11.2020).
Згідно акту від 01.11.2020 приймання-передачі приміщення, що передається в суборендне користування, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25, яке складається з двох кімнат: кімната № 21 площею 44,2 кв.м, кімната № 22 площею 10.7 кв.м.
Пунктом 4.1 Договору № 98/К від 01.11.2020 сторони погодили, що базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення складає 170,00грн, кім того ПДВ - 20% - 34,00 грн, а всього з ПДВ - 204,00 грн.
Умовами п. 4.2 Договору № 98/К від 01.11.2020 передбачено, що базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення (базова місячна суборендна плата) складає 9 333,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 866,60 грн, а всього до сплати - 11 199,60 грн.
Плата за користування майном у наступні місяці нараховується з урахуванням ідексації (крім випадків дефляції) (п. 4.3 Договору № 98/К від 01.11.2020).
Згідно п. 4.5 Договору № 98/К від 01.11.2020 суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюється авансом - протягом 10 календарних днів з дня підписання цього Договору. Оплата за перший місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів оренди в перший місяць оренди. Надмірно сплачені суми за суборенду підлягають поверненню суборендарю в установленому порядку або заліку в рахунок наступних платежів.
Платежі, пов'язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухомість, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, а також інших експлуатаційних витрат і послуг, компенсуються суборендарем орендарю окремо, відповідно до виставленого рахунку. Суми, пред'явлені до оплати за спожиту електроенергію, визначаються на підставі показань лічильників, установлених в суборендованому приміщенні, а у разі відсутності у суборендованому приміщенні лічильників - на підставі розрахунку пропорційно до зайнятої площі. Оплата зазначених платежів здійснюється суборендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря протягом 5 банківських днів після отримання рахунку (п. 4.9 Договору № 98/К від 01.11.2020 ).
Відповідно до пунктів 5.1.2, 5.1.8. п. 5.1 Договору № 98/К від 01.11.2020 суборендар зобов'язується своєчасно у повному обсязі здійснювати оплату за користування майном та проводити розрахунки з орендарем згідно з розділом 4 даного Договору; нести всі витрати, пов'язані з використанням майна, такі як: оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, а також згідно з постановами НКРЕКП, відповідно до п. 4.9 цього Договору.
Строк суборенди встановлюється з 01.11.2020 по 31.10.2021 (включно). Строк суборенди може бути продовжений додатковою угодою. В термін не пізніше ніж за 1 місяць до припинення дії цього Договору, суборендар та/або орендар можуть звернутись з усною або письмовою пропозицією щодо продовження терміну суборенди (п. 11.1 Договору № 98/К від 01.11.2020).
Відповідно до п. 3.4 Договору № 98/К від 01.11.2020 після закінчення строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку суборенди згідно Акту приймання-передачі. У випадку дострокового розірвання Договору, суборендар зобов'язаний повернути орендарю згідно з Актом приймання-передачі суборендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту підписання угоди про розірвання Договору, а у випадках, передбачених п. 11.4 цього Договору, з моменту отримання повідомлення про розірвання (відмови від) Договору (п. 3.5 Договору № 98/К від 01.11.2020).
Згідно п. 3.7 Договору № 98/К від 01.11.2020 дія Договору припиняється після підписання сторонами Акта приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю. В разі розірвання договору орендарем з підстав, викладених у п.п. 11.3, 11.4 цього Договору, він припиняється на умовах, визначених у зазначеному розділі 11, але при цьому Договір залишається чинним в частині обов'язку суборендаря відшкодувати суборендну плату та інші передбачені цим Договором платежі за період від дати розірвання цього договору до дати фактичного звільнення суборендованого майна та підписання Акта приймання-передачі цього приміщення від суборендаря орендарю.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 про розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення № 98/К від 01.11.2020 (далі - Додаткова угода № 1 від 21.12.2020) сторони дійшли згоди про дострокове розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення № 98/К від 01.11.2020 та припинення його дії 21.12.2020.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 сторони підтвердили, що на момент розірвання Договору існує заборгованість суборендаря перед орендарем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за Договором, включаючи нарахування по день фактичного звільнення майна та підписання Акта приймання-передачі майна від суборендаря орендарю, в сумі 28 521,90 грн з ПДВ.
Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 суборендар підтвердив, що послуги за Договором на вказану в пункті 3 цієї Додаткової угоди суму надані орендарем у повному обсязі, своєчасно і належним чином, і зобов'язався погасити заборгованість перед орендарем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за Договором.
Відповідно до Акту від 21.12.2020 приймання-передачі майна, що повертається з суборендного користування, на виконання умов Додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 до Договору № 98/К від 01.11.2020 відповідач передав (повернув), а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.
Позивач зазначає, що відповідачеві були виставлені рахунки на оплату, які не були оплачені відповідачем у повному обсязі.
За твердженням позивача, загальна сума заборгованості становить 112 420,42 грн.
23.12.2020 позивач направив відповідачу лист-вимогу № 40/2020 від 21.12.2020 про сплату заборгованості по суборендній платі. Відповідач отримав вказану вимогу позивача 24.12.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305716721138, однак відповіді на вимогу не надав, заборгованості не сплатив.
26.01.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою № 4/2021 про сплату заборгованості по суборендній платі. Вказаний лист-вимога був отриманий представником відповідача 26.01.2021 нарочно, що підтверджується відповідним написом на листі-вимозі № 4/2021 від 26.01.2021.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» 123 940,38 грн, з яких: 112 420,42 грн основного боргу, 1 571,47 грн 3% річних, 4 449,38 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені (в редакції клопотання про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором піднайму, до якого за приписами ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України застосовуються положення про договір найму.
Згідно з вимогами ст.759 Цивільного кодексу України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правових відносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В силу положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як підтверджено матеріалами справи згідно Додатковою угодою № 1 від 21.12.2020 сторони дійшли згоди про дострокове розірвання Договору № 98/К від 01.11.2020 та припинення його дії з 21.12.2020.
Відповідно до Акту від 21.12.2020 приймання-передачі майна, що повертається з суборендного користування, на виконання умов Додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 до Договору № 98/К від 01.11.2020 відповідач передав (повернув), а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.
Відповідно до ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Як зазначено позивачем у позові, відповідачеві були виставлені рахунки на оплату:
- рахунок на оплату № 2778 від 30.09.2019 (відшкодування комунальних та інших витрат за вересень 2019 року);
- рахунок на оплату № 1616 від 01.06.2020 (суборенда приміщення за червень 2020 року);
- рахунок на оплату № 1896 від 01.07.2020 (суборенда приміщення за липень 2020 року);
- рахунок на оплату № 2190 від 01.08.2020 (суборенда приміщення за серпень 2020 року);
- рахунок на оплату № 2485 від 01.09.2020 (суборенда приміщення за вересень 2020 року);
- рахунок на оплату № 2804 від 01.10.2020 (суборенда приміщення за жовтень 2020 року);
- рахунок на оплату № 3096 від 31.10.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за жовтень 2020 року);
- рахунок на оплату № 2858 від 01.11.2020 (суборенда приміщення за листопад 2020 року);
- рахунок на оплату № 3415 від 30.11.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за листопад 2020 року);
- рахунок на оплату № 3335 від 01.12.2020 (суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020);
- рахунок на оплату № 3637 від 21.12.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020).
Позивачем зазначено, що за Договором № 20/К від 10.11.2017 суборенда приміщення за червень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20 449,09 грн; суборенда приміщення за липень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20 489,99 грн; суборенда приміщення за серпень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20 489,99 грн; суборенда приміщення за вересень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20 489,99 грн; суборенда приміщення за жовтень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 1 967,44 грн; відшкодування комунальних витрат за жовтень 2020 року оплачені частково, заборгованість становить 12,02 грн. За Договором № 98/К від 01.11.2020 суборенда приміщення за листопад 2020 року не оплачена повністю, борг становить 11 199,60 грн; відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить 5 660,13 грн; суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачена повністю, борг становить 7 685,45 грн; відшкодування комунальних витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачені повністю, заборгованість становить 3 976,72 грн. Загальна сума заборгованості становить 112 420,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 11.05.2021 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги частково в сумі 32 370,76 грн.
В основу заперечень відповідача покладені твердження про наступне.
1) Відповідачем про укладанні Договору № 20/К від 10.11.2017 було сплачено гарантійний внесок в розмірі 14 650,00 грн, який, на думку відповідача, в повному обсязі покриває витрати за суборендну плату за жовтень 2020 року в розмірі 1 967,44 грн та відшкодування витрат на комунальні послуги в розмірі 4 037,47 грн. З урахуванням залишку від гарантійного платежу, після його зарахування за суборендну плату за жовтень 2020 року та відшкодування витрат на комунальні послуги (14 650,00 грн - 1 967,44 - 4 037,47 грн = 8 645,09 грн), розмір суборендної плати за червень 2020 року повинен становити 11 844,90 грн (20 489,99 грн - 8 645,09 грн = 11 844,90 грн).
З врахуванням зазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 20/К від 10.11.2017 повинна становити 73 330,27 грн, а не 83 832,12 грн, як визначено позивачем.
2) Відповідач зазначає, що в нього не було потреби в наймі приміщення за Договором № 98/К від 01.11.2020, а вказаний договір був укладений проти волі останнього, оскільки, за словами відповідача, позивач здійснював утримання майна відповідача через не проведення відповідачем повного розрахунку по Договору № 20/К від 10.11.2017. З метою отримання доступу до приміщення, в якому знаходилось майно відповідача, останній був змушений укласти Договір № 98/К від 01.11.2020 та підписати акт приймання-передачі нежитлових приміщень.
3) Відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з пропозиціями про зменшення на період карантину розміру щомісячної орендної плати по Договору № 20/К від 10.11.2017 на 50%. Відповідач вважає, що підписанням Додаткової угоди № 3 від 30.04.2020 до Договору № 20/К від 10.11.2017 позивач прийняв пропозицію відповідача. Оскільки відповідачу не було відмовлено у зменшенні розміру щомісячної орендної плати на період карантину, то, на думку відповідача, позивач повинен був нараховувати суборендну плату у розмірі не більше 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати. З огляду на зазначене, відповідач наводить у відзиві на позов власний контррозрахунок заборгованості по Договору № 98/К від 01.11.2020, згідно якого здійснює нарахування суборендної плати за період з червня по вересень 2020 року в розмірі 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати. Всього відповідач визнає борг в розмірі 32 370,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Щодо тверджень відповідача про укладання Договору № 98/К від 01.11.2020 проти його волі, суд зазначає наступне.
Наявний в матеріалах справи Договір № 98/К від 01.11.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Судом встановлено, що даний Договір в період його дії з 01.11.2020 по 21.12.2021 у встановленому порядку не оспорювався та не визнавався недійсним. З огляду на зазначене, Договір № 98/К від 01.11.2020 у період з 01.11.2020 по 21.12.2020 був дійсним, укладеним належним чином та обов'язковим для виконання сторонами, зокрема, відповідачем.
Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві, щодо здійснення позивачем дій, спрямованих на примушування відповідача укласти Договір № 98/К від 01.11.2020. Суд також звертає увагу на те, що відповідач не був позбавлений права, у разі існування повідомлених ним обставин, звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем було невірно здійснено розрахунок заборгованості за Договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020, а саме: без врахування гарантійний внеску в розмірі 14 650,00 грн по Договору № 20/К від 10.11.2017 та без врахування 50% знижки на суборендну плату за період з червня по вересень 2020 року по Договору № 98/К від 01.11.2020, не приймаються судом, з огляду на наступне.
Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 20.01.2021, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, зі змісту якого вбачається, що відповідач підтвердив, що станом на 20.01.2021 його заборгованість перед позивачем становить 112 713,55 коп. Доказів погашення заборгованості у зазначеній сумі відповідачем суду не надано.
Підписавши Додаткову угоду № 1 від 21.12.2020, відповідач підтвердив, що на момент розірвання Договору № 98/К від 01.11.2020 у нього існувала заборгованість перед позивачем в сумі 28 521,90 грн з ПДВ, а також підтвердив, що послуги за Договором на вказану суму надані позивачем у повному обсязі, своєчасно і належним чином, та зобов'язався погасити вказану заборгованість.
Щодо твердження відповідача стосовно того, що позивач повинен був нараховувати суборендну плату за період з червня по вересень 2020 року у розмірі не більше 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати, суд зазначає наступне.
Умовами п. 11.2 Договору № 20/К від 10.11.2017, який діяв у вказаний період, сторони погодили, що зміни і доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін та розглядаються сторонами протягом 20 дні в з дати їх подання до розгляду. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами та укладаються у тій самій формі, що й цей Договір.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що для будь-які зміни до Договору, зокрема, зміни щодо розміру щомісячної суборендної плати повинні погоджуватись сторонами та оформлюватись додатковими угодами до Договору № 20/К від 10.11.2017.
Так, 30.04.2020 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору № 20/К від 10.11.2017, згідно якої сторони погодили доповнити п. 4.3 підпунктом 4.3.2 такого змісту: «Місячна суборендна плата з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) становить 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ. Суборендна плата у розмірі, визначеному пунктами 4.1 та 4.2 цього Договору (з урахуванням індексації), нараховуватиметься з 01.06.2020 року. Платежі, пов'язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, встановлені відповідно до п. 4.9 цього Договору, нараховуються орендарем і сплачуються суборендарем згідно з умовами цього Договору.»
Згідно наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків судом встановлено, що за травень 2020 року позивачем було нараховано суборендну плату у розмірі 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ, а саме 10 193,97 грн (20 387,93 грн (місячна суборендна плата за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ) - 50% = 10 193,97 грн).
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивач умови Додаткової угоди № 3 до Договору № 20/К від 10.11.2017 виконав, а інших додаткових угод, які б підтверджували внесення сторонами змін в Договори № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020 в частині зміни розміру місячної суборендної плати, матеріали справи не містять.
З огляду на вище встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені Договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 112 420,42 грн.
Оскільки, заборгованість відповідача в розмірі 112 420,42 грн (основний борг) належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 5 499,11 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Підпунктом 9.2.1 пункту 9.1 Договору № 20/К від 10.11.2017 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору - суборендної плати та додаткових послуг, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.
Підпунктом 9.2.1 пункту 9.1 Договору № 98/К від 01.11.2020 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати суборендної плати та інших платежів, пов'язаних з використанням майна, що передбачено розділом 4 цього Договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судом встановлено, що вірною сумою пені є 5 493,94 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 499,11 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 5 493,94 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 573,88 грн 3 % річних та 4 452,90 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вірною сумою 3% є 1 539,92 грн, а інфляційних втрат - 4 452,90 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 573,88 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 539,92 грн, а вимоги про стягнення 4 452,90 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн, суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 135,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 700,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що очікувані витрати відповідача у зв'язку із розглядом справи розраховуються погодинною тарифікацією адвокатського гонорару, виходячи із розрахунку 15% від мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на дату виконання робіт, за 1 годину робочого часу адвоката витраченого на надання правової допомоги за цією справою. Відповідач також зазначив, що остаточний розрахунок судових витрат буде наданий з урахуванням вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 269,40 грн покладається на відповідача. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 135,00 грн покладається на позивача, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва 06.04.2021 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору № 05/01/2021 від 05.01.2021 про надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та адвокатом Фізичною особою-підприємцем Постульгою Василем Євгеновичем;
- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2021 на суму 2 700,00 грн;
- копію платіжного доручення № 6485 від 17.03.2021 на суму 2 700,00 грн;
- копію ордеру серії КВ № 465023/1 від 05.01.2021 на надання правничої (правової) допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про внаявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З огляду на наявні в матеріалах докази, суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно наданих позивачем доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.
Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 699,28 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (Україна, 03189, місто Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 6д, офіс 43; ідентифікаційний код 41058282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (Україна, 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 32-Г, офіс 260; ідентифікаційний код 32916793) 112 420,42 грн (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять гривень 42 коп.) основного боргу, 5 493,94 грн (п'ять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 94 коп.) пені, 1 539,92 грн (одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять гривень 92 коп.) 3% річних, 4 452,90 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 90 коп.) інфляційних втрат, 2 269,40 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 40 коп.) судового збору та 2 699,28 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень 28 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 03.11.2021.
Суддя Гумега О.В.