Справа № 462/2600/21
Провадження № 2/463/1280/21
02 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з 1 січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 13055,23 грн. за централізоване опалення, 263,2 грн. інфляційних втрат, 253,7 грн. 3% річних, а також судового збору у розмірі 2270 грн. В позовній заяві просить розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позов мотивує тим, що відповідач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань порушені права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк, внаслідок чого за період з 1 січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року розмір заборгованості останнього за спожиті послуги з централізованого опалення становить 13055,23 грн. 11 грудня 2020 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Залізничного районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу та стягнення заборгованості з відповідача. 25 лютого 2021 року Залізничний районний суд своєю ухвалою скасував судовий наказ №462/8184/20 та роз'яснив заявнику його право звернутися до суду в порядку спрощеного позовного провадження. У зв'язку з наведеним перебіг позовної давності перервався.
Позивач вказує, що житловий будинок АДРЕСА_2 обладнано загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії для опалення №777004У264. У квартирі АДРЕСА_3 вказаного будинку нарахування за послуги проводяться по показах вказаного будинкового лічильника. Розрахунки кількості та вартості послуг з централізованого опалення проведено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 липня 2005 року №630, Наказу міністерства будівництва, архітектури та ЖКГУ від 31 жовтня 2006 року №359.
Зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача, через несплату боргу відповідачем позивач не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Оскільки відповідач добровільно не сплачує за надані послуги, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, просить стягнути суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року справу передано за підсудністю на розгляд Личаківського районного суду м. Львова.
27 квітня 2021 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло клопотання представника позивача про уточнення позовної заяви, відповідно до якої вказує, що при написанні такої було допущено механічну помилку в шапці позовної заяви при вказанні адреси, за якою виникла заборгованість, та просить вважати адресою по якій виникла заборгованість за послуги - АДРЕСА_1 .
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 13 травня 2021 року, автоматизованою системою документообігу суду відповідно для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 3 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами на 19 серпня 2021 року, визначено у такій строк та черговість подання заяв по суті справи. Копію вказаної ухвали, а також копію позовної заяви з додатками того ж дня скеровано сторонам для відома.
17 серпня 2021 року представником позивача Лозинською О.А., що діє на підставі довіреності від 20 грудня 2019 року, подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема відповіді ЛККП «Львівтеплоенерго» з додатками на адвокатський запис ОСОБА_2 від 18 березня 2021 року, надані документи долучено судом до матеріалів справи.
19 серпня 2021 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками.
7 вересня 2021 року до суду повернулось поштове відправлення, скероване відповідачу. 10 вересня 2021 року вміст такого, а саме копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, вручено представнику відповідача адвокату Оприск Л.Є., що діє на підставі ордеру серії ЛВ №025280 від 9 вересня 2021 року, у зв'язку з чим, з врахуванням визначених строків для подання сторонами заяв по суті, часу необхідного для пересилання таких засобами поштового зв'язку, а також завантаженості суду, справу призначено для розгляду без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами на 2 листопада 2021 року.
22 вересня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що сума заборгованості за централізоване опалення, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, на думку останнього є неправомірно нарахованою. Зазначає, що мешканці будинку АДРЕСА_2 з 2018 року неодноразово зверталися до ЛМКП «Львівтеплоенерго» з вимогою направити представників ЛМКП для обстеження внутрішньо будинкової системи теплопостачання, стану зовнішніх підвідних тепломереж до нашого будинку, а також просили розглянути можливість встановлення лічильника теплової енергії всередині будинку. 23 листопада 2018 року було складено акт обстеження, за яким виявлено некоректну роботу лічильника, зокрема згідно замірів температур виявлено наявність втрат теплоенергії на рівні 20% від будівлі вузла обліку до житлового будинку АДРЕСА_2 інженер ЛМКП «Львівтеплоенерго» 18 лютого 2021 року повідомляв мешканців, що вузол обліку теплової енергії для будинку АДРЕСА_2 був встановлений перед елеваторним вузлом, але за межами будинку АДРЕСА_2 . Відтак вважає, що у даному багатоквартирному будинку не встановлений будинковий прилад обліку теплової енергії, адже даний прилад встановлений через 20 м від будинку АДРЕСА_2 , а тому позивачем необгрунтовано нараховується оплата за теплову енергію, яка не надходить до споживачів, а йде на обігрів вулиці через розгерметизовані труби протяжністю 20 метрів (теплова енергія фактично втрачається), не надходить до споживача.
