ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.11.2021Справа № 910/13510/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стаут Текстиль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт" про стягнення 133 807,49 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стаут Текстиль" (далі - ТОВ "Стаут Текстиль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт" (далі - ТОВ "Пром.Стандарт") заборгованості у розмірі 133 807,49 грн, з яких: 79 550,83 грн - основний борг, 50 884,69 грн - пеня, 3 371,97 грн - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 11 січня 2019 року № 110119/1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
30 серпня 2021 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2021 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Стаут Текстиль" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13510/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Також цією ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 1 вересня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/13510/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 17.
Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 8 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478257860.
Проте ТОВ "Пром.Стандарт" у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
1 жовтня 2021 року до суду від позивача надійшла заява, в якій ТОВ "Стаут Текстиль" підтвердило, що сума позовних вимог не мінилась та становить 133 807,49 грн.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що ТОВ "Пром.Стандарт" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11 січня 2019 року між ТОВ "Пром.Стандарт" та ТОВ "Стаут Текстиль" було укладено договір поставки № 110119/1, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність відповідача, а покупець - прийняти та оплатити текстильну продукцію (далі - товар) у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору загальна кількість, асортимент, одиниці виміру та ціна товару зазначаються в рахунку-фактурі та накладній на товар.
За умовами пунктів 2.1.-2.3. договору ціна товару визначається за згодою сторін та вказується в рахунках-фактурах і накладних на товар. Вартість тари, упаковки, маркування включається в загальну ціну товару. Загальна сума договору складається з сум накладних кожної партії поставленого товару.
За змістом пунктів 3.1., 3.5. договору поставка товару здійснюється партіями. Датою отримання товару покупцем є дата фактичної передачі товару покупцю, яка підтверджується видатковою накладною.
Покупець здійснює оплату товару протягом 20 робочих днів з моменту отримання відповідної партії товару. Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника (пункти 5.1., 5.2. договору).
Пунктом 9.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року. Дія даного правочину автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не заявить про намір розірвати, доповнити або змінити цю угоду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором у повному обсязі в установлений цим правочином строк не виконав, допустивши наявність заборгованості за поставлений товар в загальному розмірі 79 550,83 грн.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, що підтверджують факт поставки товару на спірну суму, а саме, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні на загальну суму 1 619 705,52 грн. Також позивачем надано до матеріалів справи копію гарантійного листа від 16 червня 2020 року № 16/06/2, яким ТОВ "Пром.Стандарт" гарантувало постачальнику сплату заборгованості в розмірі 154 050,52 грн до кінця липня 2020 року.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, на момент прийняття рішення не надав суду будь-яких документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.
Відтак суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Стаут Текстиль" про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 79 550,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з ТОВ "Пром.Стандарт" пеню в загальному розмірі 50 884,69 грн, а також три проценти річних у розмірі 3 371,97 грн.
Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У той же час суд звертає увагу на положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що нарахування вказаної штрафної санкції здійснено за період з 1 серпня 2020 року по 12 серпня 2021 року на суми заборгованості, які, за доводами позивача, існували в зазначені ним періоди прострочення.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що підтверджують здійснення відповідачем розрахунків за поставлений по даному договору товар (платіжних доручень, банківських виписок тощо). Вказане унеможливлює здійснення перевірки наявності визначених позивачем розмірів заборгованості відповідача у вказані періоди, які і перевірку правильності наданого ТОВ "Стаут Текстиль" розрахунку суми пені та його відповідності вимогам чинного законодавства.
При цьому з вказаного розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також положень частини 6 статті 232 ГК України.
Наведені обставини також унеможливлюють здійснення судом власного розрахунку суми пені з урахуванням зазначених норм законодавства.
Відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 50 884,69 грн у звязку з її необгрунтованістю.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 3 371,97 грн суд встановив наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведених вище обставин щодо відсутності доказів на підтвердження періодів прострочення відповідачем оплати за поставлений ТОВ "Стаут Текстиль" товар та з огляду на те, що остання поставка товару за даним договором була здійснена 1 липня 2020 року, суд вважає підтвердженим факт існування станом на 30 липня 2020 року (останній день платежу за накладною від 1 липня 2020 року № 242) основної заборгованості ТОВ "Пром.Стандарт" у розмірі 79 550,83 грн.
Відтак суд вважає за можливе здійснити власний розрахунок суми трьох процентів річних на зазначену суму основного боргу за період з 1 серпня 2020 року по 12 серпня 2021 року (період, визначений позивачем у його розрахунку).
За розрахунком суду, сума трьох процентів річних за вказаний період, нарахованих на основний борг у розмірі 79 550,83 грн, становить 2 462,25 грн.
Отже, суд дійшов висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми трьох процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з ТОВ "Пром.Стандарт" на користь ТОВ "Стаут Текстиль" решти нарахованих трьох процентів річних слід відмовити з наведених вище підстав.
Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги ТОВ "Стаут Текстиль" підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 79 550,83 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 462,25 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Пром.Стандарт" 50 884,69 грн пені та 909,72 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт" (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 17; ідентифікаційний код 42283030) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стаут Текстиль" (61177, місто Харків, вулиця Залютинська, будинок 8; ідентифікаційний код 42628794) 79 550 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 83 коп. основного боргу, 2 462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн 25 коп. трьох процентів річних, а також 1 391 (одну тисячу триста дев'яносто одну) грн 32 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 1 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко