03.11.2021 року м.Дніпро Справа № 908/3264/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,
розглянувши матеріали апеляційної
скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2021р. (повний текст складено 04.08.2021р., суддя - Левкут В.В., м. Запоріжжя)
у справі № 908/3264/20
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя
про стягнення 42 100,00 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.07.2021р. у справі № 908/3264/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів. Для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці маси вантажу на проміжній станції Синельникове-1 використані різні типи вагів, які вимагають різних методик зважування. Жодним з нормативно-правових актів, якими обґрунтовувались позовні вимоги, не передбачено можливість здійснення залізницею повторної проміжної перевірки (зважування) вантажу і призначеної її як перевірки на станції призначення. Отже, комерційні акти, складені представниками позивача не відповідають положенням пунктів 9,12 Правил складення актів, що позбавляє їх статусу носіїв доказової інформації на підтвердження заявлених позовних вимог.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2021р., позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним та неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу суду, що п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення встановлює загальний порядок зважування вантажів на вагонних вагах і в самому пункті правил відсутні посилання на те, що його застосування можливе лише на станції відправлення вантажу. Перевірка маси вантажу у спірному вагоні здійснювалась як по станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, так і по станції Буди Південної залізниці однаковим способом, а саме зважуванням на вагах. У даному випадку позивач скористався правом здійснити контрольне зважування вагонів №56427099 та 56451594 на проміжній (транзитній) станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, про що складено акт загальної форми №4312, 4315 від 15.10.2020 року та комерційний акт №453603/130/1 від 15.10.2020 року. Зазначає, що можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має обрати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, під час перевірки на станціях не позбавлена права обирати для цього зручний для себе та більш точний спосіб. Пункт 10 Правил приймання вантажів до перевезення не містить вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування для визначення/перевірки маси вантажу. На станції Буди Південної залізниці відсутні будь-які ваги для перевірки маси вантажу, оскільки вантаж прибув на станцію призначення з комерційним актом, залізниця зобов'язана була провести перевірку маси вантажу, відповідно до п. 12 Правил видачі вантажу. Перевірка маси вантажу на станції призначення була здійснена відповідно до вимог Єдиного технологічного процесу роботи на станції, уповноваженими особами станції Мерефа, що обслуговують станцію Буди на вагах залізниці, що знаходяться на станції Основа Південної залізниці.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що комерційний акт визнано неналежним доказом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду численних порушень, допущених залізницею під час його складання та підписання на проміжній станції та станції прибуття. Жоден з наданих позивачем документів не містить інформацію про наявність повноважень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які склали та підписали акт загальної форми №4315 від 15.10.2020 року, на здійснення перевірки (зважуванні) вантажу та складання актів загальної форми за результатами такої перевірки. Комерційний акт №453603/130/1 від 15.10.2020 було складено на підставі актів загальної форми №4312 та 4315 від 15.10.2020, а отже його підписанти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймали безпосередньої участі у перевірці (зважування) вантажу, а відтак засвідчили своїми підписами обставини, свідками яких вони не були. Дана обставина є підставою вважати комерційний акт неналежним доказом. Комерційний акт №453603/130/1 під розділом «Є» містить прізвища та підписи, що не можливо ідентифікувати. Відтак, неможливо визначити чи фігурують підписанти акту в наданих позивачем до клопотання від 09.06.2021 року копіях посадових інструкцій та розпорядженні №34 від 20.12.2019 року. Комерційний акт не містить засвідчення результатів перевірки штемпелем станції Основа, натомість в акті поряд з розділом «Є» міститься відтиск штемпеля прямокутної форми за змістом «БУДИ ПІВД. 449701». В апеляційній скарзі скаржник зазначав почергово станції Буди та Основа, на яких нібито було здійснено контрольну перевірку. Надані позивачем комерційні акти №453603/130 та №453603/130/1 є відмінними в частині заповнення розділів «Е» та «Є», а також інших важливих елементів, отже має місце грубе недотримання норм Правил. Крім того, з наявних матеріалів відомо, що експертиза вантажу не здійснювалась, акт не складався, відповідно розділ «Е» не підлягав заповненню, натомість розділ «Є» не містить жодної інформації щодо результатів контрольної перевірки (зважування) вантажу на станції призначення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
На адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» про повідомлення (виклик) сторін. Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач зазначив, що справа №908/3264/20 є однією з низки подібних справ за позовами АТ «Укрзалізниця», позовні вимоги в яких складають майже пів мільйона гривень, що є суттєвою сумою для товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи розмір позовних вимог у даній справі, що складають 42 100,00 грн., апеляційний господарський суд зазначає, що він є значно меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа є малозначною.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення даного спору, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про повідомлення (виклик) сторін та здійснити розгляд даної справи без повідомлення учасників провадження.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
У жовтні 2020 року зі станції Ростуща Придніпровської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» здійснило відправку вагонів згідно залізничної накладної № 47058037 на станцію Буди Південної залізниці, зазначивши в накладній у вагоні № 56427099 масу вантажу 69100 кг, у вагоні № 56451594 - 69100 кг. У накладній зазначено: «назва вантажу щебінь гранітний фракції 10/20; щебінь гранітний 20/40; насипом». У графі 26 залізничної накладної зазначено спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т) вантажовідправника.
На проміжній (транзитній) станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, у присутності осіб: агента комерційного ОСОБА_5 , ОВР ОСОБА_1 15.10.2020 складений акт загальної форми № 4312, в якому зазначено що по прибуттю поїзда вагони за накладною №47058037 (щебінь гранітний) оглядались в комерційному та технічному стані, виявлено навантаження нижче бортів 0,6-0,8 м, хвилеподібні, без виїмок та поглиблень, не марковані; вагони технічно справні, люки закриті, течі вантажу не має, вагони будуть подаватись на неелектрифіковану колію для контрольного зважування.
При контрольному зважуванні на цій станції (проміжна (транзитна) станція Синельникове-1 Придніпровської залізниці) у присутності осіб: агента комерційного ОСОБА_5 , ОВР ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_2 15.10.2020 складений акт загальної форми № 4315, в якому зазначено, що проведена перевірка маси вантажу, що слідує за залізничною накладною № 47058037 і у вагонах № 56427099 та № 56451594 виявлено, що фактична маса вантажу менше ніж зазначено у документі на 1300 кг та 1750 кг відповідно; навантаження у вагонах відповідає акту з/ф №4312 від 15.10.2020; у вагонах глухі торцеві стінки; вагони технічно справні.
На підставі вищевказаних актів загальної форми № 4312, 4315, 15.10.2020 здійснено контрольне зважування у статичному режимі вагонів №№ 56427099, 56451594, про що складено комерційний акт № 453603/130. З зазначеного акту вбачається, що виявлено невідповідність маси вантажу натурою з даними зазначеними у перевізному документі менше на 1300 кг та 1750 кг відповідно:
- «Розділ «Д» Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку. По документу значиться насипом щебінь гранітний фракції 10/20, щебінь гранітний фракції 20/40, в вагоні № 56451594 тара 23200 кг, нетто 69100 кг, в вагоні № 56451594 тара 23300 кг, нетто 69100 кг. Фактично виявлено: насипом щебінь гранітний в вагоні № 56427099 брутто 91000 кг, тара з документа 23200 кг, нетто 67800 кг, що менше даних вказаних в документі на 1300 кг; в вагоні №56451594 брутто 90650 кг, тара з документа 23300 кг, нетто 67350 кг, що менше даних вказаних в документі на 1750 кг. Навантаження у вагоні нижче бортів 0,6-0,8 м, хвилеподібне, вантаж не маркований, без виїмок та поглиблень, вагони технічно справні, люки щільно закриті, течі вантажу не має. При зважуванні та огляді були присутні агент комерційний ОСОБА_5 , ОВР ОСОБА_1 , ВОХР станції Синельникове-1 ОСОБА_2 . Посада НВР в штатному розкладі не передбачена.». Акт підписаний начальником станції ОСОБА_3 , заступником начальника станції ОСОБА_6 , агентом комерційним ОСОБА_5 .
Також 15.10.2020 на підставі актів загальної форми № 4312, 4315 складений комерційний акт № 453603/130/1, зміст якого ідентичний комерційному акту № 453603/130, крім розділів Е та Є: «Розділ «Е» Висновок експертизи: під час перевірки вантажу різниці проти акту не виявлено; розділ «Є» Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції: штамп «Буди Півд. 449701», начальник станції ОСОБА_3 , заступник начальника станції ОСОБА_6 , агент комерційний ОСОБА_5 ».
Комерційний акт №453603/130/1 підписаний агентом комерційним ОСОБА_7 , агентом комерційним ОСОБА_8 та начальником станції Мерефа ОСОБА_9
Позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 47058037 вагони №№ 56427099, 56451594 нарахував відповідачу штраф у розмірі 42100,00 грн. (з розрахунку: провізна плата за вагон за всю відстань перевезення 4210,00 грн. х 2 х 5).
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу на час розгляду справи суду не надав.
Порушення вантажовідправником вимог щодо правильності заповнення перевізних документів стало підставою для звернення залізниці до суду з відповідним позовом.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з положеннями ст. ст. 3, 8 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996р. законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із ст. 17 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі по тексту - Статут залізниць України) перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах.
Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. (п. 37 Статуту залізниць України).
Пунктами 13, 14 Статуту залізниць України передбачено, що для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.
Ваги і вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку. Зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється. Залізниці на договірних засадах можуть приймати на технічне обслуговування (технічний нагляд, ремонт, контрольна повірка) ваги власників, призначені для зважування вантажів.
Повірка, таврування ваг та вагових приладів провадяться під час установки ваг, після виходу їх із капітального та середнього ремонту та періодично у терміни, встановлені Держстандартом.
З аналізу пунктів 6, 105, 118, 122 Статуту залізниць України вбачається, що законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Приписами пункту 10 Правил складання актів (далі - правил) передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Матеріалами справи підтверджується, що на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №4312 від 15.10.2020 року, підписаний агентом комерційним ОСОБА_5, ОВР ОСОБА_1 та акт загальної форми №4215від 15.10.2020, підписаний комерційним агентом ОСОБА_5, ОВР ОСОБА_1, ВОХР залізниці ОСОБА_2
Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження відповідних повноважень агента комерційного ОСОБА_5 погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жоден з наданих документів не містить інформації про наявність повноважень на здійснення зважування (перевірки) вантажу та складення актів загальної форми за його результатами у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до п. 12 Правил, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
З комерційного акту №453603/130 вбачається, що його розділи «Е» та «Є» не заповнені, проте як комерційний акт №453603/130/1 містить відповідні відмітки в розділах «Е» про те, що під час перевірки вантажу різниці проти акту не виявлено та «Є» - штамп «Буди Півд. 449701», начальник станції ОСОБА_3, заступник начальника станції ОСОБА_4, агент комерційний ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 13 Правил, експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. Про проведену експертизу
зазначається у розділі "Е" комерційного акта.
Таким чином, в даному випадку розділ «Е» не підлягав заповненню, оскільки експертиза вантажів не призначалась.
Матеріали справи свідчать, що для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги вантажу на проміжній станції Синельникове-1 використані різні типи вагів. Відповідач використав вагонні ваги статичні тензометричні, які згідно технічного паспорта передбачають швидкість пересування на вагах під час руху 5 км/год., а без зважування - 5 км/год. Позивач використав при перевірці ваги вантажу 150 тонні вагонні ваги розташовані - колія № 25 ст. Синельникове-1. З технічного паспорта цих вагів вбачається, що швидкість пересування на вагах під час зважування 0 км/год., а без зважування - не більше 3 км/год.
Отже, сторонами для зважування вантажу застосовано різні типи вагів, які вимагають дотримання різних методик зважування.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що пункт 10 Правил приймання вантажів, а також пункт 22 Правил видачі вантажів мають застосовуватися на станції відправлення Ростуща Придніпровської залізниці та станції призначення - Буди Південної залізниці, а не на транзитній станції, де відбулась перевірка ваги вантажу.
Жодним з нормативно-правових актів, якими обґрунтовувались позовні вимоги, не передбачено можливість здійснення залізницею повторної проміжної перевірки (зважування) вантажу і призначенню її як перевірки на станції призначення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Результати перевірки та станціях Синельникове- 1 Придніпровської залізниці та Основа Південної залізниці, що не є станціями призначення вантажу не можуть бути внесені до комерційного акту, відповідно до приписів п. 12 Правил складання актів та пункту 22 Правил видачі вантажів.
За таких обставин, зазначений комерційний акт не може бути визнано належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позовних вимог, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2021р. у справі № 908/3264/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд