01.11.2021 м.Дніпро Справа № 29/5009/6080/11
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2021року у справі № 29/5005/6080/11 (суддя Юлдашев О.О.)
банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод", м. Запоріжжя, код з ЄДР - 32875218
про банкрутство,-
кредитори - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВЕСТА", м. Київ
2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
3. Головне управління ДПС у Запорізькій області
4. Головне управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький
5. Компанія "Marseo LTD", м. Лондон Великобританія
6. Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", м. Київ
7. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ
банківська установа, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника - Запорізька філія ПАТ "ОТП Банк"
ліквідатор - Вербицький Олексій Вікторович
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2021року у справі №29/5005/6080/11 клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. від 22.07.2021 - задоволено.
Витребувано від:
1.1.Приватного нотаріуса Бугерко Н.А. (вул. Красінських, 15, м. Дунаївці, 32400) копії договорів купівлі-продажу від 08.04.2021 року № 994, рішення про держреєстрацію від 08.04.2021року та від 05.09.2018року № 2468, рішення про держреєстрацію від 05,09.2018року та документів, які були надані для посвідчення договору, державної реєстрації.
1.2.Керівника ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» Золотко В.Є. (вул. Красінських, 13, м. Дунаївці, Хмельницька обл., 32400, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) копії документів про придбання нерухомого майна за адресою реєстрації банкрута до 2011року, акти інвентаризації щодо майна банкрута, а також зобов'язати вирішити питання про повернення майна банкрута ліквідатору - арбітражному керуючому Вербицькому О.В.
Зобов'язано надати інформацію на адресу ліквідатора: 50084, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 82-4.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" звернулось з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що не є учасником справи №29/5005/6080/11, проте оскаржувана ухвала стосується його прав, обов'язків та інтересів. Посилаючись на ч.2 ст. 254 ГПК України оскаржив її в апеляційному порядку.
Про оскаржувану ухвалу дізнався з листа, надісланого господарським судом Запорізької області на електронну пошту Товариства. Вважає, що це ухвала про забезпечення доказів і відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ГПК України підлягає оскарженю окремо від рішення суду.
Ознайомившись зі змістом оскаржуваної ухвали вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Просить:
- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2021 pоку у даній справі;
- винести ухвалу, якою клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. від 22.07.2021 р. залишити без задоволення;
- повідомити апелянта про час і дату судового засідання;
- здійснити розподіл судових витрат.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Суд зазначає, що попри визначені основні засади судочинства, які полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Тобто, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Статтею 255 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства містить певні обмеження щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у справах про банкрутство. Так, зокрема, положеннями частин 1,2 статті 9 цього Кодексу передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали суду першої інстанції, можливість оскарження яких прямо визначена Господарським процесуальним кодексом України.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було вирішено процедурне питання - витребування необхідних доказів. Оскільки ліквідатор банкрута позбавлений можливості отримати документи самостійно, він звернувся до господарського суду на підставі ст. 81 ГПК України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про витребування доказів.
Також, суд апеляційної інстанції вважає посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала може бути оскаржена окремо від рішення на підставі п.2 ч.1 ст.255 ГПК України, як ухвала про забезпечення доказів, помилковим.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Апеляційний суд звертає увагу, що порядок оскарження судових рішень, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються загально-процесуальні питання, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У зв'язку із викладеним апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку відсутні, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 1 ч. 1 статті 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2021року у справі № 29/5005/6080/11.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2021року у справі № 29/5005/6080/11 повернути заявникові.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № б/н від 28.09.2021р. з додатком на 31 аркушах, у т.ч. платіжне доручення № 482 від 29.09.2021р. про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн, конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко