номер провадження справи 9/86/21
08.10.2021 Справа № 908/2251/21
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЗБУТ-2018», код ЄДРПОУ 42264992 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, провулок Спортивний, буд. 2)
до відповідача: Комунального підприємства «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро» Якимівської селищної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 33795909 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7)
про стягнення суми 136144,62 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЗБУТ-2018» про стягнення з відповідача: Комунального підприємства «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро» Якимівської селищної ради Запорізької області суми 125978,66 грн. основного боргу, суми 8012,24 грн. інфляційних збитків, суми 2153,72 грн. 3% річних, всього - загальної суми 136144,62 грн.
Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2251/21, присвоєно номер провадження справи 9/86/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.10.2021 справу розглянуто, прийнято рішення.
Суд зазначає, що 09.10.2021 та 10.10.2021 - вихідні дні, з 14.10.2021 по 17.10.2021 включно - неробочі дні (святкові та вихідні), в період з 18.10.2021 по 02.11.2021 включно суддя Боєва О.С. перебувала на лікарняному, у зв'язку із чим повний текст рішення складено та підписано 03.11.2021.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовані наступним. 01.01.2020 ТОВ «ТЕПЛОЗБУТ-2018», як постачальником, та КП «Яктимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро» Якимівської селищної ради Запорізької області, як Замовником, укладений договір № 16/2020 про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 138984,03 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних послуг: № 88 від 02.03.2020, № 159 від 11.11.2020, № 180 від 22.11.2020, № 186 від 01.12.2020, № 15 від 30.12.2020. Замовник 04.12.2010 та 08.12.2020 здійснив часткову оплату в розмірі 13005,37 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 125978,66 грн., яка заявлена позивачем до стягнення. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано до сплати суму 2153,72 грн. 3 % річних та суму 8012,24 грн. інфляційних збитків. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 525, 526, 530, 536, ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230, 231 ГК України та умовами договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 16/2020 від 01.01.2020. Також в позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи, які складаються: з суми 2270 грн. судового збору, суми 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, яка також відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7, та отримана останнім 13.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що заява сторін про затвердження мирової угоди, яка 25.10.2021 надійшла через канцелярію суду, не прийнята судом до уваги та не розглядалась з огляду на те, що рішення у даній справі було прийнято у встановлені ст. 248 ГПК України строки, а саме - 08.10.2021, тобто ще до подання вказаної заяви та, відповідно, без її врахування. Підстави ж складення повного судового рішення та його підписання саме 03.11.2021 вказані судом вище.
При цьому, сторони не позбавлені можливості реалізувати своє право на укладення мирової угоди в порядку ст. 330 ГПК України, на стадії виконання судового рішення (у процесі виконання рішення).
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2020 між Комунальним підприємством «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро» Якимівської селищної ради Запорізької області (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплозбут-2018» (Постачальник, позивач у справі) укладений Договір № 16/2020 про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Договору, Постачальник зобов'язується протягом 2020 року надати Замовнику пару, гарячу воду та пов'язану продукцію за кодом ДК 021:2015-09320000-8 (далі - послуги з постачання теплової енергії), а замовник - прийняти і платити одержані послуги за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Кількість послуг 165,161 Гкал. Обсяги закупівлі послуг з постачання теплової енергії можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків Замовника.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 ціна цього договору становить 350000,00 грн. без ПДВ. Вартість послуги, що о постачається Замовнику, складає 2119,14 грн. за 1 Гкал; 56,01 грн. за 1 кв.м площі.
Строк (термін) надання послуг: січень - грудень 2020 року (п. 5.1).
Місце надання послуг: приміщення загальною площею 2299,9 кв.м., розташоване за адресою: Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Молодих Патріотів, 7 (п. 5.2 договору).
В пункті 10.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем були надані відповідачеві послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується наступними Актами задачі-приймання виконаних послуг:
- № 88 від 02.03.2020 на суму 18746,57 грн. (за лютий 2020);
- №159 від 11.11.2020 на суму 13005,37 грн. (за І декаду листопада 2020);
- № 180 від 22.11.2020 на суму 23632,65 грн. (за ІІ декаду листопада 2020);
- № 186 від 01.12.2020 на суму 16598,38 грн. (за ІІІ декаду листопада 2020);
- № 15 від 30.12.2020 на суму 67001,06 грн. (за грудень 2020).
Вказані Акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без претензій та зауважень. ТОВ «Теплозбут-2018» виставлено відповідні рахунки на оплату за кожним із зазначених актів, всього - на загальну суму 138984,03 грн.
Згідно з доданими до позовної заяви копіями виписок за рахунками відповідачем було здійснено часткову оплату: 04.12.2020 та 08.12.2020 перераховано суму 7692,98 грн. та суму 5312,39 грн. відповідно, за першу декаду листопада 2020 згідно рахунку № 159 від 12.11.2020, всього перераховано суму 13005,37 грн.
27.07.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача акт № 1 звірки взаємних розрахунків від 20.07.2021 за договором № 16/2020 від 01.01.2020 на суму 125978,66 грн. заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Зі змісту ст.ст. 13, 14, 525 ЦК України слідує, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з приписами ч.1 ст.275, ч. 7 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України, зокрема, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В пунктах п.п. 4.1-4.2 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за спожиту теплову енергію повинна бути своєчасною та в повному обсязі згідно наданих рахунків та актів виконаних робіт. Замовник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Факт надання послуг з постачання теплової енергії за цим договором підтверджується підписанням сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4 Договору Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги з постачання теплової енергії. Приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання виконаних послуг. Виконувати умови та порядок оплати спожитих послуг в обсягах і терміни, які передбачені договором.
Згідно з п. 6.4.1 Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Відповідно до вищевказаних приписів законодавства та умов Договору обов'язок з оплати за фактично отриману теплову енергію виникає у Замовника після підписання Актів здачі-приймання наданих послуг.
Як встановлено судом вище, Акти здачі-приймання наданих послуг № 88 від 02.03.2020 18746,57 грн., №159 від 11.11.2020 13005,37 грн., № 180 від 22.11.2020 23632,65 грн., № 186 від 01.12.2020 на суму 16598,38 грн., № 15 від 30.12.2020 на суму 67001,06 грн. підписані відповідачем без зауважень та скріплені печатками. Замовник здійснив лише часткову оплату послуг з постачання теплової енергії, перерахувавши у грудні 2020 року на рахунок позивача загальну суму 13005,37 грн. Внаслідок цього його заборгованість складає 125978,66 грн. (138984,03 - 13005,37).
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Викладені позивачем у позовній заяві обставини та надані ним докази, які досліджені судом, свідчать про факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії розмірі 125978,66 грн.
Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив із обґрунтованими запереченнями проти позову та докази виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості суду не надав.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 125978,66 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем на вищевказану суму боргу нараховано суму 2153,72 грн. - 3 % річних за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 та суму 8012,24 грн. інфляційних збитків за період січень - червень 2021.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі якщо розрахунки позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних є обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних в межах заявленого позивачем періоду нарахування, суд дійшов до висновку, що він є правильним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” суд встановив, що обґрунтовано заявленою до стягнення є сума 8006,10 грн. інфляційних збитків за період з січня по червень 2021 року (в межах заявленого позивачем періоду). В іншій частині вимог про стягнення суми втрат від інфляції судом відмовляється.
За таких обставин позовні вимоги задовольняються судом частково.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивачем вказано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в тому числі зазначено про стягнення з відповідача суми 6000,00 грн. витрат, пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги.
За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування своєї вимоги щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав (додав до позову) копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 01.07.2021, укладеного ТОВ «Теплозбут-2018» з адвокатом Діордієвим О.С., Додатку № 1 до договору, ордеру на надання правової допомоги АР № 1056350 від 26.07.2021, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1405 від 21.03.2014. Також позивачем надано оригінал підписаного Акту прийому-передачі від 27.07.2021 наданих за договором послуг та розрахунку наданих послуг із докладним переліком наданих послуг на загальну суму 6000,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 27.07.2021 про прийняття адвокатом від ТОВ «Теплозбут-2018» суми 6000,00 грн. оплати за надані послуги.
Від відповідача заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявленого позивачем до стягнення, не надійшло.
З огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи ціну позову, складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), документальне підтвердження наданих послуг, суд дійшов до висновку, що сума 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу є співмірною.
Згідно зі змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 5999,73 грн. витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро» Якимівської селищної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 33795909 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЗБУТ-2018», код ЄДРПОУ 42264992 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, провулок Спортивний, буд. 2) суму 125978 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 66 коп. основного боргу, суму 2153 (дві тисячі сто п'ятдесят три) грн. 72 коп. - 3% річних, суму 8006 (вісім тисяч шість) грн. 10 коп. інфляційних збитків, суму 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 5999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 03.11.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва