Єдиний унікальний номер 239/472/16-ц
Номер провадження 22-ц/804/2077/21
Номер провадження 22-ц/804/2077/21 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
28 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Корчистої О.І.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.
за участю секретаря Гуляєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 239/472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа Акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення страхового відшкодування,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року (суддя Любчик О.В.),
встановив:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позову вказав, що 26 червня 2013 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №019450-02-05-01-07, згідно якого позивач застрахував майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням належним позивачу транспортним засобом «Ford Kuga», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Позивач, на виконання договору, своєчасно вносив страхові платежі, згідно встановленого графіка.
01 серпня 2013 року близько 22 годині в м. Новогродівка на автодорозі Селидове-Новогродівка позивач керував транспортним засобом «Ford Kuga» нз НОМЕР_1 , правил дорожнього руху не порушував, на закруглені дороги непередбачено змінилася дорожня обстановка, на дорожнє полотно по ходу руху вибігла тварина, він попереджаючи скоєння ДТП здійснив маневр з наступним гальмуванням, але через відсутність достатнього простору скоїв наїзд на дерево, яке знаходилось на узбіччі.
Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Після ДТП, позивач повідомив відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про настання страхового випадку та подав відповідну заяву.
Листом від 05 вересня 2013 року, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовило йому у виплаті страхового відшкодування через порушення ним правил дорожнього руху, що згідно умов договору страхування є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року було скасовано постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, із закриттям провадження у справі за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач повторно звернувся до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
У відповідь листом № 6184 від 13 грудня 2013 року відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовив у перегляді рішення, з посиланням на те, що відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не свідчить про те, що позивач не порушив Правил дорожнього руху.
В зв'язку з чим позивач був вимушений за власний рахунок за допомогою евакуатора доставити автомобіль на технічне обслуговування та здійснити його ремонт. Вартість відновлюваного ремонту складає 131751,29 гривень, вартість послуг евакуатора склала 1450 гривень.
Просив визнати страховим випадком дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 01 серпня 2013 року за участю автомобілю «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 131751,29 гривень, витрати понесені при настанні страхового випадку в розмірі 1450 гривень.
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», третя особа АТ «Кредобанк» про стягнення страхової виплати відмовлено.
Додатковим рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року заяву про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» судові витрати в сумі 6915,20 гривень, з яких витрати на професійну правничу (правову) допомогу 5900 гривень, витрати пов'язані із проведенням експертизи 1015,20 гривень.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначає, що висновок експерта 13/126 від 13 грудня 2013 року складений з порушення вимог законодавства.
Твердження про порушення позивачем Правил дорожнього руху є помилковим, оскільки спростовується постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року.
Несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку або надання страхувальником неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку не є безумовною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. В кожному конкретному випадку суд повинен з'ясувати, чи перешкодили такі порушення страхувальника встановити обставини страхового випадку, такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року по справі №227/3573/16-ц.
Крім того, в рішеннях відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування не зазначено такої підстави, як несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку.
Автомобіль, який перебував у власності позивача та був пошкоджений у ДТП, вправно виконував функції. Його пошкодження, а згодом відмова у страховій виплаті порушила право позивача на майно, що гарантується ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про права та основоположні свободи людини.
Також зазначає, що з нього було необґрунтовано стягнуто витрати на правничу допомогу.
До Донецького апеляційного суду від ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні апеляційного суду представник Кіптіла М.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» Сокол Д.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи АТ «Кредобанк» не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що 26 червня 2013 року, між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 019450-02-05-01-07.
Предметом договору є майнові інтереси позивача ОСОБА_1 , пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням належним позивачу транспортним засобом «Ford Kuga», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що 01 серпня 2013 року приблизно о 22 годині 05 хвилині, у м. Новогродівка на автошляху Селидове-Новогродівка, біля шахти №2, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .
Згідно копій протоколу про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2013 року, довідки про ДТП № 9240993, пояснень ОСОБА_1 від 01 серпня 2013 року, останній 01 серпня 2013 керував автомобілем «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 у м. Новогродівка, зі швидкістю 70 км. на годину, тобто із порушенням п. 12.4 та п. 12.9 «б» ПДР.
Згідно заяви від 02 серпня 2013 року, ОСОБА_1 , 02 серпня 2013 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року, ОСОБА_1 через порушення п.п. 12.1 ПДР, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно листа № 4537/595610 від 05 вересня 2013, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 5.5 та п. 17.2.14), оскільки відповідно до постанови Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року останній порушив п.п. 12.1 ПДР. Подію, яка відбулась із застрахованим транспортним засобом визнано не страховим випадком, що також підтверджується копією страхового акту № 4000-02 від 05 вересня 2013 року.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року скасовано постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року, провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Листом від 13 грудня 2013 року № 6184 відповідач, у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2013 про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відмовив у перегляді питання щодо виплати страхового відшкодування, оскільки факт скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 не свідчить про те, що останнім не були порушені ПДР.
Згідно копії висновку № 13/126 від 13 грудня 2013 року, складеного експертом - автотехніком Давидовичем О.О. (свідоцтво № 1067 Міністерства юстиції України), дії водія автомобілю «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б», 12.1 ПДР та знаходились у причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01 серпня 2013 року на автошляху Селидове-Новогродівка.
Позивачем при ДТП, яка відбулась 01 серпня 2013 року, було допущено порушення п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, тому з урахуванням п. 17.2.14 договору страхування № 019450-02-05-01-07.
Також судом встановлено, що згідно договору № 1-20 КЮО від 20 січня 2020 року, укладеного між відповідачем та адвокатом Сокол Д.В., а також додаткової угоди № 1-20 КЮО від 04 січня 2021 року, розмір гонорару по судовій справі № 239/472/16-ц визначається згідно детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, який складається та підписується адвокатом. В детальному розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість (п. 1 Додаткової угоди). Згідно детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової допомоги) від 17 травня 2021 року, який складено на підставі договору № 1-20 КЮО від 20 січня 2020 року, представником відповідача було надано відповідачу правову допомогу на загальну суму 5900 гривень.
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року обґрунтовано тим, що позивачем було допущено порушення п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01 серпня 2013 року, тому, з урахуванням п. 17.2.14 договору страхування № 019450-02-05-01-07, вказана подія не може бути визнана страховим випадком, а тому, підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування відсутні.
Додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року обґрунтовано тим, що у задоволені позовних вимог було відмовлено в повному обсязі, судові витрати, понесені відповідачем підтверджені належними та допустимими доказами, доказів не співмірності судових витрат з боку позивача суду не надано, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 1015,20 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5900 гривень
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із положеннями пункту 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно із положеннями пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Положеннями частини першої статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із положеннями статті 16 вказаного Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування; якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 26 Закону України «Про страхування»).
Загальні умови виконання зобов'язання визначені у статті 526 ЦК України, відповідно до яких належним виконанням зобов'язання є таке, що здійснене відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Встановлено, що 26 червня 2013 року, між сторонами було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 019450-02-05-01-07.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси позивача ОСОБА_1 , що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням належним позивачу транспортним засобом «Ford Kuga», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно п. 3.1. договору дійсна вартість ТЗ на момент страхування складає 215208,20 гривень.
Згідно п. 3.2.1. загальна страхова сума за договором на вказаний рік страхування встановлюється у розмірі: 215208,20 гривень у перший рік страхування, 193687,38 гривень у другий рік страхування, 174318,64 гривень у третій рік страхування, 156886,78 гривень у четвертий рік страхування, 141198,10 гривень у п'ятий рік страхування.
Згідно п. 5.1. договору страхове відшкодування визначається фіксованим розрахунком амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів, а саме: 18% у перший експлуатації авто (а саме: 5% в перший місяць, 3% в другий, 1% кожний наступний з десяти); 12 % в наступні роки (а саме: 1% кожний місяць), але загалом по всіх роках не більше 90%.
01 серпня 2013 року приблизно о 22 годині 05 хвилині, у м. Новогродівка на автошляху Селидове-Новогродівка, біля шахти № 2, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .
З копії листа № 4537/595610 від 05 вересня 2013, вбачається, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 5.5 та п. 17.2.14), оскільки відповідно до постанови Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року останній порушив п.п. 12.1 ПДР. Подію, яка відбулась із застрахованим транспортним засобом визнано не страховим випадком, що також підтверджується копією страхового акту № 4000-02 від 05 вересня 2013 року.
Листом від 13 грудня 2013 № 6184, відповідач, у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2013 про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відмовив у перегляді питання щодо виплати страхового відшкодування, оскільки факт скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 не свідчить про те, що останнім не були порушені ПДР.
Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2017 року №19/13-1/95-СЕ/17 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 01 серпня 2013 року, могла складати 107669,58 гривень.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року скасовано постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року, провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, висновок суду першої інстанції, що позивачем при ДТП, яка відбулась 01 серпня 2013 року, було допущено порушення п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, тому з урахуванням п. 17.2.14 договору страхування № 019450-02-05-01-07, вказана подія не може бути визнана страховим випадком, а тому, підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування відсутні, є помилковим та не відповідає обставинам справи.
Посилання суду першої інстанції на висновок № 13/126 від 13 грудня 2013 року, складеного експертом-автотехніком Давидовичем О.О., згідно якого, дії водія автомобілю «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б», 12.1 ПДР та знаходились у причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01 серпня 2013 року на автошляху Селидове-Новогродівка, є безпідставним.
Зазначений висновок було зроблено у 2013 році, провадження по справі було відкрито у 2016 році.
Цивільний Процесуальний Кодекс України в редакції до 15 грудня 2017 року не було передбачено можливості складання такого висновку за зверненням учасника справи.
Крім того, у вказаному висновку № 13/126 від 13 грудня 2013 року відсутні дані, щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог відповідає обставинам справи.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування, яке відповідає розміру, визначеному у висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2017 року №19/13-1/95-СЕ/17, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 01 серпня 2013 року, могла складати 107669,58 гривень.
З вирахування суми франшизи 500 гривень, сума страхового відшкодування складає 107169, 58 гривень.
Щодо додаткового рішення колегія суддів апеляційного суду зазначає, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16 квітня 2018 року по справі № 923/631/15, від 23 січня 2020 року по справі № 910/20089/17.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2670,26 гривень.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року задовольнити частково.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа Акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 107169,58 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2670,26 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.
Головуючий О.І. Корчиста