Справа № 462/4724/21
02 листопада 2021 року Залізничний районний суд міста Львові в складі головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ КБ «Приватбанк» 07 липня 2021 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 23.12.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 грн. Позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Він станом на 19.05.2021 року має заборгованість в розмірі 19348,48 грн., з яких 17947,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 17947,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1400,89 заборгованість за простроченими відсотками.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 19348,48 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи за даним позовом в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідач строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач на позовну заяву не надав відзиву, в зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть у ній участь.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до банку з заявою від 23.12.2013 р., згідно до якої отримав кредитний ліміт на картковий рахунок. Згідно до наданої довідки сума кредитного ліміту розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн.
До кредитного договору (Анкети-заяви) банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, заборгованість за відсотками.
Судом встановлено, що в анкеті - заяві позичальника, яка підписана відповідачем умови договору не зазначені. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що під час підписання анкети-заяви, тобто при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з'ясування змісту кредитного договору.
Враховуючи, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17947,59 грн., в іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 , місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 23 грудня 2013 року в розмірі 17947 /сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім/ грн. 59 коп. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Н.М.Румілова