Окрім того вказує, що позивач просить стягнути заборгованість, яка, не зважаючи на неправомірність на думку відповідача суми нарахування, все ж таки сплачена останнім. Вказує, що доказами підтверджуючими необгрунтованість вимог стягувача є квитанції про оплату централізованого опалення у лютому, березні, квітні, травні, листопаді, грудні. Відповідно до відомості про нарахування та оплату послуг, яка є додатком до позову, дані суми оплати враховані як погашення заборгованості. Зазначає, що у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року відповідачем здійснено оплату в сумі 13401 грн. в погашення заборгованості, яка виникла станом на жовтень 2020 року, а відтак заборгованість, яка була позивачем нарахована станом на жовтень 2020 року в сумі 13055 грн. 23 коп. погашена відповідачем.
1 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_3 на відзив. Вказує, що відзив було отримано підприємством 21 вересня 2021 року та передано на опрацювання начальником юридично претензійного відділу юрисконсульту Лозинській (відповідальному юристу по даній справі) 24 вересня 2021року. З урахуванням вищевказаного, а також зміною у графіку роботи підприємства, просить суд подовжити строки на подання відповіді на відзив та долучити такий до матеріалів справи. Зазначає, що з доводами, викладеними у відзиві відповідача не погоджується. Зокрема питання несправностей, на які вказує відповідач, не входять до переліку повноважень та обов'язків ЛМКП «Львівтеплоенерго», а причини виникнення таких жодним чином не обумовлені діями позивача. Зазначає, що відповідно до акту експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії ВОТЕ №1298 (лічильник на вводі будинку АДРЕСА_2 ) лічильник пройшов метрологічну повірку та згідно свідоцтва від №21/3303 за результатами такої відповідає усім вимогам ДСТУ 3339-96. З 1 липня 2014 року розрахунки вартості послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води (нарахування та збір коштів) для мешканців житлового будинку по АДРЕСА_2 проводить відділ обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», в тому числі і для відповідача. Вищевказаний будинок перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Господар», основним завданням діяльності якого визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель, в тому числі і внутрішньо будинкових мереж теплопостачання. Враховуючи вищенаведене, листи від 18 лютого 2021 року, 7 грудня 2018 року, що наявні у матеріалах справи, вважає, що факти викладені у відзиві щодо незадоволення роботою внутрішньої системи трубопроводів будинку регулюються відносинами між споживачами та балансоутримувачем (ЛКП «Господар»).
Також звертає увагу суду на те, що відповідач відповідних актів-претензій, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року, та постановою КМУ від 17 лютого 2010 року № 151, за період з липня 2014 року по теперішній час, суду не надали, а тому на її думку у відповідача немає жодних підстав стверджувати про неналежне надання виконавцем послуг з теплопостачання.
Також позивач повідомляє, що в розрахунку заборгованості за послугу з централізованого опалення вказаний тариф, що вирахуваний відповідно до показників будинкового теплового лічильника та згідно постанови «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року. Зокрема тарифи на опалювальний період 2014-2015 років встановлені постановою НКРЕКП від 6 червня 2014 року № 650, на опалювальний період 2015-2016 років - постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171, на опалювальний період 2016-2017 років - постановою НКРЕКП від 9 червня 2016 року № 1101, №1174 від 25 червня 2019 року, про що також вказано в наданому до суду розрахунку.
Зазначає, що твердження відповідача про те, що його подальшими приплатами погашено заборгованість саме за спірний період не може бути взято до уваги, оскільки з контрольного розрахунку від 13 квітня 2021 року вбачається, що на час подання позовної заяви до суду борг відповідача складав 20 921,04 грн. Позивачем не було збільшено розміру позовних вимог та не збільшено період, за який стягується заборгованість, а тому вказані вище приплати відповідача стосуються тільки наступного, уже поза межами спірного, періоду з листопада 2020 року. Оскільки платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу», вважає що відповідач не вправі стверджувати, що внесені ним кошти стосуються саме спірного періоду, оскільки виключити суму сплати поточного платежу в даному випадку неможливо.
19 жовтня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду заперечення, згідно з яким викладені у відповіді на відзив пояснення, міркування і аргументи не визнає. Відповідач наголошує, що ним здійснено оплату заборгованості, яка виникла станом на жовтень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до відзиву на позовну заяву на суму 13401 грн. Додатково зазначає, що заборгованість за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року відповідачем також погашена. Звертає увагу суду на позицію, висловлену в п. 45 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 грудня 2019 року у справі № 911/2630/18, згідно з якою у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
При цьому відповідач не погоджуюся із сумою заборгованості за централізоване опалення, яку позивач просить суд стягнути з нього, та вважає, що у даному випадку нарахування мало б відбуватися у відповідності з вимогами п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, оскільки безпосередньо в будинку АДРЕСА_2 будинковий прилад обліку теплової енергії не встановлений, а встановлений через 20 м від будинку. Вказує, що тариф на послуги з централізованого опалення, а саме умовно-змінна частина тарифу для абонентів житлових будинків без будинкових приладів обліку теплової енергії згідно з веб-сайтом позивача становить 32,15 грн/м2 в місяць з ПДВ. Враховуючи те, що площа квартири - 65,9 м2, то сума нарахування згідно тарифу не могла перевищувати 2120 грн., проте сума нарахування за центральне опалення неодноразово перевищувала суму нарахування згідно тарифу. Звертає увагу на те, що позивач не заперечує факту відсутності будинкового приладу обліку теплової енергії у будинку АДРЕСА_2 , та вважає що наведене підтверджується відповіддю ЛМКП «Львівтеплоенерго» на звернення мешканців будинку АДРЕСА_2 від 24 вересня 2021 року №18-10568, в якій позивач повідомляє про рішення самостійно розробити проектно-технічну документацію на перенесення загально будинкового вузла обліку теплової енергії та елеваторного вузла в межі зовнішніх стін будинку АДРЕСА_2 . Вказує, що сума заборгованості була сплачена відповідачем платежами, квитанції за якими були додані до відзиву, а заборгованість за централізоване опалення за період листопад 2020 року - квітень 2021 року з урахуванням коригування суми 2120 гривень, сплачена відповідачем, що підтверджується квитанціями, які додані до заперечення, а відтак станом на жовтень 2021 року на думку відповідача заборгованість перед позивачем у нього відсутня в цілому, а тому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
З наведеного вище вбачається, що про розгляд даної справи судом сторони повідомлені належним чином, станом на 2 листопада 2021 року ними подано всі заяви по суті, передбачені нормами чинного законодавства, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або ж про відкладення розгляду до суду від них не надходило, а відтак суд вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №145591305 від 16 листопада 2018 року (а.с. 9), що не заперечується відповідачем.
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» стверджує, що за вказаною вище адресою ним надаються відповідачу послуги з централізованого опалення, що визнається стороною відповідача в заявах по суті, а відтак згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за період з 1 січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року, відтакправовідносини, що виникли між сторонами справи, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року, Законом України «Про теплопостачання»,постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року, та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» № 151 від 17 лютого 2010 року, з відповідними змінами та доповненнями.
Так згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, який був чинним у момент виникнення спірної заборгованості, виконавцем послуг з централізованого опалення є теплопостачальна організація. Аналогічне положення міститься також в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 6 якого виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
При цьому згідно з ст. 1 Закону №1875-IV виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. А відповідно до визначень, викладених в пунктах 2 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, в тому числі підпунктом 79 п. 1 такої - тарифи на послуги, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з положеннями дев'ятого абзацу ч. 2 ст. 25 даного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Також пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Аналогічний обов'язок споживача (наймача, власника) закріплено в ст. 68 ЖК України, згідно з якою наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
При цьому відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Оцінюючи доводи сторони позивача та заперечення сторони відповідача щодо належності нарахувань вартості зазначених комунальних послуг суд виходить з наступного.
Відповідно до першого абзацу п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
При цьому згідно з положеннями п. 21 зазначених Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідач вказує, що на його думку в будинку АДРЕСА_2 не встановлений будинковий прилад обліку теплової енергії, оскільки лічильник встановлено не всередині будинку, а також такий працює некоректно.
Так з наданої стороною відповідача копії акту обстеження від 23 листопада 2018 року, складеного комісією у складі представників ЛМКП «Львівтеплоенерго» та представників ЛКП «Господар» в присутності мешканців будинку, вбачається, що в ході даного обстеження було знято покази з лічильника DANFOSS INFOCA45 №777004У264 та виявлено некоректну роботу такого, а також наявність втрат теплоенергії на рівні 20% від будинкового вузла обліку до житлового будинку на АДРЕСА_2 (а.с. 58).
При цьому відповідно до наданого стороною позивача акту №1298 від 13 жовтня 2004 року в житловому будинку по АДРЕСА_2 , було встановлено вузол обліку теплової енергії на опалення DANFOSS INFOCA45 №777004У264 (а.с. 39).
А згідно з актом експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) за №1294 від 16 серпня 2019 року щодо здійснення перевірки вказаного вище теплолічильника, під час проведення такої некоректної роботи виявлено не було, ВОТЕ було опломбовано та поставлено на комерційний облік після чергової державної метрологічної повірки на основі свідоцтва про повірку №21/3303 від 15 серпня 2019 року, чинного до 15 серпня 2023 року (а.с. 41-42).
З листа головного інженера ЛМКП «Львівтеплоенерго» В. Штейбарта від 18 лютого 2021 року вбачається, що вузол обліку теплової енергії для будинку АДРЕСА_2 був встановлений на межі балансової належності теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед елеваторним вузлом, який відноситься до будинкової системи опалення, але розташований за межами будинку АДРЕСА_2 . Вказує, що зазначений елеваторний вузол і трубопроводи до даного будинку довжиною близько 20 м. перебувають на обслуговуванні ЛКП «Господар» (а.с. 62-63).
Порядок встановлення та обслуговування вузлів обліку теплової енергії регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку» № 206 від 9 серпня 2018 року. З аналізу положень даних нормативних актів вбачається, що в таких відсутні вимоги щодо встановлення вузла обліку теплової енергії багатоквартирного будинку безпосередньо в приміщенні такого. При цьому з аналізу норм Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, вбачається, що такі теж не містять вимоги щодо знаходження вузла обліку безпосередньо в приміщенні багатоквартирного будинку для врахування показників такого при здійсненні нарахувань, а також що в розумінні даних Правил в п. 12 таких йде мова про будинкові засоби обліку теплової енергії, що встановлені на вводі у відповідний багатоквартирний будинок. Відтак, оскільки в даному випадку вузол обліку теплової енергії для будинку АДРЕСА_2 встановлено перед елеваторним вузлом, який відноситься до будинкової системи опалення даного будинку, а відтак на вводі у даний багатоквартирний будинок, тому позивачем вірно здійснювалось нарахування вартості наданих послуг споживачу - відповідачу у даній справі, відповідно до положень п. 12, а не п. 21 Правил.
Щодо неналежного на думку відповідача надання йому позивачем послуг, то порядок пред'явлення споживачем відповідних претензій надавачу послуг та здійснення перерахунків вартості наданих послуг на підставі таких регулюється нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» № 151 від 17 лютого 2010 року. Зокрема відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону №1875-IV факт порушення виконавцем умов договору мав бути зафіксованим в акті-претензії з зазначенням строків, видів, показників порушень тощо. Частиною 4 даної статті Закону передбачалось, що питання про перерахунок платежів вирішується саме на підставі такого акту-претензії, що мав бути поданий споживачем виконавцю. Аналогічно згідно з положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 27 Закону №2189-VIII за результатами перевірки якості надання комунальних послуг складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги, та повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Також відповідно до ч.ч. 33-39 вказаних вище Правил надання послуг з централізованого опалення у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем за повідомленням споживача здійснюється перевірка, за результатами якої складається акт-претензія, який виконавець зобов'язаний розглянути і повідомити споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови.
Хоч відповідач і стверджує про неналежне на його думку надання послуг з опалення позивачем, надавши на підтвердження зазначеного акт обстеження від 23 листопада 2018 року, однак такий в розумінні вказаних вище нормативних положень не є актом-претензією, інших належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного надання або ненадання послуг з централізованого опалення позивачем відповідачу останнім суду не представлено.
Щодо розміру наявної у відповідача, як споживача послуг з централізованого опалення, заборгованості, то згідно представлених позивачем розрахунків заборгованості за надані послуги з централізованого опалення споживачу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , за період з 1 січня 2018 року по 30 жовтня 2020 року в споживача виникла заборгованість в розмірі 13055,23 грн. При цьому згідно з зазначеними розрахунками протягом вказаного вище періоду споживачем здійснювалась часткова оплата наданих послуг, дані суми були зараховані в рахунок погашення поточної заборгованості, що була наявна на час сплати таких, та розмір заборгованості, що позивач просить стягнути з відповідача станом на 30 жовтня 2020 року було визначено з виключенням таких (а.с. 12-13, 15).
Львівське міське комунальне підприємство «Льввітеплоенерго» зверталось до Залізничного районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення з тих самих підстав, в тій самій сумі і за той самий період, що і у справі, що розглядається, однак ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2021 року виданий на підставі такої заяви судовий наказ №462/8184/20 від 26 січня 2021 року було скасовано у зв'язку з запереченням боржником вимог стягувача (а.с. 8).
Водночас, з наданого позивачем контрольного розрахунку (а.с. 15) вбачається, що після скасування зазначеного вище судового наказу на момент його звернення до суду з позовом у квітні 2021 року відповідачем було вже здійснено часткове погашення наявної заборгованості, зокрема у листопаді 2020 року останнім сплачено 1000 грн., грудні 2020 року - 1200 грн., лютому 2021 року - 5000 грн. та березні 2021 року - 2000 грн., загалом 9200 грн., що підтверджується також наданими стороною відповідача квитанціями (а.с. 66, 67, 70, 71). Окрім того згідно з представленими стороною відповідача квитанціями вже після звернення позивача до суду з позовом відповідачем сплачено кошти на погашення заборгованості у квітні 2021 року в розмірі 2201,04 грн, травні 2021 року - 2000 грн. (а.с. 68, 69), червні 2021 року - 1000 грн., липні 2021 року - двічі по 1000 грн, серпні 2021 року - 1000 грн., вересні 2021 року - 5000 грн., жовтні 2021 року - 2600 грн. та 2600,40 грн. (а.с. 85-91), а загалом ще 18401,44 грн.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що зазначені суми мали б бути враховані в рахунок погашення існуючої заборгованості в хронологічному порядку, адже аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 911/2630/18. Зокрема згідно з п. 45 даної постанови у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Оскільки з наданих стороною відповідача квитанцій вбачається, що станом на день розгляду судом справи останнім сплачено в рахунок вартості наданих послуг з централізованого опалення суму, що перевищує розмір заборгованості, яку просить стягнути з нього позивач, а відтак підстави для стягнення такої відсутні.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічно положеннями ч. 1 ст. 9Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до наданого стороною позивача договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 9 квітня 2019 року, а саме пункту 3.1. такого, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (а.с.16-17).
З розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість, що виникла у споживача починаючи з 1 січня 2018 року була частково погашена останнім лише в червні 2018 року та надалі сплати здійснювались останнім не щомісячно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 30 жовтня 2020 року в нього була наявна заборгованість перед позивачем за послуги з централізованого опалення в розмірі 13055,23 грн. (а.с. 12-13, 15).
Як висловився Верховний Суд України в своїй постанові від 13 січня 2016 року під час розгляду цивільної справи № 6-931цс15, на вказані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так згідно цієї норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічні висновки щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за відсутності між сторонами договірних відносин, а також щодо стягнення з споживача трьох відсотків річних та інфляційних втрат також висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 639/10591/14-ц (постанова від 14 лютого 2018 року), які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд зобов'язаний враховувати.
Проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних (а.с. 14) перевірено та прийнято судом як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з врахуванням того, що хоч відповідачем станом на час розгляду справи і було погашено наявну у нього станом на 30 жовтня 2020 року заборгованість, однак оплати здійснювались з порушенням строку виконання даного зобов'язання, а відтак інфляційні втрати в розмірі 263,20 грн. та три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 253,70 грн. підлягають до примусового стягнення з відповідача.
Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову. З врахуванням наведеного у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати, що складаються з судового збору, сплата якого проведена з урахуванням вимог ч. 2 ст. 164 ЦПК України, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 6, 7), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 90,80 грн. судового збору, тобто 4 % розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
ухвалив:
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» інфляційні втрати в розмірі 263 (двісті шістдесят три) гривні 20 (двадцять) копійок та три відсотки річних в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) гривні 70 (сімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 90 (дев'яносто) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05506460.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Стрепко Н.Л.