ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2021Справа № 910/9511/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 1273,78 грн,
Представники:
не викликались
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 1273,78 грн.
Суд своєю ухвалою від 17.06.2021 відкрив провадження у справі № 910/9511/21, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки платіжним дорученням № 16633 від 22.07.2021 сплатив 1273,78 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» подало заяву про покладення на відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач заперечив проти покладення на нього 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ці витрати не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер;
- платіжне доручення;
- акт надання послуг № 82 від 31.05.2021.
Згідно з актом надання послуг № 82 від 31.05.2021 надані послуги складаються з:
- повного збору, аналізу та ознайомлення з усіма документами по страховій справі - 2000,00 грн;
- дослідження та оцінка переданих клієнтом до бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту та інтересів клієнта - 1000,00 грн;
- написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу - 3000,00 грн.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Ураховуючи, що розгляд цієї справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Предмет спору в цій справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Отже, до розподілу підлягають 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 231, 234 Господарського процесуального кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі № 910/9511/21 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».
Повернути приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» (вул. Олени Теліги, 6 літ. В, м. Київ, 04112, код 20033533) з Державного бюджету України 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 002365 від 08.06.2021.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, код 20602681) на користь приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Уніка» (вул. Олени Теліги, 6 літ. В, м. Київ, 04112, код 20033533) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили 02.11.2021.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С. А. Ковтун