Справа № 607/1824/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/85/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
26 жовтня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представників потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 12019210000000364 від 30 листопада 2019 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року, -
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 , громадянин України, із вищою освітою, не одружений, має неповнолітнього сина, працює інженером-програмістом в ТзОВ «Мішель», с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, раніше не судимий,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання термін його попереднього ув'язнення із 29 листопада 2019 року по 19 грудня 2019 року включно.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про стягнення 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. моральної шкоди - закрито у зв'язку із відмовою від позову.
Цивільний позов прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь бюджету Тернопільської обласної ради 19 570 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. витрат на лікування ОСОБА_11 .
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_7 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_12 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_13 до ОСОБА_7 про стягнення 1 500 000 грн. моральної шкоди - відмовлено.
Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Згідно вироку суду, о 21 год. 23 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем SUZUKI Grand Vitara, н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), згідно яких водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Цим автомобілем ОСОБА_7 рухався без пасажирів та вантажу вул. Об'їзна м. Тернополя в бік вул. С. Будного зі швидкістю 66 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху на вказаній ділянці дороги та порушив вимоги п. 12.4. ПДР.
Під час керування автомобілем водій ОСОБА_7 , внаслідок вживання алкоголю та перевищення швидкості руху, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб у разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, завдавати шкоди життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) ПДР.
Порушуючи вимоги п.п 10.1., 11.4. ПДР, водій ОСОБА_7 на дорозі із двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, в м. Тернополі по вул. Об'їзній навпроти ГАЗС «Надєжда», безпричинно змінив напрямок руху вліво, перетнув подвійну вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР, яку перетинати заборонено, та виїхав автомобілем на зустрічну смугу.
У цей час в зустрічному напрямку в межах свого транспортного потоку рухався автомобіль DACIA Logan, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , із одним пасажиром в салоні.
Виїхавши із порушенням вказаних вимог ПДР на зустрічний бік дороги, ОСОБА_7 створив аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху, зокрема для водія ОСОБА_14 , позбавивши його своїми односторонніми діями запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та допустив зустрічне зіткнення транспортних засобів передніми частинами.
Внаслідок цього зіткнення:
-водій ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей з численними двобічними переломами ребер і тіла грудини та порушення цілісності крупної магістральної судини - аорти, що призвело до внутрішньо-грудної кровотечі та масивної крововтрати, від яких він загинув на місці події;
-пасажир його автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму з переломами склепіння черепа зліва, багатовідламковий перелом кісток носа, що супроводжувалось забиттям головного мозку, забійно-рвану рану лобово-тім'яної ділянки, рвані рани надбрівної ділянки та перенісся, численні садна носа та обличчя; травму 5-го пальця правої кисті у вигляді закритого перелому проміжної (середньої) фаланги з розривом сухожилки його розгинача та пошкодження шкірних покривів - різано-рваної рани; травму правої нижньої кінцівки у вигляді закритих переломів діафізів (тіл) великогомілкової та малогомілкової кісток у середніх третинах з розвитком місцевого гіпертензивно-ішемічного синдрому; закритий перелом латеральної (зовнішньої) кісточки лівої малогомілкової кістки, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 11.4. та дорожньої розмітки 1.3. «подвійна вузька суцільна лінія» ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної ДТП та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_14 і завданні потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій ОСОБА_7 та вирок в частині вирішення цивільних позовів, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити йому за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік та звільнити ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, визначивши йому іспитовий строк.
Свої доводи мотивує тим, що ОСОБА_7 повністю визнає свою вину з дня вчинення ним кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, він виключно позитивно характеризується, у нього міцні соціальні зв'язки, працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, ним повністю відшкодовано завдану потерпілому ОСОБА_11 шкоду та частково потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , яку має намір продовжувати відшкодовувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які просять задовольнити апеляцію, з мотивів викладених у ній, представника потерпілого ОСОБА_11 , яка просить задовольнити апеляційну скаргу захисника обвинуваченого та призначити покарання обвинуваченому із застосуванням ст.75 КК України, представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , який покладається на думку суду, прокурора, що вважає вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та ніким із учасників не оспорюються, а отже в апеляційному порядку не перевіряються.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
У ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст.75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, разом з цим, з огляду на положення ст.75 КК законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обираючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, місцевий суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення. Так, суд узяв до уваги, що обвинувачений, порушивши вимоги ПДР, вчинив необережний тяжкий злочин, наслідками якого стала смерть однієї людини та отримання іншою тяжких тілесних ушкоджень, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Крім того, не залишив поза увагою суд й змісту допущених обвинуваченим порушень ПДР, адже саме з огляду на їх характер прийняв вірне рішення про позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Також, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, суд зважив на щире каяття ОСОБА_7 , що підтверджується поведінкою останнього як на досудовому розслідуванні даного кримінального провадження, так і під час судового розгляду, повне визнання ним своєї вини, добровільне повне відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_11 та частковому відшкодуванні шкоди потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , пов'язаною із смертю ОСОБА_14 на стадії досудового розслідування у розмірі 150000 грн. та 1000 дол.США, визнання ОСОБА_7 своєї вини з початку досудового розслідування та розкаяння у вчиненому. Враховано судом й дані про особу винного, котрий вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має неповнолітнього сина, працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позицію потерпілих.
Встановивши наявність ряду пом'якшуючих покарання обставин, врахувавши дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, щире каяття, добровільне повне та часткове відшкодування шкоди, думку потерпілих, висновок органу пробації, місцевий суд при призначенні покарання дійшов висновку про неможливість застосування положень ст.75 КК, однак не навів у вироку мотивів такого рішення, пославшись виключно на обтяжуючу покарання обставину - вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень ст.75 КК України, в редакції яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав сумніватися в щирості розкаяння обвинуваченого, який як на досудовому слідстві, так і у судах обох інстанцій повністю визнав себе винним, вказав, що саме з його вини трапилась ДТП, в результаті якої одна людина загинула, а інша отримала тяжкі тілесні ушкодження, із самого початку послідовно розповідав про обставини вчиненого ним злочину, які повністю відповідають тим, що були визнані судом доведеними, просив вибачення у потерпілого ОСОБА_11 та родичів загиблого ОСОБА_14 , на досудовому слідстві частково відшкодував шкоду родичам потерпілого ОСОБА_14 та продовжує здійснювати відшкодування й ще додатково сплатив 170000 грн., що підтвердив в суді апеляційної інстанції представник потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_9 , який з приводу призначення покарання покладається на думку суду; у повній мірі відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_11 , який прийняв вибачення ОСОБА_7 та примирився з ним, що підтвердила в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_10 , яка висловила позицію потерпілого ОСОБА_11 про щирість каяття ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину у зв'язку із чим вважає можливим виправлення останнього без ізоляції його від суспільства та просила не позбавляти його волі.
На думку колегії суддів така поведінка обвинуваченого свідчить не лише про визнання ним своєї вини, але і вказує на розкаяння обвинуваченого у вчиненому злочині.
З висновками місцевого суду про те, що встановлені судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання обставини лише характеризують обвинуваченого і не можуть бути враховані при застосуванні ст. 75 КК, колегія суддів не погоджується оскільки при вирішенні питання про можливість застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням врахуванню підлягають, зокрема, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу засудженого й ті, що її характеризують, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та інші дані, що мають значення при призначенні покарання.
Ураховуючи наведене та зважаючи на конкретні обставини цього кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який хоча і відноситься до тяжких злочинів, однак є злочином з необережною формою вини, встановлені місцевим судом дані про особу ОСОБА_7 , його поведінку після вчинення злочину, відношення до скоєного та критичний осуд своєї поведінки, повне відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_11 та часткове відшкодування шкоди родичам потерпілого ОСОБА_14 , яку надалі добровільно продовжує відшкодовувати, позицію потерпілих, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження його волі, колегія суддів вважає, що досягти мети покарання та попередження вчинення ОСОБА_7 нових злочинів можливо без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з визначенням максимального терміну іспитового строку та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, що буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку таке звільнення від відбування призначеного основного покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65, 75 КК та принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 - зміні, у зв'язку з необхідністю застосування до останнього положень ст. 75 КК.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України - змінити.
Застосувати до ОСОБА_7 положення ст.75 КК, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) років з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Головуючий
Судді